ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 21/140-6/55009.12.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд”
До відповідача 1) Комунального підприємства “Київський метрополітен”
2) Київської міська державна адміністрація
Третя особа-1 на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне казначейство України
Третя особа-2 на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства України у місті Києві
За участю прокуратури міста Києва
Про стягнення 2628159,42 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від позивача Полякова Т.І. (за дов.)
Від відловідача-1 Ковтун Т.О. (за дов.)
Від відповідача-2 Петрушко М.М. (за дов.)
Від третьої особи-1 не з'явились
Від третьої особи-2 Субота О.В. (за дов.)
Від прокуратури не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство “Київметробуд” до комунального підприємства “Київський метрополітен” про стягнення 1321988,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 р. порушено провадження у справі № 21/140.
Рішенням суду від 19.12.2008 р. позов було задоволено повністю, а саме: вирішено стягнути з відповідача 1293920,51 грн. боргу, 351,8 грн. штрафу, 14233,13 грн. інфляційних, 13482,97 грн. трьох процентів річних, 13219,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
12.01.2009 р. на виконання рішення було видано наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р. рішення місцевого суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду України від 20.08.2009 р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду даної постанови касаційної інстанції.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі Київської міської державної адміністрації. При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, вирішити питання про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації, як розпорядника бюджетних коштів, органу Державного казначейства України, як органу казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 р. справі присвоєно № 21/140-6/550, призначено справу до розгляду на 19.10.2009 р., залучено до участі у справі Київську міську державну адміністрацію як другого відповідача на підставі ст. 24 ГПК України та Державне казначейство України, як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі ст. 27 ГПК України.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 2229488,58 грн., з яких 1375273,31 грн. - основний борг, 586904,10 грн. - штраф, 216192,97 грн. - інфляційні втрати та 51118,20 грн. -3% річних. Крім того, позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачу-1 в межах ціни позову, де б вони не знаходились.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене раніше клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, що знаходяться на його рахунках. Своє клопотання позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором № 12/001.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір уникнути виконання прийнятого судом рішення по справі.
З огляду на вище зазначене, заяву про забезпечення позову судом відхилено як не обґрунтовану.
Відповідач-1 у поданих суду запереченнях на позовну заяву позовні вимоги відхилив у повному обсязі з наступних підстав.
Будівництво метрополітену, як об'єкта права власності територіальної громади (комунальної власності), є замовленням територіальної громади, функцію замовника виконує відповідач-1 за дорученням органу, який діє від імені територіальної громади. На думку відповідача-1, визначена п. 1.4 договору умова про те, що фінансування будівництва здійснюється за рахунок коштів міського та державного бюджетів, є визначальною ознакою субсидіарної відповідальності за договором замовника (відповідача-1) та розпорядника бюджетних коштів (відповідача-2). Тобто, відповідальними за оплату виконання робіт є розпорядник бюджетних коштів та замовник, як особа, яка несе субсидіарну відповідальність, які є відповідачами перед кредиторами.
Відповідно до ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Таким чином, на думку відповідача-1, виконання зобов'язань за договором щодо оплати робіт покладено на Київську міську державну адміністрацію, яка, у свою чергу, повинна надати доручення Головному управлінню Державного казначейства у місті Києві щодо перерахування бюджетних коштів на користь позивача за виконані ним роботи.
Відповідач-1 заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві.
Суд задовольнив вказане клопотання, залучивши до участі у справі Головне управління Державного казначейства України у місті Києві як третю особу на стороні КП “Київський метрополітен”, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі ст. 27 ГПК України, а також оголосив перерву в судовому засіданні до 12.11.2009 р.
Відповідач-2 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивач не обґрунтував позовних вимог до Київської міської державної адміністрації, а також на те, що він не є стороною договорів, неналежне виконання яких є підставою позову.
Дослідивши у судовому засіданні 12.11.2009 р. наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору, та відкладення розгляду справи до 26.11.2009 р.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 2628159,42 грн., з яких 1375273,31 грн. - основний борг, 684885,64 грн. - штраф, 59796,12 грн. - три проценти річних, 508204,35 грн. - інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідачів.
Третя особа-2 на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надала пояснення, в яких зазначає, що вона не є учасником спірних відносин і згідно своїх функціональних обов'язків не може надати суду будь-які фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що заперечують проти вимог позивача та доводити обставини, що мають значення для вирішення спору. Головне управління та його посадові особи права та охоронювані законом інтереси позивача не порушували.
Третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на виклик суду не з'явилась, пояснень не подала, про день та час проведення судового засідання був повідомлена належним чином.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
21.07.2003 р. між відкритим акціонерним товариством “Київметробуд” (генпідрядником) та комунальним підприємством “Київський метрополітен” (замовником) був укладений договір № 12/001 (далі - Договір) на будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з електродепо.
В подальшому сторони уклали ряд додаткових угод: № 1 від 14 грудня 2003 р. до договору № 12/001 від 21.07.2003 р., доповнення та зміни № 1 до зазначеного вище договору від 05 січня 2004 р., № 12/2004 до зазначеного вище договору від 21 січня 2004 р. з протоколом розбіжностей, якою договір було викладено в новій редакції, доповнення № 1 до зазначеного вище договору від 20.02.2004 р., доповнення № 2 до зазначеного вище договору від 10.06.2004 р., доповнення № 3 до зазначеного вище договору від 10.06.2004 р., зміни та доповнення № 4 до зазначеного вище договору від 01.10.2004 р., зміни та доповнення № 5 до зазначеного вище договору від 12.12. 2004 р., № 12/2005 до зазначеного вище договору від 14.01.2005 р., доповнення № 1 до зазначеного вище договору від 19.01.2005 р., зміни № 2 до зазначеного вище договору від 20.01.2005 р., зміни № 3 до зазначеного вище договору від 25.01.2005 р., зміни № 4 до зазначеного вище договору від 21.03.2005 р., зміни № 5 до зазначеного вище договору від 06.04.2005 р., зміни № 6 до зазначеного вище договору від 18.08.2005 р., № 12/2006 до зазначеного вище договору від 17.01.2006 р., додаткову угоду № 12-1/2006 до зазначеного вище договору від 01.08.2006 р., якою договір було викладено в новій редакції, № 12-2/2006 до зазначеного вище договору від 26.12.2006 р., № 12-1/2007 до зазначеного вище договору від 29.01.2007 р., № 12-2/2007 до зазначеного вище договору від 12.03.2007 р., № 12-3/2007 до зазначеного вище договору від 21.03.2007 р., № 12-4/2007 до зазначеного вище договору від 04.04.2007 р., № 12-5/2007 до зазначеного вище договору від 01.05.2007 р., № 12-6/2007 до зазначеного вище договору від 23.05.2007 р., № 12-7/2007 до зазначеного вище договору від 07.06.2007 р., № 12-8/2007 до зазначеного вище договору від 06.07.2007 р., № 12-9/2007 до зазначеного вище договору від 27.09.2007 р., № 12-1/2008 до зазначеного вище від 15.02.2008 р., № 12-2/2008 до зазначеного вище від 27.03.2008 р., № 12-3/2008 до зазначеного вище договору від 12.05.2008 р..
В силу Договору, замовник доручає, приймає та оплачує, а генпідрядник бере на себе зобов'язання власними та залученими силами виконати повний комплекс робіт по будівництву Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з електродепо згідно наданої замовником проектно-кошторисної документації, та здати об'єкт в експлуатацію у встановлений строк (п. 1 Договору).
Уповноваженим представником у взаємовідносинах та розрахунках з відповідачем від ВАТ “Київметробуд” в числі інших власних відокремлених структурних підрозділів виступало ТЗ-7.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору (зі змінами та доповненнями) боржник зобов'язався щомісяця на підставі довідок форми КБ-3 проводити оплату фактично виконаних обсягів робіт протягом 10-днів після підписання актів, в межах асигнувань та фінансування капітальних вкладень, передбачених Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва.
Акт виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник замовника протягом п'яти днів перевіряє реальність акту і підписує фактичні обсяги виконаних робіт. (п. 3.19 Договору).
Для закупівлі генпідрядником матеріалів, конструкцій та виробів замовник протягом кожного місяця проводити генпідряднику авансові платежі в розмірі 30% від тих, що плануються по погоджених замовником на поточний місяць обсягів будівельно-монтажних робіт (п. 3.3 Договору).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05.03.2008 р. № 270 “Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва” був затверджений перелік об'єктів та розподіл асигнувань на фінансування капітальних вкладень за рахунок спеціального фонду міського бюджету на 2008 рік, до якого увійшло будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з метродепо.
На виконання Договору структурним підрозділом позивача - ТЗ-7 у період з травня по вересень 2008 р. виконаний комплекс робіт по будівництву Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з електродепо на загальну уму 2896760,10 грн.
Факт виконання робіт підтверджується актами форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт (КБ-3), підписаними сторонами, копії яких додаються.
В свою чергу, відповідач-1 зобов'язання за договором виконував неналежним чином, розрахунки проводив несвоєчасно та не в повному обсязі.
Факт часткового виконання грошових зобов'язань за договором підтверджується платіжним дорученням № U729638 від 17.06.2008 р. - 1 000 000,00 грн., платіжним дорученням № U1011671 від 12.08.2008 р. - 500 000,00 грн. Загальна сума, сплачена відповідачем-1 за виконані роботи складає 1500000,00 грн.
Крім того, відповідно до актів КРУ з об'ємів виконаних ТЗ-7 робіт було проведене зняття в розмірі 21 486,79 грн., що підтверджується наступними довідками:
- довідка КБ-3 за травень 2008 р. на суму 19 374,78 грн.;
- довідка КБ-3 за травень 2008 р. на суму 2 112,01 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість. Розмір заборгованості визначений в акті звірки, який був проведений між відповідачем та уповноваженим структурним підрозділом позивача, а саме:
- акт звірки взаємних розрахунків від 28.11.2008 р. між КП “Київський метрополітен” та ТЗ-7 ВАТ “Київметробуд”, відповідно до якого заборгованість КП “Київський метрополітен” перед ТЗ-7 ВАТ “Київметробуд” станом на 28.11.2008 р. складає 1375273,31 грн..
Також розмір основного боргу підтверджується довідкою № 84 від 15.10.2009 р. і складає 1375273,31 грн.
Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 1375273,31 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Вказаною статтею передбачено виключні підстави для застосування субсидіарної відповідальності: у випадку, якщо це передбачено договором, та у випадку, якщо це передбачено законом. Інші підстави для застосування субсидіарної відповідальності законодавством не передбачені.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Згідно з п. 5.2 статуту КП “Київський метрополітен” в редакції, затвердженій розпорядженням КМДА від 15.02.1999 р. № 204 (в редакції розпорядження від 21.02.2005 р. № 223), майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним власником або уповноваженим органом на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 74 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 3 ст. 76 ГК України майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.
Судом встановлено, що КП “Київський метрополітен” є комунальним комерційним підприємством. Майно закріплене за ним на праві господарського відання, отже, його діяльність регулюється нормами, що регулюють діяльність саме державного комерційного підприємства.
Судом встановлено, що субсидіарна відповідальність передбачена законом у відносинах засновника, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, та казенного підприємства (ч. 7 ст. 77 ГК України). Що стосується державного комерційного підприємства, то субсидіарна відповідальність органу управління, до сфери якого входить комерційне підприємство, не передбачена. Отже, законом не передбачена субсидіарна відповідальність органу (Київської міської державної адміністрації), до сфери управління якого входить КП “Київський метрополітен”.
Відповідно до п. 1 договору № 12/001 від 21.07.2003 р. в редакції додаткової угоди № 12-1/2006 від 01.08.2006 р., замовник (відповідач-1) доручає, приймає та оплачує, а генпідрядник (позивач) бере на себе зобов'язання власними та залученими силами виконати повний комплекс робіт по будівництву Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з електродепо згідно з наданою замовником проектно-кошторисною документацією, та здати об'єкт в експлуатацію в установлений строк.
Розділами 7, 8 Договору передбачено відповідальність та зобов'язання замовника, а розділами 9, 10 Договору передбачено відповідальність та зобов'язання генпідрядника. Судом встановлено, що умовами договору № 12/001 від 21.07.2003 р. на будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції “Харківська” до Харківської площі з електродепо, з урахуванням всіх внесених змін та доповнень, не передбачено відповідальність третіх осіб за не належне виконання контрагентами за договором своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що фінансування будівництва з державного та місцевого бюджетів не є підставою для притягнення держави чи органу, до сфери управління якого входить комунальне комерційне підприємство (відповідач-1), до субсидіарної відповідальності. Оскільки, в даному випадку ні договором, ні законом не передбачено субсидіарну відповідальність Київської міської державної адміністрації за порушення КП “Київський метрополітен” своїх грошових зобов'язань за договором № 12/001 від 21.07.2003 р. (зі змінами та доповненнями), згідно з приписами ст. 619 ЦК України підстави для задоволення позовних вимог до Київської міської державної адміністрації відсутні. За таких умов, суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог до відповідача-2.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
При цьому, ч. 2 ст. 218 ГК України наголошує на тому, що відсутність у боржника необхідних для розрахунку з кредитором коштів не є форс-мажорною обставиною.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач надав до матеріалів справи розрахунок трьох відсотків річних на суму 51118,20 грн. за період з 16.06.2008 р. по 01.10.2009 р. з урахуванням зміни суми заборгованості. Суд приймає розрахунок позивача як вірний, а тому сума три відсотки річних у розмірі 51118,20 грн. підлягає стягненню з відповідача-1 у повному обсязі. Також позивач надав розрахунок суми втрат від інфляції у розмірі 216192,97 грн. за період з вересня 2008 р. по червень 2009 р. Однак, позивачем не враховано, що у вересні сума основного боргу складала 1072162,91 грн., а в жовтні 2008 р. сума основного боргу складала 1293920,51 грн. Суд здійснив перерахунок суми втрат від інфляції і вона складає 196227,67 грн. та підлягає стягненню з відповідача-1 у повному обсязі (розрахунок у матеріалах справи).
Вимоги в частині стягнення суми втрат від інфляції у розмірі 19965,30 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством та договором до вказаних правовідносин не передбачена можливість нарахування штрафу більше ніж за півроку і цей строк є припікальним.
Оскільки відповідач порушив строки оплати виконаних позивачем робіт він, відповідно до умов п. 8.2 Договору, зобов'язаний сплатити на користь ВАТ “Київметробуд” штрафну санкцію, яка за своєю правовою природою є пенею, в розмірі 0,05% від об'єму неоплачених робіт за кожний день прострочення в перші два місяці і 0,1% за кожний наступний день неоплачених робіт. Загальна сума не повинна перевищувати 7% від договірної ціни робіт фінансування з державного та міського бюджетів.
Позивачем, при здійсненні розрахунку пені за період з 16.06.2008 р. по 01.10.2009 р., не було враховано припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Суд здійснив перерахунок штрафу за півроку, в зв'язку з чим суми штрафу складає 191069,20 грн. і підлягає стягненню з відповідача-1.
В частині вимог про стягнення суми штрафу у розмірі 395834,90 грн. суд відмовляє.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства “Київський метрополітен” (03055, м. Київ, пр-кт Перемоги, 35, код 03328913) на користь відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” (01601, м. Київ, 34, вул. Прорізна, 8, код 01387432) 1571500,98 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 191069,20 грн. пені, 51118,20 грн. трьох відсотків річних, 18136,88 грн. державного мита та 191,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 11.02.2010 р.