ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/68526.01.10
За позовом Житлово-будівельного кооперативу “Дружба” м. Києва
до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
про зобов'язання вчинити певні дії,
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Биліна Р.Г.,
від відповідача Гусєва Д.І.
у грудні 2009 року Житлово-будівельний кооператив “Дружба” звернувся в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір № 540476 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 червня 1991 р., згідно з яким відповідач зобов'язався постачати йому теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а він в свою чергу -оплачувати спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.
Протягом грудня 2006-травня 2008 років відповідач проводив нарахування плати за теплову енергію, одержану за цим договором, за тарифами, розмір яких не відповідав тим, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20 червня 2002 р., згідно якого тариф на виробництво теплової енергії відповідачем для житлово-експлуатаційних організацій становив 54,42 грн. без ПДВ/Гкал.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої протягом 1 грудня 2006-25 травня 2008 років теплової енергії за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20 червня 2002 р. в редакції розпорядження № 2249 від 10 грудня 2004 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись його на безпідставність.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 1 червня 1991 р. між сторонами по справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540476.
За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній в свою чергу -оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договорів за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.
Звертаючись в суд з указаним позовом позивач виходив з того, що протягом 1 грудня 2006-25 травня 2008 років на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію, відповідач визначав не на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20 червня 2002 р.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
З 1 грудня 2006 р. до 1 червня 2009 р. на теплову енергію, що виробляється відповідачем для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30 травня 2007 р.
Згідно з указаним розпорядженням тариф на виробництво теплової енергії відповідачем становив 94,33 грн. без ПДВ за 1 Гкал для споживачів, у яких будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній.
З наявних у справі матеріалів слідує, що саме з таких тарифів виходив відповідач при визначенні вартості одержаної позивачем теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканців належного тому будинку.
Визначення вартості теплової енергії для потреб інших споживачів відповідач обґрунтовано визначав на підставі тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р.
Посилання позивача щодо чинності розпоряджень Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції. Доказів наявності станом на час розгляду справи судових рішень, які набрали законної сили, про визнання неправомірними рішень Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергії, чинних у спірний період, суду не надано.
Доводи щодо чинності після 1 грудня 2006 р. розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20 червня 2002 р. суперечать принципу дії нормативно-правового акту у часі, згідно з яким прийнятий пізніше нормативно-правовий акт, що регулює одні й ті ж суспільні відносини, припиняє дію нормативно-правового акту з цього приводу, прийнятого раніше.
Враховуючи, що права позивача з боку відповідача у спірних відносинах порушені не були, у позові відповідно вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові Житлово-будівельного кооперативу “Дружба” м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар