ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/7008.02.10
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»
доЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»
простягнення 769,08 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Сергієнко Н.А. (довіреність б/н від 08.09.2009);
від відповідача -не з'явився.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»(далі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(далі -відповідач) 656,88 грн. страхового відшкодування, 36,76 грн. інфляційних втрат, 75,44 грн. пені, всього 769,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № ФП-07-03/1 від 12.03.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, (далі -Договір) щодо перерахування у встановлений пунктом 8.1 Договору строк своєї частки страхового відшкодування.
22.12.2009 позивач в порядку статей 66, 67 Господарсько процесуального кодексу (далі -ГПК України) подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просив накласти арешт на кошти на рахунках та майно відповідача.
Суд зазначене клопотання відхилів з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.03.2007 між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).
Відповідно до пункту 3.3.1 Договору Перестраховик зобов'язується перерахувати Перестрахувальнику (або за його заявою -Страхувальнику (Вигодонабувачу) страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього Договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений цим Договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.
Згідно з пунктом 8.1 Договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, Перестраховик виплачує Перестрахувальнику (або за дорученням Перестрахувальника Страхувальнику (Вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 (десяти) банківських днів після одержання від Перестрахувальника наступного комплекту документів, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування: копії договору страхування, страхового акта (аварійного сертифікату) або іншого подібного документу, передбаченого Правилами страхування Страховика; офіційного висновку (довідки, акта і т.і.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду (далі -ДТП), акт пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п.), якщо обов'язковість наявності такого висновку передбачено умовами оригінального договору страхування; калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на відбудовані роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті Перестраховиком; копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з розрахункового рахунка або видаткового касового ордера про сплату Перестрахувальником (Страховиком) власного утримання за конкретним договором перестрахування.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору стають конкретні договори перестрахування, а також необхідні форми інших загальних документів, в міру їх підписання сторонами і вступу в силу.
На виконання умов Договору 11.09.2007 позивач та відповідач уклали Ковер-ноту № ПТР/07-401, відповідно до якої позивачем було перестраховано ризик за договором добровільного страхування наземного транспорту (каско) № ТР-07-115 від 11.09.2007, укладеного між позивачем та Камаралі О.Ф., об'єктом страхування згідно якого був автомобіль Skoda Superb державний номерний знак АА 4403 ЕС (далі -автомобіль »), а частка відповідальності відповідача становила 19,04%.
03.11.2007 із застрахованим автомобілем koda»стався страховий випадок, а саме ДТП, в результаті якого власнику автомобіля «Skoda»було завдано збитків. Розрахунок частини страхового відшкодування разом з пакетом всіх необхідних документів передбачених пунктом 8.1 Договору був направлений позивачем на адресу відповідача листом № 54/01-09 від 27.01.2009, який відповідач отримав 29.01.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Загальний розмір збитків відповідно до страхового акта № А-129-ТР-07-115 від 04.12.2007 становить 3 450 грн., а частка відповідача відповідно до розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем становить 656,88 грн.
Відповідач залишив вказаний лист без відповіді, а вимогу позивача щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 656,88 грн. без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Таким чином, за своєю правовою природою Договір є договором перестрахування, оскільки його положення відповідають вищевказаним приписам чинного законодавства України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач відповідно до умов пункту 8.1 Договору повинен був здійснити сплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 656,88 грн. в строк до 12.02.2009.
Проте, відповідач, як у встановлений пунктом 8.1 Договору строк, свого зобов'язання щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 656,88 грн. не виконав.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 656,88 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 36,76 грн. інфляційних втрат. Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.
Згідно з пунктом 3.3.6 Договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 75,44 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 3.3.6 Договору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2, ідентифікаційний код 32206908, р/р 26503005000003 в ВАТ «РОДОВІД БАНК», МФО 321712, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, ідентифікаційний код 30415998, р/р 26500000000127 в ТОВ УКБ «Камбіо»в м. Києві, МФО 380399) 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 88 коп. боргу, 36 (тридцять шість) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 75 (сімдесят п'ять) грн. 44 коп. пені, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 12.02.2010