Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 263/15276/16-ц
провадження № 61-28092св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» м.Маріуполь Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2017 року у складі судді Ковтуненка В. О., ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Зайцевої С. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» (далі - ОСЖБ «Орбита») про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу належить нежитлове приміщення НОМЕР_1 , розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , яке має бути ізольованим від житлового фонду та мати окремий вхід.
Позивач зазначає, що 26 вересня 2016 року вона звернулася до ОСЖБ «Орбита» із заявою про надання дозволу на організацію окремого входу до її власності. Проте, згідно із листом від 27 жовтня 2016 року відповідач необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на улаштування окремого входу до належного їй нерухомого майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов'язати ОСЖБ «Орбита» надати їй дозвіл на організацію окремого входу до приміщення НОМЕР_1 , що розташоване в АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статуту ОСЖБ «Орбита» вирішення питання про надання дозволу на організацію відокремленого входу у спірне приміщення будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів об'єднання. Тому, з урахуванням рішення загальних зборів ОСЖБ «Орбита» від 26 березня 2013 року, яким позивачу відмовлено в укладанні сервітутного договору для організації окремого входу в квартиру, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргуОСЖБ «Орбита» зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року, передбачено, що Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.
Питання організації окремого входу в квартиру позивача вже розглядалось загальними зборами ОСЖБ «Орбита» і прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в цьому, на підставі рішення загальних зборів ОСЖБ «Орбита» від 26 березня 2013 року. Законність вказаного рішення було перевірено у судовому порядку. Отже, позивачу було достовірно відомо про таке рішення загальних зборів, яке є чинним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належала ОСОБА_2 , на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 серпня 2008 року, рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 серпня 2008 року №291/1 була переведена в нежиле приміщення.
14 вересня 2009 року це приміщення подаровано ОСОБА_2 ОСОБА_1 , у зв'язку із чим Міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» проведена державна реєстрація права власності за позивачем на це нерухоме майно.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року постанова Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13 червня 2008 року, на підставі якої Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20 серпня 2008 року ухвалено рішення про переведення квартири АДРЕСА_7 в нежитлове приміщення, скасована.
За результатами звернення ОСЖБ «Орбита» Виконавчий комітет Маріупольської міської ради рішенням від 20 січня 2010 року № 20 скасував рішення виконкому Маріупольської міської ради № 291/1 про переведення квартири АДРЕСА_7 нежиле приміщення .
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2012 року, Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» зобов'язане внести зміни в реєстраційну справу № 27671362 квартири АДРЕСА_7 у відповідності до рішення Маріупольської міської ради від 20 січня 2010 року № 20.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 січня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Маріупольської міської ради, ОСЖБ «Орбита» про визнання права власності на нежиле приміщення НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .
Установлено, що квартира АДРЕСА_7 відноситься до житлового приміщення.
Згідно із протоколом № 2 загальних зборів членів ОСЖБ «Орбита» від 26 березня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено в укладенні строкового земельного сервітутного договору на право проходу, проїзду та входу у квартиру АДРЕСА_7 з метою організації окремого входу в квартиру.
Питання щодо надання ОСОБА_1 згоди на організацію окремого входу до належної їй квартири загальними зборами членів відповідача розглядалось разом із питанням укладання сервітутного договору, при цьому, співвласники житлового будинку АДРЕСА_4 одноголосно виступили проти надання позивачу дозволу на улаштування окремого входу до її квартири з посиланням на те, що така реконструкція порушує права суміжних співвласників.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСЖБ «Орбита» про усунення перешкод у володінні власністю, зобов'язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту для організації окремого входу у приміщення відмовлено.
Відповідно до листа від 27 жовтня 2016 року ОСЖБ «Орбита» надано відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на організацію відокремленого входу, у якій зазначено, що це питання вже розглядалося загальними зборами об'єднання у 2013 році і вирішено не на користь ОСОБА_1
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Пунктами 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (абзац 2 пункту 1.4.4 Правил).
При цьому для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи, серед яких згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності (пункт 1.4.5 Правил).
Відповідно до пункту 9.8.6. Статуту ОСЖБ «Орбита» до виключної компетенції загальних зборів Об'єднання відноситься, зокрема, прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або зведення господарських чи інших споруд. Рішення загальних зборів про проведення реконструкції будинку з переплануванням та переобладнанням приміщень вважається прийнятим за умови наявності письмової згоди всіх власників приміщень, майнові інтереси яких це перепланування зачіпає.
Судами встановлено, що згідно із протоколом № 2 загальних зборів членів ОСЖБ «Орбита» від 26 березня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено в укладенні строкового земельного сервітутного договору на право проходу, проїзду та входу у квартиру АДРЕСА_7 з метою організації окремого входу в квартиру.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСЖБ «Орбита» про усунення перешкод у володінні власністю, зобов'язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту для організації окремого входу у приміщення відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили, тому відповідно до вимог частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені у ньому, мають преюдиційне значення у вирішенні цієї справи.
Встановлено, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради рішенням від 20 січня 2010 року № 20 скасував рішення виконкому Маріупольської міської ради № 291/1 про переведення квартири АДРЕСА_7 нежиле приміщення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2012 року, Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» зобов'язане внести зміни в реєстраційну справу № 27671362 квартири АДРЕСА_7 у відповідності до рішення Маріупольської міської ради від 20 січня 2010 року № 20.
Питання щодо переведення квартири АДРЕСА_7 нежиле приміщення повторно в установленому законом порядку не розглядалось.
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_7 відноситься до житлового приміщення.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки надання дозволу на організацію відокремленого входу у спірне приміщення відноситься до виключної компетенції загальних зборів об'єднання.
Посилання касаційної скарги на лист управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на звернення ОСЖБ «Орбита» щодо надання дозволу на організацію окремого входу в спірну квартиру є безпідставним, оскільки у вказаному листі зазначено, що до управління державного архітектурно-будівельного контролю не надходило відповідного звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на організацію окремого входу в квартиру АДРЕСА_7 реконструкції квартири АДРЕСА_7 під аптеку.
Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило