ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/41703.02.10
За позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим органом якого представляти відповідні функції у спірних відносинах є Командування Повітряних Сил Збройних Сил України
до закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе"
про розірвання договору та повернення майна
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від прокуратури Хруленко О.Г.
Від позивача Ящук М.М.(дов. № 350/1/9/пс від 08.01.2009)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Командування Повітряних Сил Збройних Сил України до закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" про розірвання договору № 23/98 від 16.12.1998 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2, укладеного між Командуванням Військово-Повітряних Сил України (військова частина А-0155) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія Воларе», а також про зобов'язання закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Воларе»повернути двигуни у строк та порядок визначений у договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2009 порушено провадження у справі № 50/417 та призначено її до розгляду на 01.07.2009.
Представник відповідача в судове засідання 01.07.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання прибули представники прокуратури та позивача і дали пояснення по справі.
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 22.07.2009.
В судове засідання 22.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури та позивача, дали додаткові пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник відповідача в судове засідання 22.07.2009 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розгляд справи було відкладено на 18.09.2009.
В зв'язку з тим, що суддя який розглядає дану справу перебував на лікарняному, судове засідання призначене на 18.09.2009 не відбулося та було перенесено на 07.10.2009.
В судове засідання 07.10.2009 в судове засідання прибув представник прокуратури та дав пояснення по справі.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, позивач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач через Відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 28.10.2009.
В судове засідання 28.10.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури та дали пояснення по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, проте через Відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання. В зв'язку із задоволенням клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.11.2009.
25.11.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури та дали пояснення по справі. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 23.12.2009.
23.12.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури та позивача і дали пояснення по справі. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та задоволенням клопотання позивача, розгляд справи було відкладено на 03.02.2010.
В судовому засіданні 03.02.2010 представники прокуратури та позивача надали докази та дали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, а також представник прокуратури подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив викласти п. 2 позовних вимог в наступній редакції: зобов'язати закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Воларе»повернути позивачу у строк та порядок визначений у договорі двигуни:
1. Д-30КП2 № 0304403112706
2. Д-30КП2 № 03053018802034
3. Д-30КП2 № 03053018602099
4. Д-30КП2 № 03053048502083
5. Д-30КП2 № 03053038502059
Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від виконання зобов'язань.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд міста Києва, -
Згідно вимог ст. 13 Закону України " Про оборону України" від 6 грудня 1991 року Збройні Сили України - це військова державна структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від воєнного нападу або загрози воєнного нападу зовні. Міністерство оборони України на підставі ст. 8 вищевказаного Закону є органом державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.
Відповідно до „Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1080 від 03.08.2006 (Положення), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міноборони є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.
Міністерство оборони України здійснює відповідно до Закону України "Про правовий режим майна у ЗС України" від 21.09.1999 року управління військовим майном, у тому числі закріплює майно за частинами, приймає рішення щодо розподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.
Збройні Сили України мають таку загальну структуру Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління та види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили (ст. З Закону України "Про Збройні Сили України").
Враховуючи зазначені норми, Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади, делеговано частину власних повноважень підпорядкованій військовій установі - Командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України (далі за текстом Командування).
Таким чином, органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України є командири з'єднань, об'єднань, військових частин, начальники військових навчальних закладів, яким "Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Отже, Командування визначене як позивач, є представником Держави та є її органом виконавчої влади і військового управління на місцевому рівні в системі ЗС України.
16.12.1998 між Командуванням Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А-0155) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія Воларе» був укладений договір № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 (далі - договір). Крім того сторони провели новацію та 13.10.2005 уклали додаткову угоду № 1 про зміни та доповнення до договору № 23/98 від 16.12.1998 (далі - додаткова угода), відповідно до якої домовились викласти договір в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди, предметом договору є оренда орендарем в орендодавця двигунів Д-30КП-2 з метою використання їх за призначенням на власних (в тому числі, орендованих) літаках. Заводські номери, залишкову вартість двигунів зазначено в додатку № 1 до договору.
Згідно положень розділу 2 додаткової угоди, двигуни залишаються власністю держави та ні за яких умов не можуть бути оголошені власністю орендаря або інших осіб чи держав. На термін оренди орендарю передається право експлуатації двигунів для здійснення діяльності, вказаної у пункті 1.1. цього договору. Орендар використовує двигуни особисто не допускаючи дій, які можуть призвести до заборони їх експлуатації, арешту, конфіскації або накладення штрафу державними органами України або країн перебування.
Орендодавець надає в оренду несправні двигуни (з закінченими термінами служби до ремонту, інше). Орендар бере в оренду несправні двигуни на умовах доведення їх до справного стану з метою подальшої експлуатації. Витрати на відновлення двигунів здійснюються Орендарем за власний рахунок та компенсації орендодавцем не підлягають (п.п. 3.1. та 3.2. додаткової угоди).
Відповідно до умов п. 5.1.2. додаткової угоди, орендодавець має право вимагати розірвання договору у разі погіршення стану двигунів або у разі невиконання чи неналежного виконання орендарем договірних зобов'язань, у тому числі, якщо орендар: а) використовує двигуни з порушенням вимог, викладених у п.п. 1.1, 1.2 цього договору; б) має заборгованість з орендної плати за 2 місяці або більше; в) експлуатує двигуни з порушеннями вимог технічної документації для даного типу
Згідно п. 5.1.3 додаткової угоди, орендар зобов'язаний у встановлений у п. 7.1 договору термін передати орендарю двигуни (орендар згоден взяти, а орендодавець - здати в оренду двигуни на строк дії цього договору. Передача двигунів в оренду проводиться у термін 3 діб з моменту підписання цього договору, а з оренди не пізніше 5 діб з дня повернення двигунів), що орендуються та відповідають вимогам пунктів 3.1, 3.2 цього договору.
Порядок взаєморозрахунків по орендній платі сторони визначили в положеннях розділу 6 додаткової угоди, відповідно до якого, орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця за минулий. У день перерахування грошових коштів орендар надсилає орендодавцю копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку. Орендна плата перераховується у національній валюті з урахуванням щомісячного офіційного індексу інфляції.
Поквартально до 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом, орендар і орендодавець проводять звірку взаєморозрахунків і складають акт звірки. Сума заборгованості, виявлена при звірці за орендарем, у триденний термін з дня підписання акту перераховується на рахунок орендодавця.
Згідно умов п. 7.5. додаткової угоди, у разі закінчення дії цього договору двигуни повертаються не пізніше останнього дня дії договору, якщо сторони не домовляться про інше. У випадку розірвання договору відповідно до п. 5.1.2 орендар забезпечує повернення двигунів в строк 7 діб.
Прийом та повернення двигунів у кожному випадку повинні бути оформлені письмово у вигляді відповідного акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими на підставі довіреності представниками орендаря, а від імені орендодавця - командиром військової частини, за якою закріплені двигуни. Передача двигунів після повернення їх з оренди проводиться у термін не пізніше 5 діб з дня повернення двигунів (п. 7.6.).
Відповідно до умов п.п. 7.7. та 7.8. додаткової угоди, зобов'язання орендаря по поверненню і передачі орендованих двигунів та іншого майна вважається виконаним з моменту підписання акту прийому-передачі двигунів і вказаного майна. Витрати по поверненню переданих двигунів несе Орендар.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв 5 двигунів Д-30КП2, а саме двигуни: Д-30КП2 № 0304403112706; Д-30КП2 № 03053018802034; Д-30КП2 № 03053018602099; Д-30КП2 № 03053048502083; Д-30КП2 № 03053038502059. Таким чином позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, але відповідач всупереч нормам чинного законодавства України та умовам договору № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 та додаткової угоди № 1 від 13.10.2005, систематично не виконував взяті на себе зобов'язання по здійсненню орендних платежів.
Даний факт встановлено Господарським судом міста Києва при винесенні рішення по справах та № 45/56 від 01.06.2009 за позовом військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та військової частини А 0215 до закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Воларе»про стягнення заборгованості за договором № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 від 16.12.1998 (далі договір) та додаткової угоди до цього договору у розмірі 301 762,00 грн. т(основний борг).
Вказаним рішеннями суду встановлено, що закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Воларе», в порушення умов договору № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 за період з липня 2008 по січень 2009 не сплачує орендну плату та має заборгованість.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт порушення закритим акціонерним товариством умов договору № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 в частині сплати орендних платежів за період з липня 2008 по січень 2009 є встановленим в силу положень ст. 35 Господарського кодексу України.
Також, згідно актів звірки щодо виконання зобов'язань за договором №23/98, станом на березень 2009 заборгованість відповідача за користування майном становить 455 947 грн. З вказаних вище актів вбачається, що ця заборгованість виникла та триває більш ніж 3 місяці і має систематичний характер.
З викладеного вбачається неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, систематичне порушення умов договору щодо сплати орендних платежів.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу України, якщо орендар користується річчю, переданою у найом, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодуванню збитків.
Поясненнями представника позивача та матеріалами справи підтверджується, що позивач при укладенні спірних договорів розраховував на отримання доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, чим позбавив позивача очікуваного від укладеного договору результату.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання договору № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 від 16.12.1998 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як встановлено ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати, укладений між Командуванням Військово-Повітряних Сил Збройних сил України (військова частина А-0155) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія Воларе» договір № 23/98 від 16.12.1998 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 .
3. Зобов'язати закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Воларе»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2, код ЄДРПОУ 24593176) повернути Військовій частині А 0155 Командуванням Військово-Повітряних Сил Збройних сил України (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ 2498145) у строк та порядок визначений у договорі двигуни:
1) Д-30КП2 № 0304403112706
2) Д-30КП2 № 03053018802034
3) Д-30КП2 № 03053018602099
4) Д-30КП2 № 03053048502083
5) Д-30КП2 № 03053038502059
4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Воларе»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2, код ЄДРПОУ 24593176) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д
Дата підписання рішення 12.02.2010