Справа № 2-113\10
08 лютого 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Пивоварової Ю.О.,
при секретарі Карабанові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину,-
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що батьки позивачів та відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали у власності житловий будинок, розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Качури, 9 в рівних частках по ? частки кожному з подружжя. ОСОБА_5 помер 12.05.1989 року. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини вказаного житлового будинку. Оскільки до смерті ОСОБА_5 та після цього в будинку залишились проживати та доглядати за ним дружина померлого ОСОБА_6 та його син - відповідач ОСОБА_4, то вони фактично прийняли спадщину. Таким чином, частка матері, після смерті батька складала ? частини домоволодіння, а частка відповідача ?. 08.11.2008 року померла ОСОБА_6, після чого відкрилась спадщина у вигляді ? частини спірного домоволодіння. Протягом шести місяців позивачі звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщин, однак, оскільки у них не було правовстановлюючих документів на будинок, то нотаріус свідоцтво про право власності на спадщину видавати відмовився. Просили суд встановити факт прийняття спадщини позивачами у вигляді 3\16 частини за кожним житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Качури, 9 та визнати за ними право власності у вигляді 3/16 частини кожному вказаного житлового будинку, після смерті матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_7 надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просив їх задовольнити у повному обсязі. При цьому зустрічні позовні вимоги щодо усунення їх від спадкування не визнали, зауваживши про те, що на протязі півтора року вони по черзі здійснювали догляд за хворою матір»ю, тому підстав вважати, що вони не надавали їй допомогу взагалі немає.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнав та звернувся до суду із зустрічним позовом з приводу усунення від права на спадщину його брата та сестер через те, що вони не здійснювали належний догляд за хворою матір»ю ОСОБА_6, а він безпосередньо проживав у будинку разом з нею та доглядав її і надавав необхідну допомогу. Вважав, що сестри та брат не мають права претендувати на спадщину, оскільки мають власне житло, а його єдиним місцем проживання є спірний будинок.
Представник третьої особи - Третьої Донецької Державної нотаріальної контори - ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що всі спадкоємці після смерті ОСОБА_6 у шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій передбачено, що свідоцтво про право на спадщину за законом видається спадкоємцеві лише при пред»явленні оригіналів правовстановлюючих документів на будинок. Оскільки ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали оригіналів відповідних документів, їм було роз»яснино право на звернення до суду із позовом щодо визнання права власності на спірне домоволодіння.
Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, відповідача та його представника, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що батьки позивачів та відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали у власності житловий будинок, розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Качури, 9 в рівних частках по ? частки кожному з подружжя, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 08.07.1999 року (а.с.5).
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.4) вбачається, що ОСОБА_5 помер 12.05.1989 року. Після його смерті ОСОБА_6 успадкувала 1\4 частину житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.22).
08.11.2008 року ОСОБА_6 померла (а.с.3), після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини спірного домоволодіння. Протягом шести місяців позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, так само як і відповідач ОСОБА_4 звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копіями відповідних заяв. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на свої частки не змогли у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, які утримує при собі відповідач ОСОБА_4
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 наполягав на тому, що його сестри та брат не здійснювали догляд за хворою матір»ю, тому не мають права на спадщину взагалі.
Згідно ст.. ч.5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 на момент смерті досягла похилого віку 82 роки, 01.08.2007 року перенесла ішемічний інфаркт головного мозку, лікувалась стаціонарно на дому та потребувала стороннього догляду, що підтверджується копією медичної довідки. Даний факт не оспорювався сторонами у судовому засіданні.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили, що після хвороби ОСОБА_6 всі її діти встановили чергування за хворою матір»ю, почергово приїздили до її будинку, приносили їжу, купали та переодягали її, придбавали медикаменти та продукти харчування. Оскільки ОСОБА_4 безпосередньо проживав з матір»ю у будинку, то відповідний догляд він надав матері ввечері та вночі, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 здійснювали догляд вдень по черзі.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначали, що вони є сусідами померлої ОСОБА_6 та після її хвориби неодноразово бачили її дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які йшли до будинку матері та несли із собою сумки з продуктами харчування для неї. Всі четверо її дітей брали участь у її догляду та похованні.
Свідок ОСОБА_15, яка працює поштальоном за адресою проживання ОСОБА_6, у судовому засіданні пояснила про те, що кожного місяця вона приносила пенсію хворій ОСОБА_6 та вручала пенсію у присутності її невістки ОСОБА_6 (дружини ОСОБА_3М.) або доньок ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 При цьому зазначала, що ОСОБА_6 просила не віддавати її пенсію сину ОСОБА_4, з яких причин їй невідомо.
Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (невістка та син відповідача ОСОБА_4М.) поясняли суду про те, що в той час, коли батько ОСОБА_4 був на роботі, догляд за хворою бабусею здійснювали вони, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 приходили до бабусі дуже рідко та ніякої допомоги не надавали, лише справлялись про її здоров»я. При цьому факт провідування хворої матері з боку його брата та сестер не оспорював у судовому засіданні і відповідач ОСОБА_4, зазначаючи про те, що мати потребувала цілодобового догляду, який надавав їй лише він, оскільки безпосередньо проживав у будинку. Вважав, що інші спадкоємці не надавали їй належного догляду, який міг надавати лише він.
Викладені вище пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не спростовують показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які підтверджували факт здійснення догляду позивачами за хворою матір»ю на протязі тривалого часу до її смерті, оскільки вони не заперечували того факту, що іноді бачили позивачів рядом із бабусею у власному будинку, які приходили її провідувати, при цьому вказували на те, що їх кімната знаходиться в іншій стороні будинку від кімнати ОСОБА_6, тому вони не завжди мали змогу спостерігати те, що відбувається у її кімнаті.
Таким чином, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт ухилення позивачів від надання допомоги хворій матері, у зв»язку з цим підстав для усунення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від спадщини після смерті їх матері ОСОБА_6 немає.
В той же час згідно ст.. 1261 Цивільного Кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.9-12) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є рідними дітьми ОСОБА_6
Згідно ст. 1269 Цивільного Кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, таким чином, прийняли спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року, тому мають право у праві власності на житловий будинок за адресою: м. Донецьк, вул.. Качури, 9, у розмірі 3\16 частини кожний.
У судовому засіданні встановлено, що нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився передати позивачам оригінал свідоцтва про право власності на будинок, видане на ім.»я ОСОБА_6, оскільки вважав, що позивачі не мають права на спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження
Оскільки у судовому засіданні державний нотаріус ОСОБА_9 підтвердила, що у позивачів відсутні умови для видачі свідоцтва про право на спадщину (а саме: оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно), нею було відмовлено їм в видачі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, враховуючи, що позивачі є спадкоємцями першої черги на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 і звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у передбачений ст.. 1270 Цивільного кодексу України строк, при цьому, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає можливим визнати за ними право власності на спадкове майно у вигляді 3/16 частини кожному житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Качури, 9 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року.
Оскільки позивачі своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, суд вважає позовні вимоги щодо визнання факту прийняття спадщини зайвими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 1224, 1261, 1267-1270 Цивільного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування задовольнити частково.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно у вигляді 3/16 частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Качури, 9 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року.
Визнати право власності за ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді 3/16 частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Качури, 9 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року.
Визнати право власності за ОСОБА_3 на спадкове майно у вигляді 3/16 частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Качури, 9 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої 08.11.2008 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Суддя