ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/72317.12.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»
ДоДержави України в особі:
1. Державного казначейства України;
2. Міністерства фінансів України
Простягнення 983776,77 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Луценко В.Г.(за дов.)
Від відповідача-1 не з'явились
Від відповідача-2 Полудьонний М.М. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»до держави України в особі Державного казначейства України та Міністерства фінансів України про стягнення 983776,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами грошового зобов'язання (сплати шкоди), у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Ухвалою суду від 21.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/723 та призначено розгляд останньої на 17.12.2009 р..
Відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі 6/391.
Оскільки доказів прийняття касаційної скарги суду не надано, клопотання відхилено, як необґрунтоване.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2005 р. у справі № 41/279, залишеним без змін постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Севастопольській Маяк»1604600 грн. матеріальної шкоди, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2006 р. відкрите акціонерне товариство «Севастопольський маяк»замінено правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.Т.КОМ».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2008 р. замінено боржника по справі Головне управління Держаного казначейства України на його правонаступника -Державне казначейство України та роз'яснено рішення суду, що боржником по справі є Держава в особі Державного казначейства України та Міністерство фінансів України.
Рішенням суду першої та касаційної інстанції встановлено, що зобов'язання Держави в існуючих правовідносинах, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, є цивільно-правовим та відповідно до п. 16 ст. 2 Бюджетного кодексу України кваліфікується як державний борг.
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди за судовим рішенням у відповідачів виникло 06.06.2006 р. - з моменту вступу рішення суду в закону силу.
Позивачем листом від 27.04.2009 р. № 27/1 була направлена вимога відповідачам щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 2594679,30 грн. та трьох процентів річних у розмірі 139534,26 грн., яка залишена без задоволення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 р. по справі № 6/391, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 07.10.2009 р., задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.Т.КОМ» та стягнуто з відповідачів на його користь за період з 07.06.2006 р. по 31.05.2007 р. 162064,60 грн. інфляційної складової боргу та 47346,69 грн. трьох процентів річних.
Відповідачами рішення суду виконано не було.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційної складової боргу та 47346,69 грн. трьох процентів річних за період 01.06.2007 р. по 31.10.2009 р..
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, який судом приймається як вірний, за період з 01.06.2007 р. по 31.10.2009 р. інфляційна складова боргу становить 867190,50 грн., а три проценти річних складають 116586,27 грн.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Оскільки позивачем доведено порушення його прав діями відповідачів, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст.174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 16 ст. 2 Бюджетного кодексу України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підстав: законодавства або договору.
Зобов'язання держави, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України кваліфікується як державний борг.
Відповідно до Указу Президента України «Про Державне казначейство України»від 27.04.1995 р. № 335/95 систему Державного казначейства України становлять Головне управління Державного казначейства України та його територіальні органи - управлінь Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах, які є юридичними особами
Указом Президента України від 20.04.2005 р. № 676/2005 «Питання Міністерства фінансів України»Державне казначейство України реорганізовано шляхом його перетворення в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів України та передбачено здійснення Кабінетом Міністрів України заходів, пов'язаних з реорганізацією Державного казначейства України.
Відповідно до Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р., казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.
Відповідно до покладених на казначейство завдань останнє проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті.
За таких обставин, боржником за рішенням суду є Держава в особі Державного казначейства України та Міністерства фінансів України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів. Зокрема з відповідачів підлягають стягненню 9838 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з держави Україна в особі Державного казначейства України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 20055032) та Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»(95051, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 10 літ. А, код 30624262) за рахунок Державного бюджету України 867190,50 грн. інфляційної складової боргу, 116586,27 грн. трьох процентів річних, 9838 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 09.02.2010 р.