79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.07.07 Справа№ 5/810-13/130А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ДП «Львівприлад», м.Львів
до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №402301/0/13972 від 18.08.06р.
За участю представників сторін:
Від позивача: Босак О.Є. -представник, Потинський А.М. - представник
Від відповідача: Марець В.Г. -нач.юр.відділу, Гладій О.Б. -ст.держ.под.інсп. юр.відділу, Нецко Л.Р. - гол.держ.под.рев.-інсп. відділу контрольно-перевірочної роботи
Суть спору: до господарського суду Львівської області Державним підприємством “Львівприлад», м. Львів подано позов до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №402301/0/13972 від 18.08.2006р. про визначення суми податкового зобов»язання з земельного податку в сумі 45832,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22726,00 грн.
Ухвалою суду від 13.04.2007 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні 15.05.2007 року.
В судове засідання 15.05.07 року сторони з'явилися, давали пояснення по суті справи.
В результаті судового засідання розгляд справи було відкладено на 05.07.2007р.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові. Зокрема, представники зазначили, що розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регламентуються нормами Закону України “Про плату за землю». Відповідно до ст. 1 цього Закону, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Згідно ст. 5 Закону України “Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
В свою чергу, представники Позивача стверджують, що ДПІ у м. Львові неправомірно донарахувала суми земельного податку та застосувала штрафні (фінансові) сакції по земельних ділянках на вул. Сахарова, 78 “а» та вул. Стрийській, 48.
В підтвердження відсутності права власності на земельну ділянку, Позивач стверджує, що ухвалою Львівської міської Ради №642 від 11.05.2000 р. (п.1) земельна ділянка по вул. Сахарова, 78 "А", площею 3190 кв.м., вилучена з користування ДП "Львівприлад", а пунктом 3 цієї ж ухвали, державний акт на право постійного користування землею II ЛВ №000493 20503002, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за 1 - 2 №59 від 12.11.1999 р., виданий ДП “Львівприлад», втратив чинність.
26 грудня 2001р. Львівською міською радою видано Державний акт за №052956 на право власності на земельну ділянку по вул. Сахарова, 78-А АТ "Західно-Український комерційний банк". Тому, як стверджують представники Відповідача, ДП “Львівприлад» не являється власником земельної ділянки по вул. Сахарова, 78 "А", площею 3190 кв.м., а тому відсутні правові підстави для сплати земельного податку за вказану земельну ділянку.
Окрім того, КП “Геодезичне бюро», проведена інструментальна зйомка земельної ділянки по вул. Стрийській, 48, розроблено кадастровий план, виготовлена технічна документація, згідно якого площа земельної ділянки по вул. Стрийській, 48, що належить ДП "Львівприлад", складає 55 370 кв.м. Отже, сплата ДП “Львівприлад» земельного податку відбувалась із земельних ділянок, що перебуває у власності ДП “Львівприлад».
Представники відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченнях №573/10-010 від 14.05.2007р. на позовну заяву. Зокрема представники Відповідача вказують на те, що станом на 01.04.2006р. ДП “Львівприлад» не нараховано земельного податку в сумі 29014,00 грн., яка виникла внаслідок того, що підприємством по вул. Стрийській, 48 занижено площу земельної ділянки на 3216 м. кв. (в т.ч. 2004 рік -12845,00 грн., 2005 рік-12845,00 грн., І-кв. 2006р. -3324,00 грн.), оскільки згідно довідки управління земельних ресурсів від 18.07.2006р. №01-16/3-1447 ДП “Львівприлад» користується зокрема земельною ділянкою площею 58753 кв.м. по вул. Стрийській, 48.
27.06.2007р. Відповідачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою Відповідач просить задоволити позов та постановити рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №402301/2/1552 від 30.01.2007р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне:
07.08.2006р. за результатами виїзної планової перевірки ДП “Львівприлад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що проводилась працівниками ДПІ у м. Львові було складено акт №51/23-0/05796593.
На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у м. Львові було винесено податкове повідомлення-рішення №402301/0/13972 від 18.08.2006р., яким ДПІ у м. Львові за порушення ст. 2, 14 Закону України “Про плату за землю» на підставі п.п. “б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов»язання в сумі 45832,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22726,00 грн.
