20 серпня 2019 р. № 400/1414/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженніі адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївської області, вул. Київська, 24, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501
про:визнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2018 р.; зобов"язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати рішення начальника Вознесенського РВ УДМВС України у Миколаївській області Румянцевої Лілії Василівни від 02.11.2018 року протиправним та скасувати;
- зобов'язати начальника Вознесенського РВ УДМВС України у Миколаївській області Румянцеву Лілію Василівни видати паспорт громадянина України.
Ухвалою суду від 14.05.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про відмову у видачі йому паспорта громадянина України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що він відповідно до наданих документів при зверненні до відповідача з відповідною заявою, а саме відповідно до свідоцтва про народження, довідки Вознесенської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10, згідно паспорта батька ОСОБА_3 , свідчить про те, що позивач є громадянином України за народженням.
Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» для встановлення належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає документи визначені пунктом 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, прийнятого з Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».
Такі документи можуть слугувати лише підставою для звернення позивача до суду про встановлення юридичного факту проживання (постійного проживання), оскільки відповідно до даних відповідача, було з'ясовано, що позивач у віці 12 років у 2001 році виїжджав на постійне місце проживання з матір'ю до Російської Федерації.
На даний час позивач на території України не зареєстрований. Таким чином, відмова відповідача про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_1 відповідає нормам чинного законодавства України.
Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
21.08.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з завою про видачу йому паспорта громадянина України у зв'язку із досягненням віку.
Рішенням відповідача від 02.11.2018 ОСОБА_1 відмовлено у видачі паспорта громадянина України на підставі п.100 підп.1 Постанови № 302 КМУ від 25.03.2015 року (в редакції постанови КМУ № 745 від 26.10.2016 року ) «Порядок оформлення, вдачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (особа не є громадянином України), (а.с.8).
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що позивач при зверненні до відповідача з відповідною заявою, надав документи, що підтверджують його громадянство за народженням (копію паспорта батька ОСОБА_3 , копію свідоцтва про народження позивача, свідоцтво про народження батьків, довідку про реєстрацію місця проживання особи від 13.08.2018р., довідку Вознесенської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10), а не про встановлення факту проживання позивача на території України.
Відповідно до довідки Відділу ведення реєстру територіальної громади м.Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 13.08.2019 року за вих. № 6052/01/05/07 місце проживання позивача не зареєстроване.
Суд також зауважує, що інших документів, крім вище перелічених, які б підтверджували факт проживання позивача на території України, до матеріалів справи позивачем не надано.
Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» (далі - Закон) та Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Так, відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону для встановлення належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає документи визначені пунктом 10 Порядку. А саме: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на - території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.
Суд зауважує, що чинним законодавством на сьогодні не визначено орган, який зберігає дані про зареєстрованих (прописаних) на 1991 рік осіб та відповідає за їх збереження.
Як зазначає відповідач у відзиві, наявні архівні документи не передавалися на постійне зберігання до державних архівів України або до територіальних підрозділів ДМС України.
Крім того, відносно документів, які до проголошення незалежності України (або після) утворювалися під час прописки/реєстрації осіб (будинкові (погосподарські) книги, різноманітні довідки (форми: А, 16. 17 тощо) житлово- експлуатаційних контор, сільських, селищних рад, органів місцевого самоврядування тощо, і які подаються для встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, не визначено процедуру, умови та терміни їх зберігання.
При цьому, суд зауважує, що такі документи можуть слугувати лише підставою для звернення особи до суду про встановлення юридичного факту проживання (постійного проживання).
При зверненні ОСОБА_1 до відповідача з заявою про видачу паспорта громадянина України, за результами ідентифікації особи та перевірки належності до громадянства України ОСОБА_1 , відповідачем було з'ясовано, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1996 року по 2001 рік він навчався у Вознесенській ЗОШ № 10 та у 2001 році в 12 років виїхав на постійне місце проживання з матір'ю до Російської Федерації. Позивач та/або законні представники до органів міграційної служби для встановлення належності до громадянства України не звертались. Позивач на території України не зареєстрований. Відомостей щодо реєстрації місця проживання батьків (одного з батьків) до Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області не надано. Відомості щодо реєстрації місця проживання щодо матері з 2007 року, щодо батька - з 2014 року.
Відповідно до пункту 45 Порядку, у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Позивачем таке рішення суду до відповідача разом з заявою не надавалось, в матеріалах адміністративної справи відповідне судове рішення також відсутнє.
Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин суд, оцінивши в сукупності надані докази, вважає що позовні вимоги є безпідставними та непідтвердженими матеріалами справи, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївської області (вул. Київська, 24, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501, 37844163) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов