ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/65515.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Фрейт Україна»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик»
простягнення 22 608, 54 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явились;
Від відповідача:Гордієнко К.Г. -представник за довіреністю від 20.08.2009 року
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Фрейт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик» про стягнення основної заборгованості у розмірі 21 093, 00 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 096, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 419, 54 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладених між сторонами заявки-договору на перевезення вантажів, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 21 093, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 28.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 08.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 28.12.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 08.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки останній не надав жодного доказу, який би підтверджував отримання відповідачем оригіналів документів передбачених п. 1.3 заявки-договору. Крім того, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.
Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його необґрунтованістю.
Представник відповідача заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.
Згідно ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Тому, суд задовольнив дане клопотання відповідача.
Також, представник відповідача заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
У судовому засіданні 26.01.2010 року оголошено перерву до 01.02.2010 року.
Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 27.01.2010 року клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи залишено без задоволення.
Представник позивача у судове засідання 01.02.2010 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2010 року заявив клопотання про витребування додаткових доказів. Крім того, відповідач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд задовольнив подане відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.
Крім того, відповідач подав клопотання про витребування з митниці документів, що засвідчують митний перехід згідно заявки-договору доручення № УЛ-0000545 транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів від 08.08.2008 року.
Суд відмовив відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання з підстав його необґрунтованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року відкладено розгляд справи до 15.02.2010 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик»(надалі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМА Фрейт Україна»»(далі - експедитор) був укладений заявка-договір про транспортно-експедиційне обслуговування № УЛ-0000545 (надалі -заявка-договір).
Відповідно до п. 1 договору, даний договір регулює порядок відносин, який виникає між сторонами при організації перевезення експортно-імпортних вантажів, а також вантажів по території України автомобільним транспортом.
Відповідно до умов заявки-договору позивач зобов'язується організувати перевезення вантажу за маршрутом Вейзенхорн (Данія) -Бориспіль (Україна). Вартість перевезення становить 2 900, 00 євро по курсу НБУ на день завантаження.
Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної, наявної в матеріалах справи, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж, 20.08.2008 року, був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.
Відповідно до заявки-договору відповідач сплачує вартість послуг на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-7 банківських днів після пред'явлення оригіналів документів.
22.01.2009 року позивачем був направлений на адресу відповідача пакет документів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.01.2009 року наявним в матеріалах справи.
Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги у строк до 02.02.2009 року
Відповідач кошти за надані послуги не сплатив, обґрунтованого заперечення на передані документи не надіслав.
Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 900, 00 євро, що на день завантаження, 12.08.2008 року становить 21 093, 00 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно -експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У своїх запереченнях на позовну заяву, відповідач посилається на те, що позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував, що відповідач отримував оригінали документів, які зазначені в п. 1.3. заявки-договору.
Однак суд не може погодитися з даними запереченнями відповідача, оскільки належним доказом направлення оригіналів документів відповідачеві є бланк опису вкладень від 22.01.2009 року, наявний в матеріалах справи, який згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем наданий належний доказ направлення на адресу відповідача оригіналів документів, які підтверджують факт перевезення фантажу згідно заявки-договору № УЛ-0000545 від 08.08.2008 року.
Відповідач доказів виконання умов заявки-договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 21 093, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 1 096, 00 грн. та 3% річних у сумі 419, 54 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено вище, відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг у строк до 02.02.2009 року, отже 3% річних повинні нараховуватися починаючи з 03.02.2009 року.
Розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг складає:
21 093, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 240 (з 03.02.2009 року по 01.10.2009 року) / 365 = 416, 08 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 416, 08 грн.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
21 093, 00 грн. (заборгованість) * 101,5% * 101,4% * 100,9% * 100,5% * 101,1% * 99,9% * 99,8% - 21 093, 00 грн. = 1 096, 46 грн.
Отже, збитки від інфляції за перерахунком суду становлять 1 096, 46 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки, позивач не заявляв вищезазначене клопотання, то суд задовольняє вимоги про стягнення збитків від інфляції у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 1 096, 00 грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 51; код ЄДРПОУ 32208453), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Фрейт Україна»(04073, м. Київ, пр. Московський, 8 к. 1; код ЄДРПОУ 32663455) заборгованість у розмірі 21 093 (двадцять одна тисяча дев'яносто три) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 416 (чотириста шістнадцять) грн. 08 коп., збитки від інфляції у розмірі 1 096 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 03 коп., та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.