В результаті адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Львівській області від 19.01.2007р. №895/10/25-005/59 про результати розгляду скарги, залишеним без змін рішенням ДПА України-податкове повідомлення-рішення ДПІ ум. Львові від 18.08.2006р. №402301/0/13972 скасовано в частині 16818,00 грн. основного платежу та 8219,00 грн. штрафної санкції.
На підставі вищевказаного рішення ДПА у Львівській області, ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2007р. №402301/2/1552 в сумі 43521,00 грн. (основний платіж -29014,00 грн. та штрафна санкція -14507,00 грн.).
При прийнятті постанови, суд виходив з наступного:
Згідно преамбули Закону України “Про плату за землю», цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно ст. 5 Закону України “Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 року N 15, передбачено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Статтею 15 Закону України “Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В матеріалах справи заходиться ухвала Львівської міської Ради №642 від 11.05.2000 р., якою (п.1) земельна ділянка по вул. Сахарова, 78 "А", площею 3 190 кв.м., вилучена з користування ДП "Львівприлад", а пунктом 3 цієї ж ухвали, державний акт на право постійного користування землею II ЛВ №000493 20503002, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за 1 - 2 №59 від 12.11.1999 р., виданий ДП "Львівприлад", втратив чинність.
26 грудня 2001 р. Львівською міською радою видано Державний акт за №052956 на право власності на земельну ділянку по вул. Сахарова, 78-А АТ "Західно-Український комерційний банк".
Таким чином, земельний податок сплачується тільки власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідним державним актом.
В матеріалах справи знаходяться копії договорів про відчуження об»єктів нерухомого майна, які свідчать про зменшення площі земельної ділянки Позивача по вул. Стрийській, 48. Внаслідок укладення вказаних договорів відчуження об»єктів нерухомого майна власниками вказаних об»єктів було узаконено земельні площі та відповідно здійснюється нарахування та сплата земельного податку.
Крім того, КП “Геодезичне бюро» проведена інструментальна зйомка земельної ділянки по вул. Стрийській, 48, розроблено кадастровий план, виготовлена технічна документація, згідно якого площа земельної ділянки по вул. Стрийській, 48, що належить ДП "Львівприлад", складає 55 370 кв.м.
Тому, Позивачем здійснюється сплата земельного податку із вищевказаної площі земельної ділянки, що залишилась в користуванні ДП “Львівприлад» після вищезгаданого відчуження об»єктів нерухомого майна.
Окрім того, судом було встановлено, наявність розбіжностей між даними акту перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням в частині визначення суми податкового зобов»язання з земельного податку по земельній ділянці на вул. Стрийській, 48.
А саме, в акті перевірки, який був підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (стр. 30-31) в таблиці №11а “Розрахунок відхилення площі та податкового зобов»язання по вул. Стрийській, 48» в графі “Разом» зазначено суму 25803,00 грн. (в тому числі всього за 2,3,4 квартал 2004р.- 9634,00 грн., всього за 2005р. -12845,00грн., всього за 1 кв. 2006р.-33234 грн.).
В той же час, спірне податкове повідомлення-рішення в графі “основний платіж» містить суму 29014,00 грн.
Вказане свідчить про те, що спірне податкове повідомлення-рішення містить розбіжність суми основного платежу в сумі 3211,00 грн, що не була визначена в акті перевірки, який був підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно наведене вказує на неправомірне нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Окрім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. було порушено провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від по справі №6/165-4/122 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад» припинено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. було порушено провадження у справі №6/246-4/191 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».
Господарський суд Львівської області ухвалою від 09 лютого 2004 року по справі №6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП «Львівприлад».
Ухвалою від 03 березня 2004р. по справі №6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації державного підприємства «Львівприлад»та призначено керуючого санацією боржника -ДП «Львівприлад», а ухвалою від 15 листопада 2004 року по справі №6/246-4/191 господарський суд Львівської області затвердив план санації державного підприємства “Львівприлад».
Ухвалою від 23 грудня 2005р. по справі №2/246-4/191 господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП «Львівприлад»та провадження у справі про банкрутство ДП «Львівприлад»припинено.
Досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Як встановлено судом вище, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо Позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. у справі №6/165-4/122 та ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. по справі №6/246-4/191.
Ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, розрахунок штрафу здійснено Відповідачем за період дії мораторію.
Наведене, на думку суду, є додатковою підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважуень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.Адміністративний позов задоволити повністю.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №402301/0/13972 від 18.08.06р.
3.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя