ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/78028.01.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Державного підприємства "Укржитлосервіс"
про стягнення 2 255 791,77 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Іваненко І.П.- довіреність №Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009;
від відповідача: Хіміч Б.С.- довіреність №01 від 04.01.2010;
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 2 255 791,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 520303 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2003р. не оплатив вартість спожитої теплової енергії, заборгувавши позивачу 1 629 932, 88 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 629 932, 88 грн. - боргу, 524 397, 50 грн. -інфляційних збитків, 101 461, 39 грн. -3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати -22 557, 92 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.01.2010р.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просив зменшити розмір індексу інфляції та 3% річних.
Крім того, подав клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 2 роки.
Також, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до нарахувань інфляційних збитків та 3 % річних строком у один рік у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні подав заперечення проти розстрочення виконання рішення.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.01.2010 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 520303 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
19.05.2004 між сторонами було укладено угоду № 324-04 про реструктуризацію заборгованості (далі - Угода) до договору № 520303 від 01.01.2003, відповідно до пп. 1-3 якої відповідач визнав заборгованість за спожиту теплову енергію сумою 2 399 901,91 грн. станом на 01.05.2004 і зобов'язався її сплатити позивачу протягом червня 2004 -травня 2009 рр. щомісячними платежами сумою 39 998,37 грн. до 15 числа кожного місяця (додаток № 1 до Угоди).
Крім того, п. 5 Угоди обумовлено, що при проведенні сплати заборгованості згідно п. 3 Угоди відповідач зобов'язується посилатись в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю Угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії.
Однак, відповідач порушив умови Угоди, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 629 932, 88 грн., що не заперечується відповідачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 629 932, 88 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 524 397, 50 грн. -інфляційних збитків та 101 461, 39 грн. -3 % річних.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 524 397, 50 грн. -інфляційних збитків та 101 461, 39 грн. -3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Заява відповідача про застосування строків позовної давності до нарахувань інфляційних збитків та 3 % річних строком у один рік у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, задоволенню не підлягає, оскільки згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, на яку посилається відповідач, позовна давність в один рік застосовується лише до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому подана заява про надання розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24А, код ЄДРПОУ 32207896) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) -1 629 932 (один мільйон шістсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 88 коп. -основного боргу, 524 397 (п'ятсот двадцять чотири тисячі триста дев'яносто сім) грн. 50 коп. -інфляційних збитків, 101 461 (сто одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 39 коп. -3% річних, 22 557 (дванадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 92 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні заяви Державного підприємства "Укржитлосервіс" про надання розстрочення виконання рішення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 08.02.2010р.