19 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2628/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Поради О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової (вихідної) допомоги,
22 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління поліції охорони в Полтавській області про :
- визнання протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Полтавській області щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні
- стягнення з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразової (вихідної) допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був звільнений із служби в поліції за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). На день звільнення позивача вислуга років у календарному обчисленні складала 13 років 02 місяці 23 днів служби. Проте, звільняючи ОСОБА_1 зі служби, відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, чим допустив протиправну бездіяльність. Позивач вважає, що порушено його право на отримання такої допомоги, передбачене пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2628/19, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за приписами якого одноразова грошова допомога, на виплату якої претендує позивач, належить особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим, які мають право на пенсію за цим Законом, тобто, якщо вони звільнені зі служби з правом виходу на пенсію. Відповідач вважає, що оскільки позивач не набув права на пенсію, то у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Також відповідач не приймає до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", оскільки даний порядок прийнятий на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а тому повинна застосовуватися виключно в рамках вказаного закону.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Наказом начальника Управління поліції охорони в Полтавській області від 13.05.2019 року № 135 ос старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія групи реагування Миргородського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Полтавській області звільнено з Національної поліції за п. 7 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга років при звільненні в календарному обчисленні становила 13 років 02 місяці 23 дні /а.с. 10/.
При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено грошову допомогу у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби.
22.05.2019 позивач звернувся до Управління поліції охорони в Полтавській області із листом щодо виплати вихідної допомоги при звільненні з Національної поліції України відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /а.с. 11/.
Листом від 24.05.2019 №2087//43/36/01-2019 Управління поліції охорони в Полтавській області повідомлено позивачу про відсутність підстав для виплати грошової допомоги у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Оскільки на час звільнення з Управління поліції охорони в Полтавській області позивач не набув права на пенсію на умовах, визначених зазначеним Законом № 2262-ХІІ, він не набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, вважаючи порушеним своє право на виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ (надалі - Закон №2262) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. №393 (надалі - постанова №393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наведені положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.
Згідно з абз.8 п.10 постанови №393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, календарна вислуга років позивача складає 13 повних років /а.с.10,12/.
Згідно з п. «б» ст.1-2 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч.5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, поліцейські.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Положення п.10 Порядку №393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію, а ч.2 ст.9 Закону №2262 встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, та за наявності вислуги 10 років і більше.
Позивач звільнений із Управління поліції охорони в Полтавській області із званням старшого сержанта поліції, підставою для звільнення є підпункт 7 (за власним бажанням) пункту 7 Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років позивача при звільненні в календарному обчисленні становила 13 років 02 місяці 23 дні.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав. Тому не набуття позивачем права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, він набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-80а15, Верховного Суду від 26 червня 2019 року №821/3762/15-а.
Таким чином, суд вбачає ознаки протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Вирішуючи питання про спосіб відновлення права позивача, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем спосіб, а саме стягнення з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразової (вихідної) допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем одноразова (вихідна) допомога при звільненні позивачу не нараховувалася, а суд не наділений повноваженнями здійснювати таке нарахування.
Водночас з метою повного захисту прав позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 (тринадцять) календарних років служби.
Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено)
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Полтавській області (вул. Зигіна, 32-а, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40109042) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової (вихідної) допомоги, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 (тринадцять) календарних років служби.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Полтавській області (вул. Зигіна, 32-а, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40109042).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 серпня 2019 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва