ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/19908.02.10
За позовомЖитомирського обласного виробничо -торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся"
До
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
про Житомирської обласної ради
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області
визнання недійсним рішення
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача
від відповідача
від третьої особи не з'явились
Федосюк Ю.О. -представник
Заруцька І.В. - представник
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" до Житомирської обласної ради про визнання недійсним рішення 19 сесії 5 скликання Житомирської обласної ради № 774 від 27.03.2009.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення, яким відповідач погодив прийняти з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області дитячий оздоровчий табір відпочинку "Орлятко", не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Постанові Верховної Ради України від 17.03.2009, якою введений мораторій на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів, ч. 11 ст. 47, ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та зачіпає інтереси позивача, оскільки позивач є балансоутримувачем вказаного майна.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що приймаючи спірне рішення відповідач лише виразив свою волю в майбутньому прийняти у комунальну власність вказаний табір відпочинку. При цьому відповідач не здійснював жодних дій щодо розпорядження майном, тобто не приймав рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчого табору "Орлятко".
Третя особа проти позову заперечує вказуючи на те, спірне рішення прийнято у повній відповідності до норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" з метою збереження профілю діяльності та забезпечення ефективної роботи оздоровчого табору "Орлятко".
В судовому засіданні, яке відбулось 22.06.2009, позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Житомирської області справ за № 8/187-НМ та № 12/31-НМ, оскільки від результатів вказаних справ залежить правильне вирішення справи № 11/199. В судовому засіданні 08.02.2010 представником позивача вказане клопотання відкликано.
05.02.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла телеграма позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представників.
Клопотання судом визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Будь-яких доказів на підтвердження викладених у телеграмі обставин не надано. Позивачем у справі є Житомирське обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся", а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. Також суд відзначає, що позиція позивача висловлена у поданих суду документах та в позовній заяві. Тому неявка представників позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.2007 року майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Орлятко", що знаходяться за адресою: Житомирська область, с. Левків, вул. Лісова, буд. 53 зареєстрований за Державою Україною в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області.
Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає право державної власності. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд(ст. 319 Цивільного кодексу України).
За даними Реєстру державного майна балансоутримувачем дитячого оздоровчого табору "Орлятко" є Товариство з обмеженою відповідальністю ПТФ «Україна» як майна, що при приватизації Орендного підприємства "Рембудмонтаж" не увійшло до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю ПТФ "Україна".
Позивач не надав суду доказів незаконності набуття права власності держави на майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Орлятко", а також не надав належних та допустимих доказів наявності у нього права власності, користування, володіння майновим комплексом дитячого оздоровчого табору "Орлятко". Облік дитячого оздоровчого табору "Орлятко" на балансі у позивача не є правоустанавлюючим фактом, що підтверджує правомірність володіння, користування цим майном. Передача Товариством з обмеженою відповідальністю ПТФ "Україна" 05.09.2005 на баланс Житомирського обласного виробничо -торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" дитячого оздоровчого табору "Орлятко" без згоди органу, який уповноважений управляти цим майном від імені держави, не може бути прийнята судом в якості належного доказу правомірності володіння та користування цим майном.
Відповідно до статі 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" прийняття рішень про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Об'єктом передачі згідно з цим Законом, а саме відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 2 вказаного Закону є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, рішення про передачу з державної у спільну комунальну власність, приймає Фонд державного майна України або його регіональні відділення, як органи уповноважені управляти державним майном, тобто в даному випадку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, а обласна рада надає згоду на прийняття у власність територіальної громади такого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 11.02.2008 № 31 регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області, Управлінню з питань сім'ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації разом із відділом з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату обласної ради було доручено вивчити питання щодо подальшого функціонування дитячого оздоровчого табору "Орлятко" з метою недопущення перепрофілювання.
Для вивчення стану функціонування дитячого оздоровчого табору "Орлятко" та можливості його передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ міст області розпорядженням голови Житомирської обласної ради від 02.04.2008 за №-45-Г створено робочу групу.
На виконання п.1 протокольного рішення від 13.05.2008 засідання робочої групи, листом від 29.05.2008 № 08/1919 до Управління сім'ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області зазначило, що виділення коштів із державного бюджету на відновлення функціонування дитячого оздоровчого табору "Орлятко" не передбачено, а ремонт та відновлення функціонування табору є можливим тільки у разі виділення коштів за рахунок перевиконання доходної частини обласного бюджету, тому орган приватизації не заперечує щодо передачі спірного об'єкта у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст області.
17.03.2009 Верховною Радою України прийнята Постанова "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо" № 1137-VІ, якою постановлено рекомендувати органам державної влади та органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що метою передачі в спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст області дитячого оздоровчого табору "Орлятко" є саме збереження та подальше функціонування в області дитячого табору, про що також зазначено в листі Голови Житомирської обласної ради від 20.01.2009 № р-5-21/80.
Таким чином, твердження позивача про порушення відповідачем норм Постанови Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)" № 1137-VІ, є безпідставними.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Рішенням Житомирської обласної ради дев'ятнадцятої сесії V скликання від 27.03.2009 № 774 погоджено прийняття з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області дитячого оздоровчого табору "Орлятко" (Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53), тобто, приймаючи спірне рішення, обласна рада виразила свою волю в майбутньому прийняти у власність територіальної громади вищезазначений об'єкт.
Отже, рішення Житомирської обласної ради № 774 є таким, що відповідає нормам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", прийнято у межах повноважень відповідача не суперечить постанові Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)".
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Як вбачається з пояснень відповідача, проект рішення № 774 у встановленому порядку був розмішений на офіційному сайті Житомирської обласної ради, який є офіційним джерелом інформації. Отже позивач, мав змогу ознайомитись із проектом рішення.
Посилання позивача на необхідність погодження з ним питання щодо надання дозволу Житомирської обласної ради про прийняття у спільну власність територіальних громад оздоровчого табору "Орлятко", судом визнаються безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не довів, що він правомірно володіє, користується зазначеним об'єктом.
Як свідчить ухвала Господарського суду Житомирської області від 12.01.2010 у справі №15/180-НМ, позов Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості «Полісся»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання права власності та визнання добросовісним набувачем дитячої оздоровчої бази відпочинку «Орлятко»залишений без розгляду. А спір про скасування реєстрації права власності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на майновий комплекс дитячої оздоровчої бази відпочинку «Орлятко»(справа №8/187-НМ за позовом Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості «Полісся»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації») на момент розгляду даної справи по суті не вирішений.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" ).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Орлятко", що знаходиться за адресою: Житомирська область, с. Левків, вул. Лісова, буд. 53, належить до державної власності, у позивача відсутні будь - які правовстановлюючі документи на вказане майно, суд приходить до висновку, що спірне рішення не порушує прав та інтересів позивача, є законним та таким, що прийняте з дотриманням норм та вимог чинного законодавства і в межах компетенції відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:12.02.2010