ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/60120.01.10
За позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»
доПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
простягнення 388 160 грн. та визнання в частині недійсним договору
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Стуга В.В. (довіреність № 12-70 від 15.04.2009);
від відповідача -не з'явився;
Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»(далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(далі -відповідач) про визнання пункту 12 додатку № 2 до договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 03-93-07/27838 від 01.03.2005, укладеного між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(далі -Договір) в частині визначення відповідачем позивачу 0,08% до суми виданих коштів за касове обслуговування відповідачем по видачі позивачу коштів недійсним з моменту його укладення та стягнення 388 160 грн. боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пункт 12 додатку № 2 Договору не відповідає вимогам пункту 5 Порядку виплату пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 № 734»(далі -Порядок), а тому відповідач відповідно до пункту 2.1.5 договору про надання послуг з виплати пенсій та грошової допомоги через вкладні рахунки в АППБ «Аваль»№ 7/вих.-01-3/697 від 25.02.1998, укладеного між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(далі -Договір № 7) повинен сплатити позивачу заявлену до стягнення суму.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тобто є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 09.12.2009 оголошувалась перерва до 20.10.2009.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 1.2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через вкладні рахунки пенсіонерів в установах АППБ «Аваль»на підприємствах поштового зв'язку України, затвердженого наказом Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету зв'язку України, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»№ 125/9/153/140 від 10.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.10.1997 за № 521/2325 виконання операцій по виплаті пенсій у відділеннях поштового зв'язку через вкладні рахунки пенсіонерів в АППБ «Аваль»здійснюються згідно з угодою укладеною між позивачем та АППБ «Аваль».
09.12.1997 між позивачем (Пошта) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Банк) було укладено Генеральну угоду про співробітництво та здійснення розрахунків між підприємствами поштового зв'язку і установами АППБ «Аваль»при проведенні виплати пенсій та грошової допомоги у відділеннях зв'язку через вкладні рахунки пенсіонерів в АППБ «Аваль», відповідно до пункту 1 якої дійсна угода регламентує основні положення щодо здійснення розрахунків між підприємствами Пошти і Банку за виконання операцій з виплати пенсій та грошової допомоги у відділеннях поштового зв'язку через вкладні рахунки пенсіонерів, відкритих в головній конторі Банку та його структурних підрозділах на місцях (дирекціях, філіалах).
25.02.1998 між позивачем (Пошта) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Банк) було укладено Договір № 7, відповідно до пункту 1.1 якого Банк доручає, а Пошта бере на себе зобов'язання, за відповідну оплату, що вказана в пункті 3.1 цього Договору № 7, надавати операційні вікна підпорядкованих відділень зв'язку послуги з виплати пенсії та грошової допомоги через вкладні рахунки пенсіонерів в Банку.
Відповідно до пункту 2.1.5 Договору № 7 Банк зобов'язується у випадках, якщо Пошта видала вкладів більше, ніж прийняла, перерахувати протягом наступного банківського дня відповідну суму на розрахунковий рахунок Пошти з урахуванням плати за переведення безготівкових коштів в готівку.
Згідно з пунктом 3.1 Договору № 7 Банк щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця слідуючого за звітнім виплачує Пошті винагороду за надані послуги у звітному місяці в розмірі 30% річних від використання середньоденних залишків на вкладних рахунках пенсіонерів з оформленням відповідного акта.
01.03.2005 між позивачем (Клієнт) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Банк) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) в національній та іноземних валютах, відповідно до статей 1066-1076 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, в тому числі здійснює функції розрахункової палати згідно Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженому постановою Правління НБУ від 25.09.2001 № 403, надає довідки та здійснює інші послуги.
Відповідно до пункту 4.1 Договору за проведення розрахунково-касового обслуговування Клієнт сплачує Банку винагороду згідно з затвердженими тарифами Банку, витяг з яких є додатком № 1 до даного Договору. Клієнт сплачує Банку вартість послуг за приймання та видачу готівки по щоденним сальдо проведених операцій з застосуванням пунктів 12, 13 витягу з тарифів згідно додатку № 1 до даного Договору.
01.03.2005 між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»було укладено додаток № 1 до Договору, відповідно до пункту 12 якого касове обслуговування по видачі коштів (у відсотках до суми) з поточного рахунку -0,16%, а з пенсійного та переказного рахунку -0,08%.
14.03.2006 між позивачем (Клієнт) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Банк) було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились викласти пункт 4.1 Договору у наступній редакції, а саме: «4.1. За проведення розрахунково-касового обслуговування Клієнт сплачує Банку винагороду згідно з затвердженими тарифами Банку, витяг з яких є додатком № 2 до даного Договору. Клієнт сплачує Банку вартість послуг за приймання та видачу готівки по щоденним сальдо проведених операцій з застосуванням пунктів 12, 13 витягу з тарифів згідно додатку № 2 до даного Договору».
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному примірнику у кожної з сторін і ступає в дію з 14.03.2006. Оформлені та підписані примірники додаткової угоди мають однакову юридичну силу і є невід'ємною частиною Договору.
14.03.2006 між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»було укладено додаток № 2 до Договору, відповідно до пункту 12 якого касове обслуговування по видачі коштів (у відсотках до суми) з поточного рахунку -0,16%, а з пенсійного та переказного рахунку -0,08%.
Відповідно до пункту 1.3 Статуту відповідача (затверджено Загальними Зборами акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»протокол № 3б-45 від 14.10.2009; погоджено Національним Банком України 04.11.2009) протоколом Загальних Зборів АППБ «Аваль»№ 3б-36 від 21.04.2006 прийнято рішення про зміну найменування АППБ «Аваль» на ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками АППБ «Аваль»; протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 прийнято рішення про зміну найменування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
За період з січня 2006 року до березня 2009 року, за отримання підкріплень на виплату пенсій та грошових допоміг через вкладні рахунки відповідача, позивач перерахував відповідачу 388 160 грн., а саме: за період з вересня 2007 року до грудня 2007 року -44 880 грн.; за 2008 рік -265 600 грн.; за період з січня 2009 до березня 2009 року -77 680 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2007 до 31.03.2009, підписаного між позивачем та відповідачем.
25.05.2009 позивач направив відповідачу лист № 10-104-39, у якому вимагав від відповідача терміново забезпечити повернення плати за отримання підкріплень на виплату пенсій та грошових допоміг через вкладні рахунки відповідача в сумі 388 160 грн. за період з вересня 2007 року до березня 2009 року.
07.07.2009 відповідач листом № 02-01/08/609 повідомив позивача про те, що кошти в сумі 388 160 грн. поверненню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статі 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Таким чином, Договір за своє правовою природою є договором банківського рахунку.
Згідно з статтею 8 Конституції України в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частина 5 статті 4 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК України).
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, зміст правочину не може суперечити ЦК України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Вказана правова позиція підтверджується пунктом 2 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до пункту 12 додатку № 2 «Витяг з тарифів на розрахунково-касове обслуговування»до Договору позивач повинен сплачувати відповідачу за касове обслуговування по видачі коштів (у відсотках до суми) з пенсійного та переказного рахунку -0,08%.
Проте, відповідно до пункту 5 Порядку операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.
Таким чином, пункт 12 додатку № 2 до Договору в частині визначення відповідачем позивачу 0,08% до суми виданих коштів за касове обслуговування по видачі позивачу коштів суперечить вимогам пункту 5 Порядку, який є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Конституції України.
Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відтак, з огляду на вищенаведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що пункт 12 додатку № 2 «Витяг з тарифів на розрахунково-касове обслуговування»до Договору в частині визначення відповідачем позивачу тарифу на касове обслуговування по видачі коштів (у відсотках до суми) з виплати пенсій та грошової допомоги з пенсійного та переказного рахунку в розмірі 0,08% слід визнати недійсним з моменту його укладення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідно до умов пункту 2.1.5 Договору № 7 відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 388 160 грн.
Проте, відповідач як у встановлені пунктом 2.1.5 Договору № 7 строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо перерахування грошових коштів позивача у сумі 388 160 грн. не виконав.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 388 160 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати пункт 12 додатку № 2 до договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 03-93-07/27838 від 01.03.2005, укладеного між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в частині визначення Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»тарифу на касове обслуговування по видачі коштів (у відсотках до суми) з виплати пенсій та грошової допомоги з пенсійного та переказного рахунку в розмірі 0,08% недійсним з моменту його укладення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 01189979) 388 160 (триста вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. боргу, 3 966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 60 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано -12.02.2010