ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/252
м. Київ
01 липня 2019 року 09:47 № 826/7273/18
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Секретар І.В.Галаган
Представники:
Від позивача: Дубчак С.Є.
Від відповідача: Норець В.М.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії відповідача по складанню та затвердженню акту опису майна ПАТ "Укрнафта" у податкову заставу від 11.04.2018 року № 9, визнання протиправними дії відповідача по реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису від 11.04.2018 року № 9 та зобов'язання вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави майна ПАТ "Укрнафта" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису від 11.04.2018 року № 9.
В судовому засіданні 01.07.2019 р. оголошено резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (код 00135390, 0453, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) перебуває на обліку як платник податків у Офісі великих платників податків Державної податкової служби.
10.04.2018 р. на адресу позивача надійшов лист Офісу великих платників податків Державної податкової служби за №15754/10/28-10-17-02-23 "Про надання переліку ліквідних активів", згідно з яким повідомлено про те, що станом на 10.04.2018 р. за позивачем обліковується податковий борг у сумі 14 597, 1 млн.грн., у зв'язку з чим в порядку ст. 89, 91 Податкового кодексу України описано в податкову заставу майно на суму 11 269, 7 млн.грн. Відповідно до вимог ст.20, 89, 91 Податкового кодексу України викладено вимогу надати податковому керуючому перелік наявних у підприємства станом на 10.04.2018 р. ліквідних активів згідно наведеної форми для подальшого їх опису в податкову заставу на суму 3 327, 4 млн.грн.
Листом від 10.04.2018 р. за №01/01/07/1303 "Про надання інформації щодо ліквідного майна Товариства, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу" позивач надав перелік активів для опису для опису у податкову заставу, а саме - природний газ обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м. загальною вартістю 18 061 412 973, 8 грн. До листа додано акти закачки газу в ПСГ на 11 арк., копії судових рішень у справі №6/521.
Листом від 13.04.2018 р. за №16300/10/28-10-17-02-23 "Про надання акту опису майна" контролюючий орган на виконання ст. 89 Податкового кодексу України надіслав для врахування в роботі акт опису майна від 11.04.2018 р. №9, згідно з яким описано в податкову заставу належні позивачу свердловини згідно переліку загальною вартістю 3 327 400 000 грн.
Також 11.04.2018 р. відповідний запис за №16816820 внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" - вважає вказані дії протиправними з таких підстав.
Позивач зазначає, що Податковим кодексом України не встановлено поняття, терміни, правила та положення щодо порядку визначення ознак майна, що підлягає опису у податкову заставу, таке майно має відповідати лише одній умові - бути ліквідним. Також не передбачено право податкового органу самостійно визначати майно платника податків, яке буде описане в податкову заставу, за умови надання такого майна платником податків, наявності такого майна та підтвердження права власності на нього.
Позивачем надано на вимогу податкового органу відповідний перелік майна, і він мав бути використаний при передачі майна позивача в податкову заставу.
Відповідно, дії відповідача свідчать про перевищення ним своїх прав, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, Порядком призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2017 р. №529.
Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності у нього майна, яке може бути передане у податкову заставу, оскільки наданих позивачем доказів - актів закачки газу в ПСГ, судових рішень у справі №6/521 - недостатньо для встановлення цього факту, тоді як такими доказами мають бути акти приймання-передачі природного газу, оформлені згідно п. 5.2.2 наказу НАК "Нафтогаз України" від 26.03.01 р. №79 "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи", які не надані.
Зокрема, відповідач посилається на ту обставину, що право позивача розпоряджатися видобутими корисними копалинами обмежене Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими передбачено продаж всього природного газу власного видобутку підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50%, для потреб населення, і відповідачу надано докази фактичного використання природного газу в обсязі 2 061 805, 134 тис. куб.м. ПАТ "Укрнафта" видобутку 2006 року для потреб населення, про що зазначено у листах №14-6457/12-15 від 17.09.2015р. НАК "Нафтогаз України" та №5073/6-004 від 01.04.2016р. ПАТ "Укртрансгаз".
За таких обставин запропоноване для передачі у податкову заставу майно не може бути визнане ліквідним і, відповідно, знаходитися у податковій заставі.
Станом на 11.04.2018 р. судове рішення у справі №826/5581/16 було відсутнє.
Також щодо права самостійно визначати майно, що описується у податкову заставу, відповідач посилається на дискреційний характер цього повноваження, відсутність обов'язку звертатися до платника для визначення переліку такого майна.
Склад та перелік майна для передачі у податкову заставу встановлено відповідачем на підставі листа Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" від 30.03.2018 р. №03/303-1003.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно матеріалів справи та пояснень учасників по справі станом на квітень 2018р., як і станом на час прийняття рішення у справі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" має заборгованість зі сплати податків і зборів, і контролюючий орган має право вживати передбачені законодавством заходи щодо погашення наявної податкової заборгованості, зокрема, і шляхом передачі майна у податкову заставу.
Передача майна у податкову заставу є обмеженням права власності в розумінні ст. 1 протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, проте, вказане обмеження підпадає під застереження, передбачене аб. 2 ст. 1 протоколу №1, згідно з яким попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з усталеною практикою Суду другий параграф ст. 1 протоколу №1 має оцінюватися у світлі принципу, викладеного у першому реченні ст. 1 протоколу №1 (див. між іншим, вищевикладене AGOSI рішення, ibid.). Відповідно, втручання має досягати "справедливого балансу" між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту індивідуальних прав. Важливість досягнення цього балансу відображена у структурі ст. 1 протоколу №1 у цілому, включаючи другий параграф: таким чином, має бути розумне відношення пропорційності між застосовуваними засобами та переслідуваною метою (п. 62 рішення ЄСПЛ у справі GASUS DOSIER- UND FORDERTECHNIK GmbH v. THE NETHERLANDS (заява №15375/89) http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57918.
Тобто, здійснення державою контролю за користуванням майном для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів підлягає загальному обмеженню щодо дотримання вимог пропорційності, і не є необмеженим за своїм характером.
Згідно з пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Правове регулювання застосування інституту податкової застави передбачено ст.ст. 88-95 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 88.1, 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України (в редакції станом на квітень 2018 р.) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: 89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Згідно з п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Правила призначення та звільнення, функції та повноваження податкового керуючого, а також порядок складання ним акта опису майна, яке передається у податкову заставу, та акта перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим регулюється Порядком призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2017 р. № 529, та Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 586.
Вказані положення Податкового кодексу України не регулюють з достатньою чіткістю питання визначення конкретного переліку майна, що передається в податкову заставу згідно акту опису майна, оскільки крім п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України про те, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу, вказане питання жодним чином не врегульоване.
Вказане свідчить про невідповідність законодавства в цій частині вимогам щодо якості закону, що є складовою частиною права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції, а саме - чинні положення національного законодавства мають бути достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (пп. 147 рішення ЄСПЛ у справі BRONIOWSKI v. POLAND від 22.06.04 р., заява №31443/96, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-61828).
При цьому, суд не може погодитися з відповідачем, який зазначає, що вказане положення Податкового кодексу України фактично означає наявність у контролюючого органу дискреційних повноважень щодо визначення переліку такого майна, тобто, його визначення на власний розсуд, якщо є вибір між різним майном, балансова вартість якого покриває суму податкового боргу.
Подібне тлумачення права контролюючого органу визначати перелік майна для опису у податкову заставу суперечить вищевказаному принципу пропорційності, якому також має відповідати здійснення державою контролю за сплатою податків і зборів, включаючи стягнення податкового боргу.
В даному випадку відповідачем забезпечено право позивача запропонувати майно для передачі у податкову заставу, про що свідчать лист від 10.04.2018 р. Офісу великих платників податків Державної податкової служби за №15754/10/28-10-17-02-23 "Про надання переліку ліквідних активів", і що за відсутності формального обов'язку направляти такі звернення, відповідає вищевказаному принципу пропорційності при здійсненні відповідачем своїх повноважень.
В свою чергу, скерування платнику податків відповідних звернень створює у контролюючого органу обов'язок розглянути надані платником пропозиції та відмовити у прийнятті запропонованого майна у податкову заставу виключно у передбачених законодавством підставах, а не на власний розсуд.
Зокрема, згідно змісту вищеперерахованих положень Податкового кодексу України, у прийнятті запропонованого майна у податкову заставу може бути відмовлено, якщо запропоноване майно, -
не перебуває у власності платника податків (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права;
балансова вартість якого не відповідає сумі податкового боргу платника податків;
визначене пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України, іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій;
неліквідне майно.
В даному випадку, на думку суду, відповідачем не надано належних доказів наявності вказаних обставин, що виключали би можливість прийняття запропонованого майна у податкову заставу, а саме.
Листом від 10.04.2018 р. за №01/01/07/1303 "Про надання інформації щодо ліквідного майна Товариства, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу" позивач надав перелік активів для опису для опису у податкову заставу, а саме - природний газ обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м. загальною вартістю 18 061 412 973, 8 грн. До листа додано акти закачки газу в ПСГ на 11 арк., копії судових рішень у справі №6/521.
Питання можливості використання вказаного природного газу як податкової застави було предметом розгляду по справі Окружного адміністративного суду м. Києва за №826/5581/16, і детально проаналізоване у рішенні від 11.05.2018 р., залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/73924730.
Під час розгляду вказаної справи суд, приймаючи рішення по справі, виходить з того, що сама по собі наявність у ПСГ природного газу у обсязі, що перевищує 2 061 805,134 тис.куб.м, свідчить про можливість його передачі у податкову заставу. Інше тлумачення матеріалів справи суперечило би вищевказаному принципу res judicata.
З врахуванням положень ч. 4 ст. 78 КАС України вказані обставини повторно не досліджуються судом.
Щодо визначення вартості запропонованого майна та його ліквідності суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, згідно з п. 89.2 ст. 82 Податкового кодексу України у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно пояснень позивача природний газ видобутку 2006 р. обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м. обліковується у фінансовій звітності позивача за собівартістю, тобто, вартістю видобутку, тоді як будь-яка інша вартість вказаного активу може бути визначена при його реалізації або у випадку проведення оцінки майна. Тому позивачем у листі від 10.04.2018р. за №01/01/07/1303 "Про надання інформації щодо ліквідного майна Товариства, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу" визначено його вартість 18 061 412 972, 8 грн. за мінімальними ринковими цінами, що покриває суму податкового боргу.
При цьому, якщо підставою для відмови у прийнятті майна у податкову заставу була відсутність або невірно визначена вартість, то відповідач мав можливість і підстави звернутися до позивача за відповідними роз'ясненнями, що не було зроблено.
В свою чергу, питання ліквідності майна в даному випадку пов'язане не з природним газом як таким, який сам по собі є товаром, що може бути відчужений за гроші, а з наявністю тривалих суперечок щодо майна.
Чинне законодавство, зокрема, і податкове, не містить поняття "ліквідність" та критеріїв, якими мають керуватися контролюючі органи при визначенні ліквідності майна при вирішенні питання його прийняття для опису у податкову заставу.
Як було зазначено вище, законодавче регулювання питання передачі майна в податкову заставу не відповідає вимогам щодо якості закону і в частині використання такого критерію як ліквідність також, що позбавляє контролюючий орган можливості належним чином обґрунтувати своє рішення про відмову прийняти конкретне майно у податкову заставу з посиланням на його неліквідність.
Згідно загального правила п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України перераховано випадки неможливості використання конкретних активів як джерел погашення податкового боргу платника податків, і активи платника податків, що юридично йому належать, проте щодо права фактичного володіння та розпорядження якими є спір, до них не належать.
Також до виключень п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не належать майнові права платника податку, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що запропонований актив фактично є не майном, а майновими правами вимоги не можуть бути підставою для відмови у проведенні їх опису у податкову заставу.
Податковим кодексом України передбачено випадки, за яких контролюючий орган вправі самостійно визначити та описати майно у податкову заставу, а саме.
Згідно з п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно з п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
В даному випадку вказані підстави відсутні, тому у відповідача не було повноважень на власний розсуд визначати майно для опису у податкову заставу, що зроблено шляхом складання та затвердження акту опису майна Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у податкову заставу від 11.04.2018 р. №9.
Відповідно до акту опису майна № 9 від 11.04.2018р. у податкову заставу проведено опис 2044 свердловин на родовищах різних регіонів України відповідно до переліку наведеного в акті.
Оскільки згідно з вищенаведеним судом визнано протиправною відмову по включенню природного газу до акту опису майна у податкову заставу, то протиправними і будь-які наступні дії щодо опису у податкову заставу будь-якого іншого майна позивача.
Крім того, згідно змісту вказаного акту в ньому не міститься жодної інформації щодо вартості описаного майна, тоді як в останньому рядку переліку міститься загальна сума 3 327 400 00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку згідно вищевикладеного оскаржувані рішення та дії вчинено відповідачем на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для визнання їх протиправними.
В той же час, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави майна Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису від 11.04.2018 року № 9 є належним в даному випадку та передбачений п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Окремо щодо правовідносин сторін суд зазначає наступне.
У спірних правовідносинах відповідач виступає від імені держави, яку він представляє при здійсненні повноважень податкового контролю, і якщо інформація про використання належного позивачу природного газу для потреб населення відповідає дійсності, то саме держава в особі своїх уповноважених органів має врегулювати питання відшкодування вартості використаного газу, зокрема, і шляхом погашення наявної податкової заборгованості.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби по складанню та затвердженню акту опису майна Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у податкову заставу від 11.04.2018 року № 9.
3. Визнати протиправними дії Офісу великих платників Державної фіскальної служби по реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису від 11.04.2018 року № 9.
4. Зобов'язати Офіс великих платників Державної фіскальної служби вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави майна Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису від 11.04.2018 року № 9.
5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби 1 913, 64 грн. судового збору.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 20.08.19 р.