номер провадження справи 17/172/19
19.08.2019 Справа № 908/2161/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши заяву від 14.08.19 про забезпечення позову
від заявника: фермерського господарства «Дарниця», 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, С. Н. Олександрівка, вул. Жовтнева, буд. 4
особа, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову: товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207
15.08.19 до господарського суду Запорізької області від фермерського господарства «Дарниця» разом із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 208 241,15 грн. заборгованості за договором від 03.05.19 № 03/05-19 надійшла заява від 14.08.19 про забезпечення позову в прохальній частині якої заявник просить суд накласти арешт на кошти ціни позову - 208 241,15 грн. та витрат на сплату судового збору - 3123,62 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.19 здійснено автоматичний розподіл зазначеної позовної заяви та заяви про забезпечення позову між суддями, присвоєно єдиний унікальний № судової справи 908/2161/19 та визначено їх до розгляду судді Корсуну В.Л.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Вбачається, що заява позивача про забезпечення позову обґрунтована не виконанням відповідачами своїх зобов'язань за договором від 03.05.19 № 03/05-19 та наявністю у останнього заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 208 241,15 грн.
Крім того, заявник зазначає, що невжиття заходів щодо накладання арешту на майно та грошові суми товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
Так, ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалось вище, заявник в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову посилається виключно на наявність у відповідача заборгованості та ухилення від її сплати у встановлені договором строки.
Жодного обґрунтування із наданням відповідних доказів, наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у даному випадку, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) суду не надано.
Отже, подана заява про забезпечення позову, за своїм змістом, фактично зводиться лише до припущень щодо неможливості чи утруднення в майбутньому виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення зазначеної заяви судом.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що з урахуванням загальних вимог, передбачених чинним ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, що заява фермерського господарства «Дарниця» про забезпечення позову не підтверджена жодними відповідними доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову про які клопоче позивачу у заяві від 14.08.19 про забезпечення позову.
А тому, як наслідок, заява позивача від 14.08.19 про забезпечення позову відхиляється судом.
Відмова у задоволені заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою.
Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 86, 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволені заяви фермерського господарства «Дарниця» від 14.08.19 про забезпечення позову відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в строки визначені ст. 256 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.Л. Корсун