ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/78128.01.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 1 101 289,75 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Іваненко І.П.- довіреність №Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009;
від відповідача: Хмелюк О.М.- довіреність №06-5/10 від 04.01.2010;
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 1 101 289,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 112 на постачання електричної енергії від 25.06.2003р. не оплатив вартість спожитої електроенергії, заборгувавши позивачу 891 118, 99 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 891 118, 99 грн. - боргу, 173 611, 82 грн. -інфляційних збитків, 36 558, 94 грн. -3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати -11 012, 90 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.01.2010р.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просив зменшити розмір індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.01.2010 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
25.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 112 про постачання електричної енергії (далі - Договір).
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розділом 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема : постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.2.2. Договору позивач постачає електроенергію, як різновид товару за умовами, визначеними йому договором, вартість якої відповідач згідно з п. 2.3.3. Договору зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.
Відповідно до додатку 2І до Договору відповідач зобов'язаний здійснювати до 25 числа поточного місяця 100% вартості від обсягу договірної величини споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період за тарифом попереднього розрахункового періоду.
Відповідно до додатку 5Б до Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р.
19.11.2007 між сторонами укладено угоду № 76-07-е про реструктуризацію заборгованості (далі - Угода), відповідно до умов якої відповідач визнав заборгованість за реактивну електроенергії за договором на постачання електричної енергії №112 від 25.06.2003 у розмірі 1 121 426,08 грн. та зобов'язався сплатити вказану суму боргу позивачу протягом листопада 2007 -жовтня 2009рр., щомісячними платежами сумою 93 452,19 грн. до 25 числа кожного місяця.
Крім того, п. 4 Угоди обумовлено, що при проведенні сплати заборгованості згідно п. 1 Угоди відповідач зобов'язується посилатись в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на дану Угоду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом листопада 2007 р. - листопада 2009 р. на виконання Угоди перерахував позивачу 230 308,09 грн., однак згідно Додатку № 1 до Угоди відповідач зобов'язався сплатити 1 121 426,08 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 891 118, 99 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 891 118, 99 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 173 611, 82 грн. -інфляційних збитків та 36 558, 94 грн. -3 % річних.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 173 611, 82 грн. -інфляційних збитків та 36 558, 94 грн. -3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) -891 118 (вісімсот дев'яносто одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 99 коп. -основного боргу, 173 611 (сто сімдесят три тисячі шістсот одинадцять) грн. 82 коп. -інфляційних збитків, 36 558 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 94 коп. - 3% річних, 11 012 (одинадцять тисяч дванадцять) грн. 90 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 08.02.2010р.