ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/33608.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"
про стягнення 62 277,01 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача не з"явилися
Від відповідача Перетятько В.Є. -представник за довіреністю № б/н від 21.07.2009 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 62 277,01 грн. заборгованості відповідно до договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., з яких: 36011,88 грн. основного боргу, 9830,73 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2008 р. по червень 2009 р., 1852,34 грн. 3% річних та 14582,06 грн. штрафної неустойки за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, в т.ч. і витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 2100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/336 та призначено справу до розгляду на 06.11.2009 р. о 11:10 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. у справі № 39/336 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 р. № 39/336.
02.11.2009 р. через відділ діловодства суду від представника позивача згідно супровідного листа № 344 від 29.10.2009 р. судом отримані документи та письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 39/336 від 16.10.2009 р., а також клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 06.11.2009 р. за відсутності позивача № 344 від 29.10.2009 р. та клопотання про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № 343 від 29.10.2009 р. (надалі -клопотання про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р.)
Клопотання про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р. обгрунтоване тим, що відповідачем не виконані зобов»язання щодо оплати боргу у сумі 36011,88 грн., а тому позивач збільшив позовні вимоги на загальну суму 1308,25 грн. в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та штрафної неустойки за період з 16.09.2009 р. по 29.10.2009 р. та просив стягнути з відповідача 36011,88 грн. основного боргу, 10118,82 грн. інфляційних нарахувань, 1982,57 грн. 3% річних та 15471,99 грн. штрафної неустойки. При цьому позивач додав до клопотання про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р. відповідні розрахунки сум інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафної неустойки, докази направлення відповідачу наведеного клопотання та докази сплати державного мита платіжним дорученням № 3553 від 29.10.2009 р. у сумі 13,08 грн. з огляду на збільшення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 06.11.2009 р. не з»явився з огляду на подане суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 06.11.2009 р. за відсутності позивача № 344 від 29.10.2009 р.
Представник відповідача в судове засідання 06.11.2009 р. не з»яився , вимоги ухвали суду від 16.10.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/336 не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про поважність причин неявки в судове засідання 06.11.2009 р. суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2009 р. о 11:10 год.
18.11.2009 р. представником відповідача через відділ діловодства суду подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.
23.11.2009 р. через відділ діловодства суду від представника позивача згідно супровідного листа № 354 від 19.11.2009 р. судом отримані документи та письмові пояснення з відповідними доказами про направлення позивачем до суду документів супровідним листом № 344 від 29.10.2009 р.
Згідно супровідного листа № 354 від 19.11.2009 р. судом від позивача також отримані довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (серія АГ № 784079) щодо ТОВ "Еко" станом на 27.10.2009 р., клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 30.11.2009 р. за відсутності позивача № 352 від 18.11.2009 р. та клопотання про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № 353 від 19.11.2009 р. (надалі -клопотання про збільшення позовних вимог від 19.11.2009 р.)
Клопотання про збільшення позовних вимог від 19.11.2009 р. обгрунтоване тим, що відповідачем не виконані зобов»язання щодо оплати боргу у сумі 36011,88 грн., а тому позивач збільшив позовні вимоги на загальну суму 418,81 грн. в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 30.10.2009 р. по 30.11.2009 р. та просив стягнути з відповідача 36011,88 грн. основного боргу, 10442,92 грн. інфляційних нарахувань, 2077,28 грн. 3% річних та 15471,99 грн. штрафної неустойки. При цьому позивач додав до клопотання про збільшення позовних вимог від 19.11.2009 р. відповідні розрахунки сум інфляційних нарахувань та 3% річних, докази направлення відповідачу наведеного клопотання та докази сплати державного мита платіжним дорученням № 3703 від 10.11.2009 р. у сумі 4,19 грн. з огляду на збільшення позовних вимог.
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Оскільки позивачем у клопотаннях про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р. та від 19.11.2009 р. було збільшено суму позову за тими ж вимогами, які були заявлені у позовній заяві, суд прийняв в судовому засіданні 30.11.2009 р. зазначені клопотання до розгляду. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 64004,07 грн., з яких: 36011,88 грн. основного боргу, 10442,92 грн. інфляційних нарахувань, 2077,28 грн. 3% річних та 15471,99 грн. штрафної неустойки.
30.11.2009 р. представником відповідача через відділ діловодства суду подане клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 30.11.2009 р. розглянуте клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу. Враховуючи технічну неможливість здійснити останню, про що був складений відповідний акт від 30.11.2009 р. (знаходиться в матеріалах справи), а також те, що представник відповідача усно не заперечував щодо слухання справи без здійснення фіксації судового процесу, справа слухалась без здійснення фіксації судового процесу.
Представником відповідача в судовому засіданні 30.11.2009 р. подано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечував повністю з огляду на наступне:
- предметом позову є стягнення заборгованості на підставі договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р.;
- позивачем на підтвердження позовних вимог надані видаткові накладні, в яких не зазначено, що поставка товару здійснювалась на підставі договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., а рівно відповідач стверджує, що не отримував від позивача на виконання умов наведеного договору товар, вказаний в накладних, які додані позивачем до позовної заяви;
- акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р. також не є достатнім доказом заборгованості відповідача станом на 31.01.2009 р. у розмірі 86011,88 грн. за договором поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., оскільки в останньому не зазначено по якому саме договору здійснювались поставки товару, крім того, акт звірки за підписом бухгалтерів є внутрішнім документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь -яких зобов»язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними рахунками тощо;
- у позивача відсутнє право нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних, оскільки фактично позивач поставляв відповідачу товар відповідно до накладних, в яких відсутні посилання на договір поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., т.т. між позивачем та відповідачем у відповідності до ст. 547 ЦК України правочин в письмовій формі стосовно забезпечення виконання зобов»язання по поставці спірного товару по накладним не укладався. Крім того, оскільки позивач не звертався до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України з вимогою про оплату спірного товару згідно накладних, у відповідача не виник обов»язок здійснити оплату за цей товар, а рівно відсутнє прострочення виконання грошового зобов»язання та підстави до стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.
Представник позивача в судове засідання 30.11.2009 р. не з»явився з огляду на подане суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 30.11.2009 р. за відсутності позивача № 352 від 18.11.2009 р.
Представником відповідача в судовому засіданні 30.11.2009 р. подане клопотання про продовження строків розгляду справи. Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні 30.11.2009 р. за його відсутності (№ 352 від 18.11.2009 р.), клопотання відповідача про продовження строків розгляду справи судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. о 10:20 год. та продовжено строк вирішення спору.
11.01.2010 р. через відділ діловодства суду від представника позивача згідно супровідного листа № 04 від 04.01.2010 р. судом отримані клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 25.01.2010 р. за відсутності позивача № 05 від 04.01.2010 р. та клопотання про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № 04 від 04.01.2010 р. (надалі -клопотання про збільшення позовних вимог від 04.01.2010 р.).
Відповідно до клопотання про збільшення позовних вимог від 04.01.2010 р. позивач повідомив суд про здійснення відповідачем часткової оплати основного боргу у розмірі 35968,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача вказаної суми платіжним дорученням № 232246 від 29.12.2009 р. (копія платіжного доручення додана до клопотання), у зв»язку з чим основний борг відповідача зменшився і складає 43,88 грн. Крім того, у зв»язку з порушенням відповідачем зобов»язання щодо оплати боргу, збільшив позовні вимоги на загальну суму 479,101 грн. в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 01.12.2009 р. по 25.01.2010 р. та просив стягнути з відповідача 43,88 грн. основного боргу, 10839,05 грн. інфляційних нарахувань, 2160,25 грн. 3% річних та 15471,99 грн. штрафної неустойки. При цьому позивач додав до клопотання про збільшення позовних вимог від 04.01.2010 р. відповідні розрахунки сум інфляційних нарахувань та 3% річних, докази направлення відповідачу наведеного клопотання та докази сплати державного мита платіжним дорученням № 4027 від 05.01.2010 р. у сумі 4,79 грн. з огляду на збільшення позовних вимог.
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В судовому засіданні 25.01.2010 р. суд прийняв клопотаннях позивача про збільшення позовних вимог від 04.01.2010 р. до розгляду. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 28515,17 грн., з яких: 43,88 грн. основного боргу, 10839,05 грн. інфляційних нарахувань, 2160,25 грн. 3% річних та 15471,99 грн. штрафної неустойки.
В судовому засіданні 25.01.2010 р. представник відповідача з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не звертався, через відділ діловодства суду відповідне клопотання не подавав.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2010 р. заявив усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії платіжного доручення № 232246 від 29.12.2009 р. на суму 35968,00 грн. та фіскального чеку № 4897 від 13.01.2010 р. про направлення відзиву позивачу. Судом клопотання задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2010 р. о 14:00 год.
05.02.2010 р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримані письмові доводи позивача на ухвалу суду від 25.01.2010 р. (№ 28 від 02.02.2010 р.), відповідно до яких позивач просив розглянути справу по суті на підставі поданих суду документів за відсутності представника позивача.
Представник позивача в судове засідання 08.02.2009 р. з огляду на вищенаведені письмові доводи № 28 від 02.02.2010 р. не з»явився.
Представником відповідача в судовому засіданні 08.02.2010 р. подане клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд не здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою технічного засобу (під звук). Судом клопотання задоволено.
Представником відповідача в судовому засіданні 08.02.2010 р. також подані письмові пояснення, відповідно до яких відповідач проти нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних заперечував, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, згідно яких стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних відбувається при наявності непогашеної заборгованості та виставленої вимоги кредитора про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, та про сплату трьох відсотків річних від простроченої суми. Заперечуючи стосовно нарахування пені, відповідач у наведених поясненнях заявив про застосування строку позовної давності щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені.
Враховуючи доводи позивача № 28 від 02.02.2010 р. про розгляд справи по суті на підставі поданих суду документів та за відсутності представника позивача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю останнього, сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
В судовому засіданні 08.02.2010 р., за згодою представника відповідача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
13.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», визначеним як Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Договір поставки 13/11/321/2844К (надалі -Договір).
Відповідно до пункту 1 розділу І Договору Постачальник зобов'язується передати товари (далі -товари) у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі -замовлення на поставку), а Покупець в порядку та в строки, вказані Договором, зобов'язується прийняти товари та оплатити їх.
Пунктом 1 розділу ІІ Договору передбачено, що ціни на товари, що постачаються Постачальником у відповідності з Договором, вказані в Додатку № 1 до Договору (далі -Додаток № 1). В Додатку № 1 вказані оптові ціни на товари та ціни, за яким товари продаються Покупцю (тобто, оптові ціни після вирахування скидки, яка надається Покупцю).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Договору якість товарів повинна відповідати встановленим в Україні та декларованим виробником стандартам, а якщо такі стандарти відсутні, - загальним вимогам, які ставляться до товарів роздрібної торгівлі.
Ціни на товари, вказані в документах поставки товарів, повинні відповідати цінам, вказаним в Додатку № 1.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Договору сторони узгодили, що накладні, які фіксують пересування, продаж, поверненням товарів повинні бути заповнені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, згідно п. 4 розділу ІV Договору встановлено, що з моменту підписання уповноваженими представниками Покупця накладної на поставку товарів зобов»язання Постачальника стосовно надання всіх інших необхідних документів на товар вважається виконаним належним чином.
Пунктом 1 розділу VІ Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти товари на підставі узгодженого замовлення на умовах FCA у відповідності з Офіційними правилами тлумачення Торгових строків міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2000 року) з уточненнями, викладеними в даному Договорі.
У відповідності до п. 9 розділу VІ Договору встановлено, що приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи Покупця в накладній. Покупець має право не прийняти товари, якщо вони не відповідають вимогам замовлення на поставку та Договору.
За умови пункту 11 розділу VІ Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.11.2006 р. до Договору) Покупець має протягом 45 календарних днів з моменту поставки партії товару повернути нереалізований (не проданий) товар (варіант -закінчився термін придатності товарів до використання, товари не користуються попитом тощо), а Постачальник зобов»язаний прийняти його за умови збереження товарного виду, цілісності упаковки та маркування, без будь -яких ушкоджень. При цьому Покупець зобов»язаний повідомити Постачальника за 14 днів до моменту ймовірної дати повернення та надати перелік товару.
Згідно пункту 1 розділу VІІІ Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів від суми нереалізованого товару в період реалізації 45 (сорока п»яти) днів з моменту отримання партії товарів.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХІ Договору, останній вступає в силу з моменту підписання та засвідчення печатками повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2007 р.
Після набрання чинності Договору, всі попередні Договору документи та раніш укладені договори про поставку товарів втрачають силу (пункт 3 розділу ХІ Договору).
Згідно пункту 4 розділу ХІ Договору у випадку якщо за 1 (один) місяць до закінчення дії Договору жодна з сторін не виявить у письмовій формі свій намір про припинення дії Договору, даний Договір вважається продовженим сторонами ще на один рік.
Вищенаведені умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Фактично сторонами не надано належних доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки товару здійснювались саме за договором поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., який був продовжений, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).
Зібрані у справі докази свідчать, що позивач в період з 21.05.2008 р. по 17.09.2008 р. поставив відповідачу товар, передбачений умовами Договору, на загальну суму 86011,88 грн. за видатковими накладними згідно переліку, наведеному нижче по тексту рішення у таблиці.
Відповідно до вимог п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей, затвердженої Наказом Міністерством фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., відповідач повідомив позивачеві осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей та зразки штампів, якими матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис про одержання матеріальних цінностей на супровідній документації (накладних, актах, ордерах тощо). Копії відповідних довіреностей (генеральних довіреностей) відповідача стосовно осіб, уповноважених ним на отримання товарно-матеріальних цінностей та стосовно зразків штампів, якими вказані матеріально відповідальні особи будуть завіряти свій підпис про одержання матеріальних цінностей, знаходяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що товар за спірними накладними був прийнятий уповноваженими особами відповідача, накладні скріплені печатками (штампами) відповідача, які відповідають зразкам, зазначеним у вищенаведених довіреностях (генеральних довіреностях).
Таким чином, факт поставки товару позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 1 розділу VІІІ Договору визначений порядок оплати поставленого товару, а саме: Покупець здійснює оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів від суми нереалізованого товару в період реалізації 45 (сорока п»яти) днів з моменту отримання партії товарів, а отже, у будь -якому випадку, на протязі 45 (сорока п»яти) днів з моменту отримання партії товарів.
Виходячи з цього, товар, поставлений за спірними видатковими накладними повинен бути оплачений відповідачем до дат, що зазначені у таблиці відповідно до кожної видаткової накладної окремо.
№ п/пДата накладной№ накладноїСумма
накладної, грн.Сума боргу за накладною, грн.Кінцевий строк оплати
121.05.20082091313 125,62 631,74 05.07.2008
221.05.20082091331 582,94 1 582.94 05.07.2008
321.05.20082091353 768.93 3 768.93 05.07 2008
421.05.20082091403 008,40 3 008.40 05.07.2008
522.05.2008209854976,11976,11 06.07.2008
622.05.20082098622 268,072 268,07 06.07.2008
722.05.2008209866583,99583.9906.07.2008
830.05.2008211617 4 534,704 534,7013.07.2008
930.05.2008211638 4 629,064 629,0613.07.2008
1004.06.2008214001387,94387,9418.07.2008
1111.06.2008216060942,96942,9625.07.2008
1211.06.2008216082 1 802,301 802,3025.07.2008
1311.06.2008216101 1 269,571 269,5725.07.2008
1411.06.2008216129 1 060,001 060,0025.07.2008
1511.06.2008216134 988,34988,3425.07.2008
1611.06.2008216318 931.53931,5325.07.2008
1711.06.2008216336 1 871.941 871,9425.07.2008
1811.06.2008216352 850,46850,4625.07.2008
1911.06.2008216356 623,49623,4925.07.2008
2017.07.2008227080 10890,2310 890,2330.08.2008
2105.09.20082425224 138,844 138,8419.10.2008
2210.09.20082429642 948,792 948,7924.10.2008
2310.09.20082429791 763,651 763,6524.10.2008
2410.09.20082429842 470,712 470,7124.10.2008
2510.09.20082429902 661,822 661,8224.10.2008
2610.09.20082430013 313,263 313,2624.10.2008
2710.09.20082430054 287,814 287.8124.10.2008
2814.09.2008245524 10 423,2510 423,2528.10.2008
2917.09.2008246240 10 401,0510 401,0531.10.2008
Загалом:86011,88
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, відповідач в порушення умов Договору, зокрема пункту 1 розділу І, пункту 11 розділу VІ, зобов»язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав.
Актом звірки взаємних розрахунків від 10.02.2009 р., підписаним в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, була підтверджена наявність у відповідача станом на 31.01.2009 р. боргу перед позивачем у сумі 86011,88 грн. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).
13.03.2009 р. відповідач частково розрахувався за поставлений товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача згідно платіжного доручення № 11129274 від 13.03.2009 р. суми у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою Філії ВАТ «Укрексімбанк»від 13.03.2009 р. (копія виписки знаходиться в матеріалах справи).
Отже, борг відповідача перед позивачем станом на час звернення останнього з позовом до суду складав 36011,88 грн. (основний борг).
29.12.2009 р., а отже після звернення позивача з позовом до суду, відповідач перерахував позивачу 35968,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 232246 від 29.12.2009 р. (наявне в матеріалах справи). При цьому в призначенні платежу вказаного платіжного доручення вказав про здійснення оплати за товар згідно договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на наведене, а також те, що залучені до справи докази (клопотання про збільшення позовних вимог від 04.01.2010 р., платіжне доручення № 232246 від 29.12.2009 р.) свідчать про сплату відповідачем заборгованості у сумі 35968,00 грн. після подання позову до суду, провадження у справі в частині основного боргу в сумі 35968,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України та з покладанням судових витрат в цій частині на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 43,88 грн. (36011,88 грн., основний борг станом на час звернення позивача з позовом до суду - 35968,00 грн., часткова оплата відповідачем в частині основного боргу = 43,88 грн., залишок основного боргу) підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., здійснивши поставку товару відповідно до спірних видаткових накладних.
Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу та їх розміру не надав. Посилання відповідача на відсутність у позивача доказів на підтвердження виконання ним умов договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р. та відсутність у відповідача товару, отриманого саме на підставі договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., спростовуються матеріалами справи, а саме:
- згідно пункту 3 розділу ХІ Договору після набрання чинності Договору № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., всі попередні Договору документи та раніш укладені договори про поставку товарів втрачають силу;
- фактично сторонами не надано належних доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки товару здійснювались за договором поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., який був продовжений згідно пункту 4 розділу ХІ Договору, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання);
- відповідачем не доведено наявність укладених між ним та позивачем інших договорів про поставку товару, а рівно і наявність позадоговірних відносин сторін;
- договором поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р. визначено, що пересування, продаж, поверненням товарів фіксується саме в накладних, які повинні бути заповнені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(пункт 1 розділу ІV Договору);
- умови договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., а рівно і положення чинного законодавства (в т.ч. Закону України від 16.07.1999 р. № 996 - ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не передбачають обов'язкового зазначення у накладних, довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей реквізитів договору;
- найменування та штрих -коди товарів, які відповідач отримав за спірними накладними, відповідають найменуванням та штрих -кодам товарів, які вказані в Додатку № 1 до Договору.
