15 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1361/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,
представника позивача - ОСОБА_9.,
представника відповідача - Федчун Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
15 квітня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 19.03.2019 №ПЛ3529/19/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 250380,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова про накладення штрафу за допущення працівника до роботи без укладення трудового договору прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Присутність у магазині-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 під час проведення інспекційного відвідування 26.02.2019 було зумовлене тим, що гр. ОСОБА_2 прийшла до позивачки для можливого подальшого працевлаштування, в подальшому з нею був укладений договір від 06.03.2019 року. Щодо гр. ОСОБА_3 , то вказана особа є подругою працівника позивача ОСОБА_4 , яка прийшла до неї в кафе щоб поспілкуватися. ОСОБА_4 відлучилась за сімейними обставинами та попросила ОСОБА_3 подивиться за баром, без дозволу позивачки. Наголошує, що допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки відсутні докази виникнення трудових відносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1361/19. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.
07.05.2019 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 110-113), в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків про наявність порушень вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Зазначив, що з метою проведення інспекційного відвідування здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - магазин-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване у м АДРЕСА_1 . Під час виходу встановлено, що на гр. ОСОБА_2 здійснювала розстановку товару (алкогольні напої) на полиці в магазині. В кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" працювала барменом гр. ОСОБА_3 , яка розливала напої за барною стійкою. Вказана обставина підтверджується письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 , які були надані нею під час інспекційного відвідування. Жодних документів на підтвердження укладання трудових відносин позивачем не надано.
10.05.2019 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.134-135), у якій ФОП ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.
16.05.2019 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.139-140), у яких відповідач надає спростування доводам позивача.
Ухвалою суду від 20.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження терміном на 30 календарних днів
Ухвалою суду від 23.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, в якості свідків викликано в судове засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа-підприємець, рнокпп НОМЕР_1 .
Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 25.02.2019 № 53П головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Ю.Бойко, Є.Скороходу, доручено провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с.42).
25.02.2019 заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області видано направлення №400 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с.94)
За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування №ПЛ3529/19/АВ від 27.02.2019, яким встановлено порушення частину третю статті 24 КЗпП України (а.с.95-99).
Зі змісту опису виявленого порушення слідує, що з метою проведення інспекційного відвідування 26.02.2019 о 12 годині 15 хвилин здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у м. Хорол, АДРЕСА_1 , магазин-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". Під час виходу встановлено, що гр. ОСОБА_2 здійснювала розстановку товару (алкогольні напої) на полиці в магазині. В кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" працювала барменом гр. ОСОБА_3 , яка розливала напої за барною стійкою. Трудові договори укладені у письмовій формі з гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , наказ про прийняття їх на роботу, повідомлення про прийняття їх на роботу, яке подається до органів ДФС, 26.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 державному інспектору праці не надані.
По даному факту ФОП ОСОБА_1 26.02.2019 надала письмові пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_2 проходила стажування продавцем на протязі періоду 06.02.2019 року по 26.02.2019 року. Також в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" проходила стажування ОСОБА_3 , яка обслуговувала клієнтів на протязі 25.02.2019 року по 26.02.2019 року. Станом на 26.02.2019 року трудові договори з даними працівнивниками не укладались, накази та повідомлення про прийняття на роботу відсутні (а.с.105).
27.02.2019 головним державним інспектором праці Скороходом Є.І. винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ3529/18/АВ/П (а.с.102-103).
05.03.2019 начальником Управління Держпраці в Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ3529/19/АВ/П/ТД. Розгляд справи про накладення штрафу, відповідно до частини другої статті 265 КЗпП, на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю призначено на 19.03.2019 (а.с.106).
19.03.2019 начальником Управління Держпраці в Полтавській області Щербак С.Л. розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 27.02.2019 №ПЛ3529/19/АВ щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, вирішив накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 250380 грн (а.с.109).
Позивач не погодився з постановою про накладення штрафу від 19.03.2019 №ПЛ3529/19/АВ/П/ТД-ФС, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи та показанням свідків, суд виходить з такого.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпПУ державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Полтавській області, затвердженого наказом Держпраці №8 від 04 лютого 2016 року, Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року /далі - Порядок № 295/ (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі Держпраці та її територіальних органів.
Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку №295.
Так, пункт 5 встановлює, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
При цьому суд зауважує, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що інформація може надходити і з інших джерел, тобто не зазначених у цьому підпункті.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з аналізом Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та враховуючи вимоги Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі, першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області прийнятий наказ "Про проведення заходів державного контролю" від 25.02.2019 № 53П головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Ю.Бойко, Є.Скороходу, доручено провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с.42).
