20 серпня 2019 р. № 400/1178/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_3
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул.Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:скасування рішення від 05.04.2019 року № 40/4, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про:
- скасувати рішення Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 05.04.2019 №40/4 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити пенсію позивачу.
Ухвалою суду від 14.05.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.08.2019 року у справі замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління ПФУ в Миколаївській області.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він громадянином України та постійно проживає у Сполучених Штатах Америки. 02.04.2019 року через позивач представника звернувся до Інгульського об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком, однак в порушення конституційного права соціального захисту всіх осіб отримала відмову, яка мотивована відсутністю міжнародних договорів між Україною і США, відсутністю реєстрації на території України за місцемнаходженням відповідача та не дотриманням вимоги особистого звернення про поновлення пенсії. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) визнано неконституційними положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, а відтак держава незалежно від того, де проживає особа, в Україні чи за її межами зобов'язана гарантувати право на пенсію.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як не дотримано вимоги порядку звернення за призначенням пенсії, передбаченого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, законодавством не передбачено прийняття заяви про поновлення виплати пенсії від особи, яка діє по довіреністю або за дорученням та представляє інтереси іншої особи-пенсіонера, а також між Україною та США не укладено жодного договору стосовно соціального забезпечення громадян цих країн.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що постійно проживає у сполучених Штатах Америки.
02.04.2019 року позивач через представника звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії. До заяви представником позивача було дадано відповідні документи.
Рішенням від 05.04.2019 №40/4 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю міжнародних договорів між Україною і США. В рішенні від 05.04.2019 відповідач також зазначив, що позивачем, всупереч п. 2.9, 2.22, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 не надано паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного рішення та зобов'язати відповідача призначити їй пенсії за віком.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, проживаючи в США, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
З огляду на наведене, за умови досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону, у відповідача немає правових підстав відмовляти йому у призначенні пенсії, тим паче у зв'язку з відсутністю міжнародних договорів між Україною і США.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У будь-якому випадку згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду, що існують правові підстави не призначати позивачу пенсію за віком, окрім підстав наведених в самому рішенні від 05.04.19 №40/4.
З огляду на наведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню .
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 05.04.2019 №40/4 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсію за віком.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40грн., сплачений квитанцією від 08.05.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов