ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/54229.01.10
За позовомОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Волністий-1"
до 1) Севастопольської міської ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст"
провизнання недійсним рішення та договору
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаСоломко М.В. -представник
від відповідача-1не з'явились
від відповідача-2Свєшніков І.А. -директор
В судовому засіданні 29.01.2010 за згодою присутнього в судовому засіданні представника відповідача-2 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Волністий-1" (далі - позивач) про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради (далі -відповідач-1) від 21.06.2007 № 2106 про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (далі - відповідач-2) земельної ділянки в районі вулиць Руднєва-Тульської під багатоповерхову забудову та визнання недійсним правочину від 10.09.2007 (реєстраційний запис № 040765900178 від 19.10.2007) про оренду земельної ділянки площею 2,4321 га, розташованої в районі вулиць Руднєва-Тульської у м. Севастополі, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач використовує спірну земельну ділянку з 1985 року, у тому числі і на цей час, тому оспорюваним рішенням порушено права позивача, оскільки перед наданням земельної ділянки третій особі, міська рада повинна була запропонувати земельну ділянку позивачу. Крім того, в порушення вимог чинного законодавства не було проведено аукціону щодо надання земельної ділянки в оренду. Оскільки рішення не відповідає чинному законодавству, то і правочин про надання в оренду земельної ділянки, укладений на підставі вказаного рішення, також підлягає визнанню недійсним.
Відповідач-2 проти позову заперечує та зазначає, що строк дії договору тимчасового користування землею, укладеного між позивачем та відповідачем-1, закінчився та у встановленому порядку строк дії вказаного договору не продовжувався. Відповідач-2 вважає, що у позивача відсутнє будь-яке суб'єктивне право на спірну земельну ділянку.
Відповідач-1 явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.
29.01.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла телеграма позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача приймає участь в іншій справі.
Клопотання судом визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Будь-яких доказів на підтвердження викладених у телеграмі обставин не надано. Позивачем у справі є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Волністий-1", а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. Також суд відзначає, що позиція позивача висловлена у поданих суду документах та в позовній заяві. Тому неявка представників позивача не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцію України.
Статтею 9 Земельного кодексу України (далі - в редакції чинній станом на момент прийняття спірного рішення) визначено коло повноважень Севастопольської міської ради у галузі земельних відносин на її території.
Зокрема, Севастопольська міська рада має право розпорядження землями територіальної громади міста (п. "а"); передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. "б"); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. "в"); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (п. "м").
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішенням Севастопольської міської ради "Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" земельної ділянки в районі вул. Руднєва - вул. Тульської під багатоповерхову забудову" № 2106 від 12.06.2007 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 2,4321 га в районі вул. Руднєва - вул. Тульської під багатоповерхову забудову та передано відповідачу-2 в оренду строком на 25 років вказану земельну ділянку.
10.09.2007 між Севастопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач-1 у відповідності до рішення Севастопольської міської ради № 2106 від 12.06.2007 надає, а відповідач-2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4321 га для багатоповерхової забудови з віднесенням цих земель до житлової і громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, в районі вул. Руднєва - вул. Тульської.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає себе користувачем спірної земельної ділянки, якому належить переважне право на поновлення договору оренди.
Однак з такими твердженнями позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 07.09.2000 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Городнім товариством "Волністий-1" було укладено Договір № 548 на право тимчасового користування землею.
За умовами вказаного Договору Городнє товариство "Волністий-1" прийняло у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 2,908 га, розташовану в районі вул. Руднєва - вул. Тульської.
В результаті реорганізації Городнє товариство "Волністий-1" реорганізовано в Споживче житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Волністий-1" (п. 1.2 Статуту Споживчого житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Волністий-1").
Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Волністий-1" останній створений шляхом реорганізації Споживчого житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Волністий-1" і є правонаступником Споживчого житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Волністий-1".
Відповідно до п. 1.2 договору на право тимчасового користування землею земельна ділянка надається на умовах тимчасового користування строком до 01.01.2005 для ведення садівництва.
Згідно з пп. д) п. 3.2.2 договору на право тимчасового користування землею землекористувач зобов'язаний за місяць до спливу строку землекористування вирішити в установленому законом порядку питання про продовження строку тимчасового користування землею. У випадку не продовження строку -протягом двох місяців після закінчення строку землекористування у безспірному порядку звільнити ділянку від всіх будівель та споруд та повернути її місту у встановленому порядку у стані, придатному для її подальшого використання у відповідності з генпланом міста, а також сплатити до передачі ділянки земельний податок за період фактичного землекористування.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 09.06.2008 у справі № 5020-2/162 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" до Споживчого житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Волністий-1" про усунення перешкод в реалізації прав землекористувача на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану в районі вул. Руднєва - вул. Тульської позов задоволено повністю.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 09.06.2008 у справі № 5020-2/162 встановлено відсутність продовження Споживчим житлово-будівельним товариством індивідуальних забудовників "Волністий-1" у встановленому порядку строку дії Договору №548 на право тимчасового користування землею від 07.09.2000.
Також вказаним рішенням встановлено порушення Споживчим житлово-будівельним товариством індивідуальних забудовників "Волністий-1" строків повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки в районі вул. Руднєва - вул. Тульської.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 09.06.2008 у справі № 5020-2/162 було виконано в примусовому порядку Відділом державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2008 та акт державного виконавця від 28.08.2008.
Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України)
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України).
У відповідності до ч. 1, ч. 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту вказаної статті право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і в межах, вказаних цим рішенням.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду жодних документів, які б підтверджували надання йому у користування (власність) земельної ділянки в районі вул. Руднєва - вул. Тульської у м.Севастополі в порядку, встановленому законодавством. Договір № 548 на право тимчасового користування землею, на який посилається позивач, не є належним доказом перебування на момент прийняття оспорюваного рішення земельної ділянки у користуванні позивача, оскільки вище судом встановлено, що договір був укладений строком до 01.01.2005 та у встановленому законодавством порядку не продовжувався.
Посилання позивача на норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та ст. 777 Цивільного кодексу України суд не приймає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Переважне право орендаря, яке встановлено даними нормами законодавства, передбачає, що договірні відносини оренди того самого об'єкту оренди продовжуються орендодавцем на новий строк. У такому випадку попередній орендар має преважне право на продовження таких орендних відносин з орендодавцем перед іншими особами, і може скористуватися таким своїм правом.
Але якщо орендні відносини відносно об'єкту оренди не продовжуються, припиняються, чи орендодавець не має наміру продовжувати оренду такого об'єкту, то у такому випадку не може бути реалізовано і переважне право попереднього орендаря перед іншими особами.
При цьому переважне право попереднього орендаря відповідно до вищевказаних норм законодавства, є переважним правом відносно прав інших осіб, але не абсолютним правом орендаря вимагати у орендодавця продовження орендних відносин виключно за своїм бажанням.
Фактично орендні відносини щодо користування земельною ділянкою загальною площею 2,9008 га в районі вулиць Руднєва-Тульська в м. Севастополі для ведення городництва не були продовженими Севастопольською міською Радою, яка на підставі ст. 9 і п. 12 Розділу X Земельного кодексу України має повноваження розпоряджатися землями в місті Севастополі. За рішенням Севастопольської міської Ради від 21.06.2007 № 2106 та договором оренди від 10.09.2007, укладеного відповідачами, відповідачу передано в оренду земельної ділянки в районі вулиць Руднєва-Тульська в м. Севастополі площею 2,4321 га для багатоповерхової забудови, тобто земельна ділянка з іншим цільовим призначенням, ніж та, якою користувався позивач за договором тимчасового користування.
Цільовим призначенням земельної ділянки, яка знаходилася в тимчасовому користування позивача, було ведення городництва.
Відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України на земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.
Тобто, надання земельної ділянки для ведення городництва, відповідно до закону, передбачає таки умови користування:
- тимчасовий характер користування;
- заборона закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд;
- обов'язок звільнення земельної ділянки від усіх насаджень і споруд для подальшого використання відповідно до цільового призначення и плану забудови, визначеного генеральним планом населеного пункту і іншою містобудівною документацією.
Таким чином, землекористування спірною земельною ділянкою площею 2,9008 га для ведення городництва припинилося, і виникло нове землекористування з новим цільовим призначенням.
За таких обставин, посилання позивача на необхідність застосування його переважного права щодо оренди земельної ділянки на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 777 Цивільного кодексу України та продовження тимчасового користування земельною ділянкою є безпідставним.
Також суд враховує, що вищевказаними нормами законодавства не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Таким чином, договір тимчасового користування земельною ділянкою площею 2,9008 га для ведення городництва не може вважатися поновленим на новий строк, а дія цього договору продовженою.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач не є користувачем земельної ділянки, переданої спірним рішенням в оренду відповідачу-2 з огляду на закінчення строку дії Договору № 548 на право тимчасового користування землею, суд вважає, що прийняте 12.06.2007 Севастопольською міською радою рішення № 2106 та укладений на його виконання договір оренди земельної ділянки від 10.09.2007 не порушує прав позивача. У зв'язку з цим відсутні підстави для визнання оскаржуваного рішення відповідача незаконним, а договору, укладеного між відповідачами, -недійсним.
Зважаючи на те, що судом встановлено відсутність порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, посилання позивача на недотримання відповідачем-1 рішення № 3712 від 07.09.2005 "Про затвердження Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах м. Севастополя" судом не приймається. До того ж, даним Положенням врегульовано лише порядок проведення певних процедур у випадку передачі в оренду земельних ділянок на конкурентних засадах, але не встановлено обов'язку застосування такого порядку до передачі в оренду всіх земельних ділянок в місті.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:12.02.2010