На підставі вказаного наказу 25.02.2019 заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області видано направлення №400 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с.94)
Таким чином, підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, визначеною підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 295, є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, а саме: наказ першого заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області "Про проведення заходів державного контролю" № 530П від 25.02.2019.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку про наявність законних підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Позивачем не оскаржується підстави та наказ на проведення інспекційного відвідування.
Тим більше позивачем допущено до проведення інспекційного відвідування інспектора Держпраці.
Відповідно до пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно з пунктом 9 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Пунктом 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Таким чином, чинним на момент інспекційного відвідування законодавством передбачено повноваження інспектора праці без попереднього повідомлення проводити інспекційне відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин об'єкта відвідування.
У направленні на проведення заходу державного контролю №400 від 25.02.2019, копія якого наявна в матеріалах справи, стоїть відмітка про отримання направлення позивачем (а.с.94-зворот).
Відповідно до пунктів 2-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /далі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади /пункт 2/.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу /пункт 3/.
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд/пункт 4/.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів /пункт 5/.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника /пункт 6/.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду /пункт 7/.
Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи про накладення штрафу шляхом отримання особисто листа - запрошення на розгляд справи №02-12/1443 від 05.03.2019 (а.с.107-зворот). Вказаним листом позивачу повідомлено, що розгляд справи відбудеться 19.03.2019 о 10:50 в Управлінні за адресою АДРЕСА_3.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, проте на розгляд справи про накладення штрафу не з'явився та про причини неявки не повідомив. Правом подати обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду позивач не скористалася.
Відтак, суд відхиляє твердження позивача про незаконність розгляду адміністративних матеріалів за її відсутності.
У постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.12.2018 №ПЛ3529/19/АВ/П/ТД-ФС вказано, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням керівника (а.с.109).
Надаючи оцінку виявленому інспекційним відвідуванням порушенню вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, суд виходить з такого.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року N 509, визначено те, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В частині перші статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено про те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Суб'єкту владних повноважень при перевірці суб'єкта господарювання належить виявити, зібрати, зафіксувати та підтвердити фактичні дані, які доводять факт виконання фізичною особою роботи як найманим працівником.
Матеріали справи свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування в магазину-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1, де здійснює господарську діяльність позивач, було встановлено, що що гр. ОСОБА_2 здійснювала розстановку товару (алкогольні напої) на полиці в магазині. В кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" працювала барменом гр. ОСОБА_3 , яка розливала напої за барною стійкою. Трудові договори укладені у письмовій формі з гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , наказ про прийняття їх на роботу, повідомлення про прийняття їх на роботу, яке подається до органів ДФС, 26.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 державному інспектору праці не надані. Вказане підтверджується письмовими поясненнями самої позивачки (а.с.105).
Суд відхиляє зауваження позивачки, що вказані пояснення написані неї під тиском перевіряючого, оскільки жадних належним доказів позивачем до суду не надано.
Також позивачка зазначає, що вказані пояснення надавались нею щодо перевірки іншого суб'єкта підприємницької діяльності. Однак, як вбачається з даного пояснення, воно надано під час перевірки ФОП ОСОБА_1 , іншого в них не зазанчено (а.с.105).
Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу /частина перша статті 128 Господарського кодексу України/.
Згідно частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки /частина сьома статті 128 Господарського кодексу України/.
А згідно статті 46 Господарського кодексу України підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 23 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Отже, фізична особа-підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність самостійно, шляхом створення юридичних осіб, із залученням найманої праці та спільно з іншими особами на підставі відповідних угод. При цьому наймана праця може залучатись як на постійній основі шляхом укладання безстрокового трудового договору, так і на визначений строк або для виконання певної роботи.
Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості допуску особи до роботи на товариських (дружніх) стосунках.
Отже, судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.02.2019 під час інспекційного відвідування магазину-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" інспектором праці було встановлено, що гр. ОСОБА_3 виконувала обов'язки бармена та гр. ОСОБА_2 виконувала обов'язки продавця без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та за відсутності повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у діях позивача ознак, що свідчать про порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, у зв'язку з чим, вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.03.2019 №ПЛ3529/19/АВ/П/ТД-ФС відносно ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна,119, м.Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 серпня 2019 року.
Головуючий суддя Г.В. Костенко