23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 607/12716/15-ц
провадження № 61-15902св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», подану його представником Дубовим Артемом Михайловичем,на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Загорського О. О., Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б.,
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 26 055 доларів США зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2014 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк з ОСОБА_2 27 грудня 2007 року уклав договір поруки № 39/26/03, а з ОСОБА_1 - договір застави легкового автомобіля.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість у розмірі 2 403,12 доларів США, 17 224,29 грн пені та 5 000 грн штрафу.
16 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум».
ПАТ «Банк Форум» виключено з довідника учасників системи електронних платежів з 25 червня 2014 року.
Посилаючись на наведені обставини, ПАТ «Банк Форум», в інтересах якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І. М., просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 403,12 доларів США, 17 224,29 грн пені та 5 000 грн штрафу.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року, ухваленим у складі судді Дзюбановського Ю. І., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник допустив порушення виконання зобов'язань за кредитним договором через невчинення кредитором дій щодо повідомлення боржника про реквізити для внесення платежів, що підпадає під ознаки прострочення кредитора відповідно до частини першої статті 613 ЦК України.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 033,29 грн.
У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про прострочення кредитора і дійшов висновку, що тільки сума заборгованості у розмірі 2 171,14 доларів США, визнана представником ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційному суді, підлягає стягненню; вважав, що доказів зміни строку виконання зобов'язання та належного повідомлення боржника про зміну розрахункових рахунків, на які необхідно здійснювати погашення заборгованості, банк не надав, отже заборгованість може бути стягнена лише у частині тіла кредиту без урахування простроченої заборгованості за нарахованими процентами, пені та штрафу.
У березні 2017 року ПАТ «Банк Форум» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що боржникам банк направляв змінені реквізити розрахункових рахунків, які їм вручені; прострочення кредитора не відбулося, оскільки банк вживав заходи щодо інформування боржників про зміну рахунків. Крім того, на думку заявника, невнесення змін у кредитний договір в частині реквізитів розрахункових рахунків не може бути перешкодою для належного виконання боржником і поручителем зобов'язань зі сплати кредитної заборгованості. Заявник вказував на те, що боржник мав можливості належним способом виконувати договірні зобов'язання, проте не вжив усіх заходів для такого виконання. Також наголошував на тому, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув заборгованість за кредитним договором у національній валюті, у той час як позов подано про стягнення заборгованості в іноземній валюті.
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_1 вказує, що вона є безпідставною, оскільки апеляційним судом повно встановлені всі обставини справи; вимоги кредитора про погашення заборгованості він не отримував; ПАТ «Банк Форум» не інформував належним чином боржників про зміну розрахункових рахунків.
ОСОБА_1 у березні 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про безпідставне неврахування апеляційним судом, що у даному випадку мало місце прострочення кредитора, оскільки кредитор не повідомив його про зміну рахунку, на який необхідно здійснювати погашення заборгованості; апеляційний суд, вирішуючи позов у частині вимог до поручителя, не перевірив наявність підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України та припинення поруки.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 ПАТ «Банк Форум» вказує, що боржник ОСОБА_1 не заперечує наявності заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню, а посилання на непоінформованість боржника належним чином про зміну розрахункових рахунків не відповідає матеріалам справи.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 квітня та 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами і ухвалою цього ж суду від 4 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
За клопотанням ОСОБА_1 зупинено виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційний скарг, суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №143/07/26-А, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав у кредит в сумі 26 055 доларів США зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2014 року.
У забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань сторонами укладено договір застави легкового автомобіля.
Також у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №39/26/03.
У кредитному договорі зазначені рахунки для погашення кредиту та процентів, а саме № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у Тернопільській філії Акціонерного комерційного банку «Форум».
19 квітня 2010 року до кредитного договору внесені зміни щодо номерів розрахункових рахунків для сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами, а саме № НОМЕР_3 у відділенні Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум».
Рішенням № 49 від 16 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оголошено про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум».
Згідно з листом Національного банку України за вих. № 53-03008/93674 від 30 листопада 2015 року ПАТ «Банк «Форум» виключено з довідника учасників системи електронних платежів з 25 червня 2014 року, а запис щодо виключення відділення № 3500 Тернопільська дирекція ПАТ «Банк Форум» з Державного реєстру банків внесений до Державного реєстру банків 1 вересня 2014 року.
Також суди встановили, що боржник ОСОБА_1 станом на липень 2014 року належно виконував свої зобов'язання з повернення кредитних коштів, заборгованості на початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та на час ліквідації відділення № 3500 Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум» не мав.
