ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/52708.02.10
За позовомСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
про Київської міської ради
визнання незаконним та скасування п. 19 додатку до рішення від 02.04.2009 № 272/1328.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача
від відповідача ОСОБА_3 -представник
Шадевська Ж.Е. - представник
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку до рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 272/1328 "Про відміну рішень Київської міської ради ".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Київської міської ради прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та законні інтереси позивача.
Відповідач проти позову заперечує та вказує, що спірне рішення прийнято відповідачем в межах компетенції Київської міської ради та на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" у зв'язку з відмовою орендаря від викупу земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Рішенням Київської міської ради "Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування станції для ремонту автомобілів на вул. Богатирській в Оболонському районі" від 23.12.2004 № 919/2329 затверджено проект відведення та передано суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки площею 0,53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування станції для ремонту автомобілів на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, з них: ділянку №1 площею 0,40 га та ділянку №2 площею0,13 га.
На виконання вищезазначеного рішення 20.07.2006 між Київською міською радою, як орендодавцем, та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (прізвище змінено в результаті реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3, копія свідоцтва є в матеріалах справи), як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в довгострокову оренду строком на 15 років земельні ділянки, місце розташування яких: вул. Богатирська у Оболонському районі міста Києва розміром 4036 кв.м та 1314 кв.м для будівництва, експлуатації та обслуговування станції для ремонту автомобілів.
Договір оренди був зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів 20.07.2006 за № 78-6-00380.
На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв земельні ділянки у користування, що підтверджується відповідним актом від 20.07.2006.
02.04.2009 Київською міською радою було прийнято рішення № 272/1328 "Про відміну рішень Київської міської ради" (оскаржуване рішення).
Відповідно до п. 19 додатку до вказаного рішення відмінено рішення Київської міської ради № 919/2329 від 23.12.2004 в частині передачі суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок площею 4035,67 кв.м та 1314,28 кв.м для будівництва, експлуатації та обслуговування станції для ремонту автомобілів на вул. Богатирській в Оболонському районі.
У п. 2 оскаржуваного рішення також вирішено запропонувати орендарям, в тому числі позивачу, надати згоду на розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Листом від 03.07.2009 №06-34/18425 Головне управління земельних ресурсів повідомило позивача про прийняття Київською міською радою рішення від 02.04.2009 №272/1328, яким відмінено рішення від 23.12.2004 №919/2329 та запропоновано надати згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 №78-6-00380.
Пропозиція щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 №78-6-00380 позивачем відхилена.
Як вбачається з преамбули рішення Київської міської ради № 272/1328 від 02.04.2009 підставою для відміни рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 919/2319 від 23.12.2004 слугувала відмова орендаря від викупу земельних ділянок.
У п. 11.3 Договору оренди земельної ділянки визначено, що дія цього Договору припиняється у випадках:
- закінчення строку, на який укладено цей Договір,
- викупу земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;
- поєднання в одній особі власника земельних ділянок та орендаря;
- смерті фізичної особи -орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 Закону України "Про оренду землі" від виконання укладеного договору оренди земельних ділянок;
- розірвання договору за взаємною згодою сторін, за рішенням суду; в односторонньому порядку, у разі коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним нормам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Наведений у ст. 141 Земельного кодексу України перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним.
Згідно з п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Міська рада вирішує питання регулювання земельних відносин відповідно до закону (п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Законодавством України, чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено права міської ради скасовувати раніше прийняте рішення про надання у користування земельної ділянки у зв'язку з відмовою орендаря від викупу земельної ділянки.
Така підстава для припинення права користування земельною ділянкою відсутня і в Договорі оренди земельної ділянки, і в ст. 141 Земельного кодексу України.
Отже, спірне рішення відповідача в оскаржуваній частині не ґрунтується на законодавстві.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У вказаному рішенні зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
У п. 2 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідач стверджує, що спірним рішенням права позивача не порушуються, оскільки спірне рішення є лише волевиявленням ради стосовно розірвання у майбутньому укладеного з позивачем Договору оренди, а питання про розірвання Договору за відсутності взаємної згоди сторін можливе тільки в судовому порядку.
Однак, суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки наявність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження належним чином погодженого проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення і виконання договору оренди земельної ділянки, а в даному випадку таке рішення відмінено спірним рішенням. Після прийняття рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 919/2329 про затвердження проекту відведення та передачі позивачу в довгострокову оренду на 15 років земельних ділянок і укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією прав та обов'язків, визначених у договорі оренди та рішенні від 23.12.2004 № 919/2329.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, зазначені витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 19 додатку до рішення Київської міської ради від 02.04.2009 №272/1328 "Про відміну рішень Київської міської ради" в частині відміни рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 919/2329 щодо надання суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 в довгострокову орендну на 15 років земельних ділянок площею 0,53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування станції для ремонту автомобілів на вул. Богатирській в Оболонському районі.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:15.02.2010