ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 21/811.02.10
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київтекстиль»
До
ПроКиївської міської ради
визнання недійсним п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки -7 415 944,99 грн.
Суддя Шевченко Е.О.
Представники:
Від позивача
Від відповідачаТкаченко Л.В.
Дорошенко О.С.- представник
- представник(дов. від 25.01.10р.)
(дов. №225-КР-01 від 11.01.10р.)
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київтекстиль»(далі по тексту позивач) до Київської міської ради (далі по тексту відповідач) про визнання недійсним п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки, площею 1,1465 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 50, від 13.04.2009р., укладеного між ВАТ «Київтекстиль»та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2009р. за №79-6-00698, з моменту укладення даного Договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що п. 4.3. укладеного з відповідачем договору є незрозумілим, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України. За умовами даного пункту, на думку позивача, навіть за відсутності вини орендаря -позивача по справі, в зволіканні підписання Договору на нього все рівно покладається сплата штрафних санкцій, тобто в будь-якому випадку порушення умов п. 4.3. Договору штрафні санкції сплачує позивач. За таких обставин п. 4.3. Договору не відповідає та суперечить положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Також оскаржуваний пункт не відповідає ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що, укладаючи Договір, позивач не заперечував проти оскаржуваної умови; на момент укладення Договору як позивач так і відповідач досягли згоди з усіх пунктів Договору, з огляду на що оскаржуваний п. 4.3. не порушує права позивача. Також, як вказує відповідач, оскаржуваний п. 4.3. випливає з чинного законодавства, а саме п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», тобто зобов»язання, визначене п. 4.3. Договору, існувало і до укладання даного Договору та закріплене відповідним Рішенням. Відповідач не міг порушити права позивача, так як застосування спірної умови залежало від дотримання саме позивачем встановленого порядку оформлення права оренди земельної ділянки.
Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 28.02.2010р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської ради «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Київтекстиль»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративного та складських приміщень на вул. Гайдара, 50 у Голосіївському районі м. Києва»від 01.10.2007р. №477/3311 передано ВАТ «Київтекстиль»в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,15 га для експлуатації та обслуговування адміністративного та складських приміщень на вул. Гайдара, 50 у Голосіївському районі м. Києва.
Згідно цього Рішення позивача зобов'язано у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки у натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
13.04.2009р. на підставі Рішення від 01.10.2007р. №477/3311 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки.
Даний Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 13.04.2009р. за №252 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.04.2009р. за №79-6-00698.
Відповідно до Договору відповідач передає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим Договором.
Статтею 2 Договору визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування -вул. Гайдара, 50 у Голосіївському районі м. Києва;
- розмір -1,1465 га;
- цільове призначення -для експлуатації та обслуговування адміністративного та складських приміщень;
- кадастровий номер - 8000000000:72:095:0002.
Згідно п. 2.2. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 30 636 297,75 грн.
Пунктом 3.1. Договору встановлено строк дії Договору, який становить 5 років.
Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30.04.2009р. відповідач передав, а позивач прийняв у своє володіння і користування визначену Договором оренди земельну ділянку.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Таким чином, позивач набув право оренди на земельну ділянку з моменту державної реєстрації, тобто з 30.04.2009р.
Пунктом 4.2. Договору оренди земельної ділянки від 13.04.2009р. встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законом.
Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1. цього Договору, розмір орендної плати (зазначений в п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється в п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На думку позивача п. 4.3. не відповідає та суперечить положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, так як встановлює відповідальність позивача навіть за відсутності його вини в зволіканні від підписання Договору. Також спірний пункт Договору оренди не відповідає ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Суд не погоджується з думкою позивача виходячи з наступного.
Згідно з ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Надання земельних ділянок у користування в місті Києві здійснюється у відповідності з Земельним кодексом України та Рішенням Київської міської ради від 15.07.204р. №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві»(в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору), яке прийнято у відповідності з ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 22 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ», в межах наданих ст. 9 Земельного кодексу України повноважень.
Пунктом 4 ст. 28 Рішення Київської міської ради від 15.07.204р. №457/1867, чинного на момент укладання Договору оренди, визначено, що зацікавлена особа в місячний термін з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу земельної ділянки у користування зобов'язана звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для організації робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підготовки документа, що посвідчує право на земельну ділянку. У разі передачі земельної ділянки в оренду зацікавлена особа зобов'язана в чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) укласти договір оренди землі.
Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 28 Рішення Київської міської ради від 15.07.204р. №457/1867 на підставі технічного завдання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) землевпорядна організація забезпечує встановлення і передачу у встановленому порядку межових знаків землекористувачу, виготовляє документ, що посвідчує право на земельну ділянку, та подає до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КПДА) для перевірки. Сукупний термін перевірки зазначених документів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не може перевищувати двох місяців. Виконання робіт зі встановлення межових знаків та виготовлення документи, що посвідчує право на земельну ділянку, здійснюється землевпорядними організаціями в термін, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради №457/1867 від 15.07.2004р. якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.
Слід відмітити, що аналогічна норма міститься в п. 8 ст. 23 Рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №457/1867, чинного на момент прийняття даного судового рішення, лише передбачає встановлення розміру річної орендної плати у п'ятикратному розмірі в разі, якщо договір оренди землі зацікавлено особою не укладений протягом дванадцяти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду.
Таким чином, оскаржуваний пункт Договору оренди землі фактично дублює п. 7. ст. 28 Рішення Київської міської ради 15.07.204р. №457/1867, чинного на момент укладення Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Пленум Верховного суду України в. п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.1978р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач посилається на невідповідність оскарженого пункту Договору ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та вважає що він не відповідає актам цивільного законодавства та не спрямований на реальне настання визначених нею наслідків.
Як встановлено судом вище, оскаржений пункт Договору фактично дублює п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради №457/1867, чинного на момент підписання Договору, яке має застосовуватись сторонами Договору, оскільки регламентує нормативні правові приписи, що регулюють внутрішні правовідносини процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві.
Таким чином, посилання позивача на те, що оспорюваний пункт Договору суперечить актам чинного законодавства не відповідає дійсності.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин.
Доводи позивача про те, що оскаржений пункт Договору містить зобов'язання сторони, яке не може бути виконано внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов'язання вже відбулась, є помилковим, оскільки на момент підписання Договору по факту не мала сенсу лише альтернатива, встановлена гіпотезою цієї умови Договору, так як при його укладенні було очевидним порушення встановленого п'ятимісячного терміну.
Позивач також вказує на невідповідність спірного пункту Договору положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, які передбачають необхідність дотримання таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, оскільки навіть за відсутності вини орендаря -позивача по справі, в зволіканні підписання Договору на нього все рівно покладається сплата штрафних санкцій.
Згідно з ч. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Частина 1 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зі спірного пункту Договору, як і з п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради від 15.07.204р. №457/1867 вбачається, що розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою, орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності відповідним рішенням Київської міської ради.
Відповідно до ст. 2 Рішення Київської міської ради від 15.07.204р. №457/1867 зацікавлена особа -фізична або юридична особа, яка має намір одержати земельну ділянку в користування і має на це право згідно з законодавством України.
Таким чином, застосування спірного п. 4.3. Договору залежало від дотримання саме орендарем встановленого порядку оформлення права оренди земельної ділянки, а не Київською міською радою.
З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним оскарженого пункту Договору.
Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
СуддяЕ.О. Шевченко