Звернувшись до суду з позовом, банк подав розрахунок заборгованості станом на 17 березня 2015 року, яка складалась із простроченої заборгованості за тілом кредиту та за процентами в сумі 2 403,12 доларів США, пені за простроченим кредитом та процентами 17 224,29 грн та 5 000 грн штрафу.
Банк посилався на те, що 27 листопада 2014 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором і вказано рахунки для сплати кредитних платежів, проте апеляційний суд, відхиляючи вказані доводи, достовірно встановив, що боржники повідомлення не отримували.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що мало місце прострочення кредитора.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій касаційний суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Отже, обов'язку кредитора виконати дії, які б не створили ситуацію з простроченням кредитора, кореспондується обов'язок боржника виконати дії, які свідчать про його добросовісність у виконанні грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що відмова кредитора від запропонованого боржником виконання договору може мати місце лише тоді, коли кредитор може прийняти виконання від боржника, однак з суб'єктивних причин відмовляється це зробити, натомість не можна вважати відмовою об'єктивну неможливість прийняти виконання боржника, оскільки в такому випадку матиме місце не відмова від прийняття виконання, а лише неможливість прийняти виконання.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у цивільній справі № 607/14326/15.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не встановив обставини у справі, які підтверджують виконання боржником обов'язку, що свідчить про його добросовісність у виконанні грошового зобов'язання, і дійшов помилкового висновку про те, що відбулось прострочення кредитора згідно зі статтею 613 ЦК України.
Крім того, що згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-446цс18 від 16 січня 2019 року.
Звертаючись з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Банк Форум» просило стягнути прострочену заборгованість з повернення кредитних коштів та прострочену заборгованість за нарахованими процентами за договором в іноземній валюті.
Вирішуючи справу та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що незалежно від визначеної сторонами валюти зобов?язання (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є виключно національна валюта України - гривня.
Апеляційним судом встановлено, що з липня 2014 року позичальник не сплачував кошти за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 17 березня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 2 171,14 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредиту та 231,98 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Необхідно зазначити, що встановлені апеляційним судом обставини щодо заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 не заперечував, а також вказував на те, що не мав можливості сплатити кошти за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредитом, яку він погоджується сплатити.
Заперечував ОСОБА_1 щодо вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, проте наданий банком розрахунок ОСОБА_1 не спростував.
Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, сторони кредитного договору визначили строк дії договору до 20 грудня 2014 року.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на дострокове повернення кредиту і вказував на те, що 27 листопада 2014 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, яка отримана боржником.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року призначено почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підпису, що міститься у повідомленні про отримання вимог про дострокове виконання зобов'язань, ОСОБА_1
Висновком експерта від 15 грудня 2016 року за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи та судової-технічної експертизи документів, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у повідомленні від 27 листопада 2014 року про вручення поштового відправлення виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вимогу про дострокове повернення кредиту боржник не отримував, отже строк виконання зобов'язань за кредитним договором змінений не був.
Доводи ОСОБА_1 про припинення поруки, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, касаційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до пункту 4.1 договору поруки порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя.
Так як строк поруки встановлений договором і цей термін до пред'явлення позову не сплив, підстав для застосування шестимісячного строку і для висновку про припинення поруки немає.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).
Оскільки апеляційною інстанцією неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права, ухвалене у справі судове рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому відповідно до статті 412 ЦПК України таке судове рішення в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простроченої заборгованості з повернення кредиту і нарахованих процентів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.
Що стосується вимог про стягнення штрафу у розмірі 5 000 грн за порушення умов пункту 3.3.7 кредитного договору, касаційний суд у цій частині погоджується з апеляційною інстанцією, оскільки банк не довів, а судом апеляційної інстанції не встановлено порушення боржником пункту 3.3.7 договору, тому підстав для стягнення штрафу немає.
З наведених вище підстав не може бути залишено в силі і рішення суду першої інстанції, про що просив ОСОБА_1 , так як суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і апеляційний суд, про прострочення кредитора, незаконність якого встановлена касаційним судом.
З урахуванням викладеного касаційний суд задовольняє касаційні скарги ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 частково, скасовує рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості з повернення кредиту і нарахованих процентів з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простроченої заборгованості з повернення кредиту і нарахованих процентів скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 2 171,14 доларів США простроченої заборгованості з повернення кредиту та 231,98 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
У іншій частині рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак