ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/40611.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ
"Харківський тракторний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна"
про стягнення 478 137,04 грн.
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Левченко Р.В., за дов. № 13 від 03.07.2009 р.
від відповідача не з'явився
У судовому засіданні 11.12.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна" про стягнення 357 650,00 грн. основного боргу, 73 023,38 грн. пені, 8 642,39 грн. процентів річних та 38 821,27 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті техніки, поставленої позивачем за договором поставки № 01/253 від 26.06.2008 р. та специфікацією № 3 до нього.
Ухвалою суду від 29.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/406, розгляд справи призначено на 11.11.2009 р.
Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.
Представник відповідача у судове засідання 11.11.2009 р. не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11.12.2009 р.
У судове засідання 11.12.2009 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 11.11.2009 р. направлялася на адресу відповідача, вказану у витягу з ЄДРПОУ № 13-5523/1 від 09.10.2009 р.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд
26.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна" був укладений договір поставки № 01/253, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, в подальшому іменовану "товар" на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, якість, кількість, ціна товару, строки поставок зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Як передбачено п. 4.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах: EXW склад постачальника, м. Харків, пр. Московський, 275. Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції сторони складають специфікацію, в якій зазначається найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна продукції, строк поставки, строк оплати і вартість партії продукції (п. 4.2. договору).
03.10.2008 р. сторонами була підписана специфікація № 3 до договору на загальну суму 610 200,00 грн., згідно з якою постачальник зобов'язався поставити товар протягом 10 календарних днів з моменту оплати 50% відсотків вартості партії товару.
За видатковою накладною № Р-1710 від 20.11.2008 р. та актом приймання-передачі тракторів № Р-1710 від 20.11.2008 р. позивач поставив відповідачу товар, визначений договором та специфікацією № 3, на суму 610 200,00 грн.
Відповідно до п. 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Товар за вказаною накладною та актом було отримано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача за довіреністю серії ЯПИ № 569741 від 19.11.2008 р.
Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п. 3.2. договору і специфікації № 3 від 03.10.2008 р. відповідач зобов'язався оплатити 50% вартості партії товару протягом 30 днів з моменту підписання специфікації, а інші 50% -протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Отже, відповідач повинен був сплатити 305 100,00 грн. у строк до 02.11.2008 р., а іншу частину вартості товару у сумі 305 100,00 грн. -у строк до 30.11.2008 р.
Однак зазначене зобов'язання відповідачем виконано лише частково.
Так, 20.10.2008 р. та 21.10.2008 р. відповідач частково перерахував позивачеві попередню оплату у сумі 252 550,00 грн.
Таким чином, борг відповідача становить 357 650,00 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Позивач просить стягнути з відповідача 73 023,38 грн. пені за період з 01.12.2008 р. по 01.06.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 9.3. договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення. Як вбачається із наданого розрахунку пені, позивач розраховує її, виходячи із суми боргу 610 200,00 грн. за період з 01.12.2008 р. по 01.06.2009 р.
Суд вважає наданий позивачем розрахунок пені невірним, виходячи з такого.
Як вбачається за матеріалів справи, відповідач повинен був сплатити:
- 305 100,00 грн. у строк до 02.11.2008 р.,
- 305 100,00 грн. у строк до 30.11.2008 р.
Станом на 21.10.2008 р. відповідач частково оплатив товар в сумі 252 550,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 03.11.2008 р. становила 52 550,00 грн. (305 100,00 -252 550,00 = 52 550,00). З 01.12.2008 р. заборгованість відповідача збільшилась на 305 100,00 грн.
Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування пені за порушення строків внесення попередньої оплати припиняється 03.05.2009 р., за порушення строків кінцевого розрахунку -01.06.2009 р.
Оскільки позивач просить стягнути пеню, нараховану за період з 01.12.2008 р. по 01.06.2009 р., а в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, в т.ч. і самостійно змінювати періоди нарахування штрафних санкцій, без відповідного клопотання позивача, пеня розраховується, виходячи із строків початку її перебігу, заявлених позивачем, а її нарахування припиняється у строки, визначені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язання відповідачем розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
52 550,0001.12.2008 - 03.05.200915412 %5 313,96
305 100,0001.12.2008 - 01.06.200918312 %36 670,10
41 984,06
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 41 984,06 грн. згідно з розрахунком суду.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 38 821,27 грн. та проценти річних у розмірі 8 642,39 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 38 805,02 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком суду:
Індекс інфляції за період з грудня 2008 р. по червень 2009 р. складає:
102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 = 110,85%
357 650,00 грн. х 110,85/100 -357 650,00 грн. = 38 805,02 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 8 642,39 грн. за розрахунком позивача.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції та не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити.
З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 447 081,47 грн.
Позивачем при поданні позову сплачено 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (зі змінами і доповненнями) на день подання позову (24.09.2009 р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 236,00 грн.
Таким чином, надмірно сплачена сума витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 76,50 грн. підлягає поверненню позивачу.
З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу України згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-А, кв. АПП, ідентифікаційний код 30859545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 20, ідентифікаційний код 33412518) 357 650 (триста п'ятдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 00 коп. основного боргу, 41 984 (сорок одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 06 коп. пені, 8 642 (вісім тисяч шістсот сорок дві) гривні 39 коп. процентів річних, 38 805 (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ять) гривень 02 коп. інфляційних втрат, 4 470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) гривень 81 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) гривень 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 20, ідентифікаційний код 33412518) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76 (сімдесят шість) гривень 50 коп., надмірно сплачені платіжним дорученням № 484 від 18.06.2009 р.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.С. Демченко
Датою підписання повного тексту рішення є 12.02.2010 р.