За таких обставин судом встановлено, що підставою для здійснення поставки позивачем відповідачу товару згідно спірних видаткових накладних слід вважати саме договір поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р.
При цьому, Акт звірки взаємних розрахунків від 10.02.2009 р., підписаний уповноваженими представниками сторін, був оцінений судом в сукупності з первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними), письмовими поясненнями позивача і доказами проведених часткових розрахунків, а тому також визнається належним доказом заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.01.2009 р. у розмірі 86011,88 грн.
З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем, з урахуванням поданих ним клопотань про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р., від 19.11.2009 р. та від 04.01.2010 р.) заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 10839,05 грн. інфляційних нарахувань за вересень 2008 р. -листопад 2009 р., 2160,25 грн. 3% річних за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару (з дати прострочення до 25.01.2010 р.) та 15471,99 грн. штрафної неустойки за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару (з дати прострочення до 29.10.2009 р.).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять «штраф»та «пеня». Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що «неустойка»є родовим, а «штраф»і «пеня»- видовими щодо неї поняттями.
Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 1 розділу Х Договору за порушення строків оплати товару Покупцю встановлюється штрафна неустойка в розмірі 0,5% від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу. Нарахування штрафної неустойки припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов»язання повинно було бути виконаним.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що позивачем фактично визначена до стягнення пеня (штрафна неустойка) у розмірі 15471,99 грн. за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару (з дати прострочення до 29.10.2009 р.). При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором вірно здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»та п. 1 розділу Х Договору.
Проте, суд враховує, що відповідно до письмових пояснень по справі, поданих відповідачем в судовому засіданні 08.02.2010 р., останній заявив про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені.
Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.
Клопотання з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності та можливості його поновлення позивачем не заявлялось.
З наведених норм вбачається, що з вимогою про стягнення пені (штрафної неустойки) на підставі договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р. позивач у відповідності до ч. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України міг звернутися до суду в межах строку позовної давності в один рік, починаючи з дати прострочення грошового зобов»язання згідно кожної видаткової накладної (наприклад, стосовно стягнення пені за прострочення грошового зобов»язання по видатковій накладній № 209131 від 21.05.2008 р. (№ п/п 1 в таблиці ) - з 22.05.2008 р. по 22.05.2009 р.).
Фактично позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 332 від 15.09.2009 р. (та по якій було порушено провадження у справі № 39/336) -09.10.2009 р. (підтверджується реєстраційним штампом суду від 09.10.2009 р.), а отже поза межами встановленого ЦК України спеціального строку позовної давності стосовно видаткових накладних № п/п 1 -20 наведеної в тексті рішення таблиці, та в межах, встановленого ЦК України спеціального строку позовної давності стосовно видаткових накладних № п/п 20 - 29 наведеної в тексті рішення таблиці.
Таким чином, судом встановлено, що по частині поставок, за які у відповідача виникла заборгованість та на які позивач нараховує пеню (штрафну неустойку), строк позовної давності для стягнення пені сплинув.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені (штрафної неустойки) у сумі 15471,99 грн. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 8895,45 грн. відповідно до розрахунку суду із застосуванням строків позовної давності та в частині поставок за наступними видатковими накладними:
№ 242522 від 05.09.2008 р. - за період з 20.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 242964 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 242979 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 242984 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 242990 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 243001 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 243005 від 10.09.2008 р. - за період з 25.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 245524 від 14.09.2008 р. - за період з 29.10.2008 р. по 29.10.2009 р.
№ 246240 від 17.09.2008 р. - за період з 01.11.2008 р. по 29.10.2009 р.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (штрафної неустойки) у розмірі 6576,54 грн. (15471,99 грн. -8895,45 грн. = 6576,54 грн.) позивачу належить відмовити, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач (з урахуванням клопотань про збільшення позовних вимог від 29.10.2009 р., від 19.11.2009 р. та від 04.01.2010 р.) просить суд стягнути з відповідача 10839,05 грн. інфляційних нарахувань за вересень 2008 р. -листопад 2009 р. та 2160,25 грн. 3% річних. за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару (з дати прострочення до 25.01.2010 р.).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо нарахування позивачем індексу інфляції та трьох відсотків річних (пояснення по справі, подані відповідачем в судовому засіданні 08.02.2010 р.), оскільки вище судом було встановлено наявність непогашеної заборгованості відповідача за спірними видатковими накладними на підставі договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р. Крім того, з огляду на подання позивачем позовної заяви № 332 від 15.09.2009 р. до Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ «Еко» відповідних сум основного боргу, штрафної неустойки, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, вимога кредитора (ТОВ «Мір Снабженія») про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та про сплату трьох відсотків річних від простроченої суми вважається такою, що виставлена. Адже, кредитор також не позбавлений права звернутись до боржника з вимогою про сплату тільки боргу, без урахування встановленого індексу інфляції та без нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми.
Інших, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та 3% річних, а рівно відповідного контррозрахунку розміру інфляційних нарахувань та 3% річних відповідач не надав.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10839,05 грн. інфляційних нарахувань за вересень 2008 р. -листопад 2009 р. та 2160,25 грн. 3% річних. за періоди, вказані у наданих позивачем розрахунках відповідно до кожної видаткової накладної на поставку спірного товару (з дати прострочення до 25.01.2010 р.) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2100,00 грн. витрат відповідно до укладеної між позивачем та адвокатом Бахтігозіною Оксаною Анатолієвною (діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 522 від 17.03.1999 р.) Угоди № 30 про надання адвокатських послуг від 01.06.2009 р. (надалі -Угода, копія знаходиться в матеріалах спраив) визнаються судом обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
- зі змісту зазначеної Угоди випливає, що остання укладалася з адвокатом, отже, зазначені витрати входять в склад судових витрат (ст. 44 ГПК України);
- предметом Угоди сторони визначили надання адвокатом Бахтігозіною Оксаною Анатолієвною позивачу адвокатських послуг по стягненню суми боргу по договору поставки № 13/11/321/2844К від 13.11.2006 р., укладеного між ТОВ "Мір Снабженія" та ТОВ "Еко" (абз. 1 Угоди), а також вказали, в чому безпосередньо полягає правова допомога адвоката (абз. 2 Угоди);
- оригінал видаткового касового ордеру № 305 від 21.07.2009 р. на суму 2100,00 грн. приймається судом у якості належного доказу надання адвокатом Бахтігозіною Оксаною Анатолієвною адвокатських послуг по стягненню боргу з ТОВ "Еко" згідно Угоди № 30 про надання адвокатських послуг від 01.06.2009 р. та прийняття їх з повною оплатою позивачем.
Крім того, у пункті 11 роз»яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи».
З огляду на вищенаведені приписи роз»яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78, розмір гонорару адвокату в сумі 2100,00 грн., передбачений Угодою № 30 про надання адвокатських послуг від 01.06.2009 р., визнається судом співрозмірним до ціни позову та його предмету.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03045, м. Київ, проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254; р/р 26001380658941 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (91047, Луганська область, м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд, 2, ідентифікаційний код 31594936; р/р 2600401611324 в ЛФ ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України,МФО 304289) 43,88 грн. (сорок три гривні 88 коп.) основного боргу, 8895,45 грн. (вісім тисяч вісімсот дев»яносто п»ять гривень 45 коп.) пені, 2160,25 грн. (дві тисячі сто шістдесят гривень 25 коп.) 3% річних, 10839,05 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять дев»ять гривень 05 коп.) інфляційних нарахувань, 579,06 грн. (п»ятсот сімдесят дев»ять гривень 06 коп.) витрат по сплаті державного мита, 211,93 грн. (двісті одинадцять гривень 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1885,82 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят п»ять гривень 82 коп.) оплати послуг адвоката.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 35968,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 09.02.2010 р.