ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/35102.02.10
Справа №23/351 02.02.2010
За позовомприватного підприємства «Кластер-Плюс»
допідприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»
простягнення 41 012,03 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
Приватне підприємство «Кластер-Плюс»звернулось до Господарського суду міста Києва про стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»заборгованості за договором №07/09-4 від 07.09.2007 року у сумі 41 012,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не розрахувався за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі №23/351 та призначено її розгляд на 17.11.2009 року.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.02.2010 року оголошено рішення суду.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем 07.09.2007 року було укладено договір №07/09-4, відповідно до якого Позивач зобов'язався здійснювати технічну підтримку інформаційних та телекомунікаційних систем Відповідача, а Відповідач зобов'язався оплатити надані йому послуги.
Відповідно до пункту 5.1 договору №07/09-4 від 07.09.2007 року вартість наданих Позивачем послуг та виконаних робіт визначається на підставі акту виконаних робіт за місяць.
Позивачем надано суду акти виконаних робіт № ОУ-0000245 від 01.12.2007 року, № ОУ-0000003 від 02.01.2008 року, № ОУ-0000008 від 01.02.2008 року, № ОУ-0000040 від 01.03.2008 року, № ОУ-0000065 від 01.04.2008 року, № ОУ-0000251 від 23.05.2008 року, № ОУ-0000173 від 01.05.2008 року та видаткова накладна № РН-0000034 від 23.05.2008 року, які підтверджують надання послуг Позивачем в означені актами періоди часу загальною вартістю 24 634,50 грн.
Зазначені вище документи скріплені печаткою Відповідача та підписані його посадовою особою без будь-яких зауважень.
Пунктом 5.2 договору №07/09-4 від 07.09.2007 року встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акту щомісячно, але не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідач порушив прийняті на себе відповідно до укладеного договору грошові зобов'язання та не розраховувався вчасно за надані йому послуги.
Сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 20 455,50 грн.
Виходячи з наведеного, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості за договором №07/09-4 від 07.09.2007 року у розмірі 20 455,50 гривень підлягає задоволенню.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими є (у тому числі) сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України пеня визначається як штрафна санкція яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами договору №07/09-4 від 07.09.2007 року встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт. Пунктом 3.4 договору передбачено нарахування на користь Позивача пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач не врахував зазначеної вимоги законодавства та надав суду розрахунок пені більш як за шість місяців прострочки. Крім того, відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені з Відповідача згідно договору №07/09-4 від 07.09.2007 року на час подання позову до суду сплинув.
Оскільки строк позовної давності за позовною вимогою про стягнення пені сплинув і стороною (Позивачем) заявлене письмове клопотання про застосування відповідних правових наслідків та враховуючи відмову Позивача від позовної вимоги про стягнення пені суд припиняє провадження у цій частині позову.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Оскільки надані Позивачем докази здійснення витрат на адвокатські послуги не відповідають вимогам статті 48 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру»суд відмовляє у задоволенні відповідної позовної вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»(01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кім. 1, ідентифікаційний код 14355221) на користь приватного підприємства «Кластер-Плюс»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Молодіжна, 77, к. 12, ідентифікаційний код 33794837) 20 455,50 грн. (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень 50 коп.) основного боргу; 4 743,85 грн. (чотири тисячі сімсот сорок три гривні 85 коп.) інфляційних втрат; 1 110,40 грн. (одну тисячу сто десять гривень 40 коп.) трьох процентів річних; 263,10 грн. (двісті шістдесят три гривні 10 коп.) державного мита та 151,40 грн. (сто п'ятдесят одну гривню 40 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання рішення 08.02.2010 року.