19 серпня 2019 р. № 400/1020/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:Приватного підприємства "ЗАХІД", пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031
до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017
про:визнання протиправними бездіяльність, дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне підприємство «ЗАХІД» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС (надалі - Митниця або відповідач) щодо митного оформлення товару, задекларованого Підприємством за №UA504060/2019/002027;
визнати протиправними дії Митниці з огляду та відібрання проб товару, які здійснені поза межами строків митного оформлення (огляд товару за Актом UA504060/2019/002027 від 29.03.2019, відібрання проб за Актом №UA504060/2019/0020207 від 29.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що відповідач діяв всупереч нормам Митного кодексу України, що призвело до безпідставної затримки у митному оформленні.
У відзиві (арк. спр. 50-54) Митниця вимоги адміністративного суду заперечила.
Підприємство подало відповідь на відзив (арк. спр. 80-83).
Позивач надав докази на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу (арк. спр. 66-73).
Митниця подала заперечення (арк. спр. 82-84) на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (арк. спр. 66).
В судовому засіданні представник Підприємства вимоги позову підтримав, представник Митниці просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
28.03.2019 у базі даних Митниці було прийнято (час прийняття - 13:34:47) подану декларантом Підприємства, з метою оформлення товару в митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу), електронну митну декларацію ІМ 40 АА UA504060/2019/002027 (надалі - Декларація, арк. спр. 31-34).
Зазначений у Декларації товар (скло для будівельної галузі) з 24.03.2019, відповідно до електронної митної декларації ІМ 75 АА UA 504060/2019/001899 (арк. спр. 28-30), перебував під митним контролем у митному режимі митного складу (для іноземних товарів).
Як повідомив відповідач, 27.03.2019 він отримав від Управління Служби безпеки України в Миколаївській області доручення № 64/20-2994 на проведення огляду (переогляду) товарів (надалі - Доручення, арк. спр. 62).
28.03.2019 (час - 14:28:20) посадова особа Митниці направила декларанту Підприємства повідомлення такого змісту: «… інформуємо про готовність розпочати митний огляд з урахуванням вимог «Доручення на проведення огляду (переогляду) товарів … в рамках кримінального провадження № … від … згідно отриманого листа Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 27.03.2019 №64/20-2994. Відповідно до вказаного листа … інформуємо, що митний огляд товару має бути здійснено спільно із співробітниками УСБУ в Миколаївській області… також під час огляду … планується відбір проб зразків товарів для здійснення лабораторного дослідження і аналізу. Прийнято рішення про проведення митного огляду товару: 1. Дата проведення митного огляду: 28.03.2019 2. Час проведення митного огляду: 14-30 …» (надалі - Повідомлення, арк. спр. 38).
У відзиві Митниця вказала, що причиною непроведення огляду в зазначений у Повідомленні час було недопущення охороною підприємства (власника митного складу - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЖЕСТИК») «… на територію підприємства співробітників УСБУ, що було обов'язковою умовою в Дорученні на огляд, у зв'язку з чим, огляд не розпочався …».
Доказів на підтвердження факту недопуску відповідач не подав.
Огляд посадові особи Митниці (у присутності декларанта і двох осіб із зазначених у Дорученні) провели 29.03.2019, що підтверджується «Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу» (надалі - Акт огляду, арк. спр. 40).
Відомостей про виявлені невідповідності (порушення) Акт огляду не містить.
Як вказано у позові, відповідно до частини першої статті 260 Митного кодексу України та пункту 29 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Положення про митні декларації», 29.03.2019 Підприємство подало тимчасову митну декларацію (арк. спр. 41-43) під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.
29.03.2019, на підставі розпорядження начальника митного поста «Октябрський» від 29.03.2019 № 18-р «Про відбір проб (зразків) товару» (надалі - Розпорядження про відбір проб, арк. спр. 65), посадова особа Митниці у присутності декларанта склала «Акт №UA504060/2019/002027 про взяття проб (зразків) продукції» (надалі - Акт взяття проб, арк. спр. 39). Метою взяття проб (зразків) товарів в Акті взяття проб було вказано «встановлення характеристик, необхідних для однозначної класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД».
02.04.2019 перший заступник начальника Митниці направив начальнику Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС запит (арк. спр. 63-64) на проведення дослідження (аналізу, експертизи).
Висновком від 03.05.2019 № 142008700-0457 (арк. спр. 58-61) експерт підтвердив інформацію про товар, вказану у Декларації.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 255 Митного кодексу України, Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:
1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу;
2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;
3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;
4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті;
5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;
7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду доказів існування жодної з перелічених вище обставин, тому суд погодився з позивачем в тому, що Митниця, допустила протиправну бездіяльність, оскільки, в порушення частини першої статті 255 Митного кодексу України, не завершила митне оформлення до 17:34:37 28.03.2019.
Митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян) є формою митного контролю (пункт 2 частини першої статті 336 Митного кодексу України).
Частиною п'ятою статті 338 Митного кодексу України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною сьомою статті 338 Митного кодексу України, порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
«Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення» (надалі - Порядок) був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316.
Організацію та проведення огляду відповідно до положень частини п'ятої статті 338 Митного кодексу України врегульовано розділом IV Порядку. Так, згідно з пунктом 4.1, огляд проводиться за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно звичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» (надалі - Вичерпний перелік).
У пункті 14 Вичерпного переліку вказано, що однією з підстав для проведення митного огляду є одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження.
Такі доручення обов'язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.
У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.
У разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною першою статті 255 Митного кодексу України.
У разі прийняття на підставі цього пункту рішення про здійснення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення інформація, що містить назву правоохоронного органу, від якого одержане письмове доручення, дату та номер цього доручення, а також дату, час та місце проведення такого огляду (переогляду), доводиться до відома декларанта шляхом надсилання електронного повідомлення з накладенням електронного цифрового підпису посадової особи органу доходів і зборів.
Таким чином, необхідними умовами для проведення огляду (переогляду) згідно з частиною п'ятою статті 338 Митного кодексу України, є:
достатні підстави вважати, що переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, - фактична підстава;
одержання митним органом доручення правоохоронного органу, зміст якого відповідає пункту 14 Вичерпного переліку - правова підстава.
В даному випадку відповідач не довів наявність цих підстав. Так, товар, вказаний у Декларації, 28.03.2019 не переміщувався через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю: як вказано вище, цей товар з 24.03.2019 перебував під митним контролем. Інформації про імовірні порушення законодавства з питань митної справи Доручення не містить (у Дорученні вказані інші статті Кримінального кодексу України, при чому за вказаними статтями слідчі органів безпеки, згідно з частиною другою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування злочинів не здійснюють). За таких обставин, відповідач, згідно з пунктом 14 Вичерпного переліку, мав повідомити особу, яка надіслала Доручення, про його безпідставність.
Крім того, суд визнав обґрунтованими доводи Підприємства щодо невідповідності Доручення встановленій формі (додаток до Вичерпного переліку), а саме - неповноти його змісту, а також щодо того, що присутність під час митного огляду представників правоохоронного органу не передбачена ані нормами Митного кодексу України, ані Порядком.
У пункті 1 частини першої статті 356 Митного кодексу України вказано, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Підставою для взяття проб (зразків) товарів уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів є вмотивоване письмове рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки.
Розпорядження не містить мотивів, з яких керівник митного посту «Октябрськ» прийняв відповідне рішення, - в ньому відсутня інформація щодо сумнівів митного органу у правильності зазначення декларантом характеристик товару та його класифікації згідно з УКТ ЗЕД.
Виходячи з тексту Повідомлення, 28.03.2019 відповідач лише планував «… відбір проб зразків товару для здійснення лабораторного дослідження і аналізу …», і такі дії мали вчинятися не за Розпорядженням (датовано 29.03.2019), а відповідно до Доручення, що не відповідає статті 356 Митного кодексу України.
Відповідач не надав інформації про те, який з Актів (огляду чи взяття проб) був складений раніше. Але суд зауважив, що в Акті огляду (графа 9) вказано, що проби та зразки відібрано, що підтверджується «Актом №UA504060/011». Акт з таким номером Митниця суду не надала. Але, якщо проби (зразки) вже були взяті, про що вказано в Акті огляду, незрозуміло, на які підставі відповідач здійснив цю процедуру вдруге.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо проведення митного огляду та взяття проб не узгоджуються з вимогами Митного кодексу України, що є підставою для задоволення позову.
До заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач додав: копію довіреності від 17.09.2018 (арк. спр. 67), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (арк. спр. 68), копію договору від 03.09.2018 про надання правничої допомоги (надалі - Договір, арк. спр. 69), копію додатку № 010419/4 від 01.04.2019 до Договору (арк. спр. 70), копію платіжного доручення від 13.05.2019 № 435 на суму 12 000 грн. (арк. спр. 71), детальний опис послуг (надалі - Опис послуг, арк. спр. 73).
Заперечуючи проти заяви позивача, відповідач вказав на неспівмірність заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи (що розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження), із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг), з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначила Митниця, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та, відповідно, витрачений на ці роботи (послуги) час не є значними, позовні вимоги є немайновими, а публічного інтересу справа не викликає. Ці фактори, на думку відповідача, є підставою для відмови позивачу у стягненні витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, що мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У частині другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з додатком до Договору, позивач і його адвокат узгодили вартість послуг, пов'язаних із захистом прав (інтересів) Підприємства, порушених неправомірними діями та (або) бездіяльністю Миколаївської митниці ДФС під час митного оформлення (контролю) товарів за МД №UA504060/2019/002027, - 12 000 грн. (гонорар за представництво інтересів у суді першої інстанції). До гонорару було включено: ознайомлення з наданими матеріалами, аналіз судової практики, збір доказів, усні консультації та погодження правової позиції у справі, підготовка проектів та подання заяв по суті справи, заяв та клопотань (за необхідності), усунення недоліків позовної заяви (за наявності), участь в одному судовому засіданні.
В Описі послуг вказана кількість годин, що були витрачені адвокатом (при цьому час, необхідний для подання відповіді на відзив, адвокат визначив орієнтовно: 2-6 годин). Вартість однієї години сторони Договору не погодили. Таким чином, до погодженої сторонами суми 12 000 грн. увійшли 27 (31) годин роботи, в тому числі 1 година - на «встановлення відомостей щодо розподілу справи, відкриття провадження, усунення недоліків позовної заяви (в разі необхідності)». У цій справі необхідності в усуненні недоліків позову не було. «Встановлення відомостей щодо розподілу справи, відкриття провадження» не є видами адвокатської діяльності, отже, вартість подібних послуг не може бути визнана витратами на професійну правничу допомогу. Суд зауважив, що адвокат зазначив в Описі послуг час на «участь в 1-му судовому засіданні» - 8 годин (з урахуванням відрядження адвоката до м. Миколаїв). Проте, відповідно до постанови (додаткової) Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15, час, витрачений у судовому засіданні, має дорівнювати часу фактичної участі представника у судовому засіданні, що повинно бути відображено у протоколі судового засідання.
Крім того, до заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач не додав акт, обов'язковість оформлення якого передбачена пунктом 9 Договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі.
Судові витрати, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають розподілу шляхом стягнення на користь Підприємства за рахунок бюджетних асигнувань Митниці сум сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Приватного підприємства "ЗАХІД" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 32333300) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС, що була допущена при митному оформленні за митною декларацією №UA504060/2019/002027.
3. Визнати протиправними дії Миколаївської митниці ДФС з проведення 29.03.2019 митного огляду товарів, вказаних у митній декларації №UA504060/2019/002027.
4. Визнати протиправними дії Миколаївської митниці ДФС з взяття 29.03.2019 проб (зразків) товарів, вказаних у митній декларації №UA504060/2019/002027.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) на користь Приватного підприємства "ЗАХІД" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 32333300) судовий збір в сумі 3 842 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 05.04.2019 № 320.
6. У стягненні з Миколаївської митниці ДФС на користь Приватного підприємства «ЗАХІД» витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна