ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/33220.01.10
За позовом Закритого акціонерного товариства «ОТІС»
До відповідача Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»
Про стягнення 329 280,31 грн.
За зустрічним
позовом Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7»
До Закритого акціонерного товариства «ОТІС»
Про визнання договору № D2 4M 4007 на технічне обслуговування ліфтів від 01.09.2008 р. припиненим з 31.12.2008 р.
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
Від позивача за первісним позовом Мацюк В.В. (за дов. № 2 від 05.01.2010р.)
Від відповідача за первісним позовом не з'явились
Від третьої особи не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство «ОТІС»з позовом про стягнення з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7»329 280,31 грн. заборгованості з оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за договором № D2 4M 4007 від 01.09.2008 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження по справі № 17/332 та призначено її до розгляду.
Відповідно до розпорядження голови Господарського суду м. Києва Саранюка В.І. від 23.10.2009 р. № 01-1/929 справу № 17/332 було передано на розгляд судді Удаловій О.Г., у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. справу прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г.
26.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 10.11.2009 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, про що винесено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 10.11.2009 р. представник відповідача надав суду відзив, у якому відхилив позовні вимоги в повному обсязі, а також звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі в справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської державної адміністрації, мотивуючи прохання тим, що кошти, отримані як квартирна плата від населення, після їх розщеплення надходили на рахунок позивача безпосередньо від комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської державної адміністрації.
Ухвалою від 10.11.2009 р. до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр». Розгляд справи було відкладено.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем 01.09.2008 р. було укладено договір № D2 4M 4007 на повне технічне обслуговування ліфтів, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування, а відповідач, згідно з пунктами 1.2., 1.4. договору, зобов'язався щомісяця до 6-го числа місяця, наступного за звітним, проводити оплату вартості робіт відповідно до середньомісячної вартості робіт, встановленої договором та додатками до нього. Вартість робіт за договором, відповідно до угоди № 1 від 30.12.2008 р. до договору № D2 4M 4007 від 01.09.2008 р., складає 147 815,63 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ, починаючи з 01.01.2009 р..
Позивач заявив, що виконав взяті на себе зобов'язання за договором № D2 4M 4007 належним чином і в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за січень-червень 2009 року.
При цьому позивач зазначає, що кошти на оплату виконаної ним роботи надійшли не в повному обсязі. За рахунок розщеплення квартирної плати надійшли кошти в сумі 526 013,22 грн., в той час як робіт було виконано на 855 293,53 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 329 280,31 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та своїх поясненнях не погодився з вимогами позивача та посилався на те, що оплату за виконану позивачем роботу має здійснювати комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської державної адміністрації. Такі зобов'язання третьої особи, на думку відповідача, випливають з розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 1056 «Про розщеплення платежів населення за квартирну плату по нарахуваннях з 1 червня 2000 року»від 03.07.2000 р. та № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 29.04.2009 р..
Відповідач також наголосив, що не укладає з мешканцями житлових будинків договорів, відповідно, не отримує коштів від них, і сам є підрядною організацією, що отримує плату за надані послуги/виконані роботи від комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», на підставі чого не може розраховуватись з позивачем.
Крім того, в обґрунтування своєї позиції, відповідач послався на припинення 31.12.2008 р. дії договору № D2 4M 4007.
Відповідач не заперечував проти розрахунку розміру заборгованості з оплати робіт, наданого позивачем, а також, щодо обсягів виконаних робіт останнім.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача за первісним позовом надала пояснення, що не є стороною за договором на підставі якого виникли спірні правовідносини. Крім того, третя особа наголосила, що на комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»покладено лише функцію з приймання на транзитний розподільчий рахунок платежів населення за спожиті ними комунальні послуги з подальшим їх розщепленням на окремі платежі за їх призначенням та перерахування розщеплених коштів на рахунки організацій, що надають послуги, серед яких є і позивач, але безпосередні договірні правовідносини між позивачем та третьою особою відсутні, остання не виступала замовником послуг.
Відповідач на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України 22 грудня 2010 р. подав до суду зустрічну позовну заяву з вимогою визнати договір № D2 4M 4007 на технічне обслуговування ліфтів припиненим. Свої позовні вимоги сторона обґрунтовувала тим, що договір 31.12.2008 р. припинив дію, оскільки ним було завчасно направлено позивачу повідомлення про припинення дії договору. За твердженням сторони, акти приймання виконаних робіт підписувались не на підставі договору, а на підставі певних нормативних документів, і кожний окремий акт є окремим договором, укладеним у спрощений спосіб на підставі ст. 181 Господарського кодексу України.
Позивач за первісним позовом надав відзив, в якому заперечував проти вимог, викладених у зустрічній позовній заяві.
Третя особа пояснень на зустрічний позов не надала.
У судове засідання 20.01.2010 р. відповідача за первісним позовом не з'явився, передавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване хворобою представника та відсутністю на підприємстві представника з юридичною освітою. Представник позивача за первісним позовом проти задоволення клопотання категорично заперечив.
Судом клопотання відхилено як необґрунтоване. Зокрема, стороною у справі є не фізична особа -представник, а юридична особа, яка не позбавлена можливості направити до суду будь-якого іншого представника, у тому числі звернутися за правовою допомогою. Крім того, до згаданого вище клопотання не додано жодних доказів на доведення викладених у ньому обставин (перебування на лікарняному представника), а також мотивів необхідності такого відкладення (потреба у наданні конкретних доказів тощо).
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № D2 4M 4007 на повне технічне обслуговування ліфтів, за яким позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування, а відповідач зобов'язався щомісяця до 6-го числа місяця, наступного за звітним, проводити оплату вартості робіт відповідно до умов п. 1.2. Договору, який встановлював середньомісячну вартість робіт з техобслуговування ліфтів у розмірі 142 054,82 грн. Вартість робіт, відповідно до угоди № 1 від 30.12.2008 р. до договору № D2 4M 4007 від 01.09.2008 р., складала 147 815,63 грн. щомісяця, починаючи з 01.01.2009 р..
У письмових поясненнях, долучених до справи 21.12.2009 р., відповідач за первісним позовом визнав, що зазначена угода підписана посадовою особою підприємства -головним інженером Біленькою С.В., а судом встановлено, що підпис даної посадової особи був посвідчений круглою печаткою підприємства.
Посилання відповідача на той факт, що дана особа не мала повноважень на її підписання, не береться судом до уваги на підставі ч. 2 п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, оскільки у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, суд враховує принцип презумпції правомірності правочину, передбачений ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд не знайшов підстав для визнання договору припиненим на вимогу відповідача за зустрічним позовом. Згідно з пунктом 8.1. Договору, останній набирає чинності з 01.09.2008 р. і діє, відповідно до екземпляру, наданого позивачем за первісним позовом, до 31.12.2012 р., а згідно з екземпляром відповідача за первісним позовом, - до 31.12.2008 р..
Суд, виходячи з наданого сторонами листа від 23.10.2008 р. (вих. № 668), направленого закритому акціонерному товариству «ОТІС» відповідачем за первісним позовом, дійшов висновку, що Договір був підписаний сторонами зі строком дії до 21.12.2008 р.. Зі змісту листа вбачається, що період дії Договору пов'язується з терміном дії фінансового року, можливо, для спрощення процедури обліку.
Пункт 8.2. оспорюваного договору містить положення щодо продовження його дії на наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не заявить про припинення його дії.
Суд вважає посилання відповідача за первісним позовом на вказаний вище лист від 23.10.2008 р., як на заяву про припинення договору згідно з пунктом 8.2 Договору, безпідставним з огляду на наступне.
Даний документ є супровідним листом, направленим у зв'язку з поверненням підписаного зі сторони відповідача Договору. Такий лист можна розцінювати як відповідь про згоду укласти договір на інших умовах в порядку ст. 646 Цивільного кодексу України, у даному випадку в частині умов, що визначають строк дії правочину, але не як заяву про припинення дії договору. У випадку наміру відповідача за первісним позовом припинити дію Договору 31.12.2008 р., він мав би до 30.11.2008 р. заявити про це прямо та беззастережно.
Крім того, про відсутність наміру припинити дію договору свідчить укладена сторонами угода № 1 від 30.12.2008 р., яка набирала чинності з 01.01.2009 р.; підписані сторонами акти виконання робіт, вартість обсягів робіт, за якими співпадає з визначеною в угоді № 1, а також підписана сторонами відомість об'єктів та обсягів робіт з технічного обслуговування ліфтів з 01.01.2009 р., що є додатком до Договору № D2 4M 4007.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене вище, відповідач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами обставину припинення дії Договору № D2 4M 4007, укладеного з позивачем за первісним позовом, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Позивач, в якості доказу виконання взятих на себе зобов'язань за договором № D2 4M 4007, надав акти приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за період з січня по червень 2009 року на загальну суму 855 293,53 грн. Акти підписані сторонами та посвідчені печатками. Факт надання послуг в обсязі, вказаному в актах, відповідачем не заперечується.
На рахунок закритого акціонерного товариства «ОТІС»надійшла часткова оплата виконаних ним робіт за рахунок коштів, виділених в результаті розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення в сумі 526 013,22 грн. Заборгованість перед позивачем склала 329 280,31 грн.
Даний факт підтверджується наявними в справі доказами (відомості розщеплення платежів, перераховані за обслуговування ліфтів) та не заперечувався сторонами та третьою особою на стороні відповідача, яка здійснювала перерахування цих коштів. Інших розрахунків від учасників процесу не надходило.
Суд не погоджується з доводами відповідача за первісним позовом, що оплата за виконані позивачем роботи, в тому числі й наявна заборгованість, має здійснюватись комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, з наступних підстав.
Основним напрямком робіт центру є створення, актуалізація та інформаційно-програмне супроводження загальноміських баз даних. Фінансування робіт центру проводиться виключно на госпрозрахункових умовах. На підставі укладеного з комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»договору № 2430 від 26.09.2008 р., а також на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про розщеплення платежів населення за квартирну плату по нарахуваннях з 1 червня 2000 року»від 03.07.2000 р. № 1056, розпорядження «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві»від 19.05.2000 р. № 748, дане підприємство взяло на себе зобов'язання з надання послуг з розщеплення та перерахування платежів населення, що надійшли за житлово-комунальні послуги, підприємствам-постачальникам. Наявні в справі докази підтверджують, що третя особа на стороні відповідача не виступала замовником робіт з обслуговування ліфтів, не приймала виконані роботи.
На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1056 розщеплення і в подальшому перерахування платежів здійснювалось третьою особою згідно з наданою відповідними організаціями та підприємствами інформації про договірні стосунки з виконавцями відповідних послуг.
Суд не бере до уваги доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності на його балансі будинків, що обслуговувались позивачем, відсутність договорів з їх мешканцями про надання житлово-комунальних послуг та статус підрядника щодо надання цих послуг, оскільки дані обставини не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов'язань. Як встановлено судом і як зазначив сам відповідач у своїх поясненнях, комунальне підприємство «РЕО-7»є самостійним господарюючим суб'єктом, який здійснює виконання робіт та надання послуг з утримання житлового та нежитлового фонду територіальної громади Святошинського району м. Києва, зокрема, в межах договору з комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»№ 1/7.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Господарським судом м. Києва по справі № 44/280 від 23.06.2009 р. встановлено, що КП «РЕО-7»згідно з п. 2.2.18 договору № 1/7 зобов'язався перед КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»укладати угоди з виконавцями комунальних послуг, у тому числі на технічне обслуговування ліфтів.
Стаття 838 Цивільного кодексу України надає підряднику право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед субпідрядником як замовник.
Спростовуються доводи відповідача також тим, що пункт 3 Приміток розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 р. № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві»передбачає, що остаточні розрахунки житлових організацій за послуги з технічного обслуговування ліфтів, після розщеплення Головним інформаційно-обчислювальним центром платежів населення та перерахування коштів на рахунки вказаних підприємств, що надають послуги з технічного обслуговування ліфтів, проводяться відповідно до укладених угод та фактичних обсягів виконаних робіт.
Отже, суд не знайшов підстав для звільнення КП «РЕО-7»від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості робіт з обслуговування ліфтів.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № D2 4M 4007 від 01.09.2008 р. доведений та документально підтверджений.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань визначає господарський договір та інші угоди.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин та з урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи, письмових доказів, наданих представниками сторін та учасників процесу пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 329 280,31 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційна організація-7».
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7»(03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3, код 36114019, рахунок 26001301903 у Святошинському відділенні ВАТ ДОБУ 8069 м. Києва, МФО 320218), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь закритого акціонерного товариства «ОТІС»(03062, м.Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код 14357579, рахунок 26002151865500 у відділенні № 500 АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) 329 280 (триста двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 31 коп. основного боргу, 3 292 (три тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 80 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 15.02.2010 р.