Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 759/20957/18
провадження № 61-9452св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у складі судді Немировської О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 73 820,26 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 06 лютого 2019 року позовну заяву визнав неподаною та повернув ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року визнав неподаною та повернув заявнику.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявником не виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги в установлені строки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 травня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року з підстав порушення норм процесуального права, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, в іншому складі суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Підставою для постановлення оскаржуваної ухвали стало те, що він не усунув недоліків, викладених в ухвалі судді від 02 квітня 2019 року в 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали, однак ухвалу про усунення недоліків він отримав 30 квітня 2019 року, а тому строк для усунення недоліків мав закінчитися 05 травня 2019 року, тобто значно пізніше оскаржуваної ухвали.
В оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що він отримав ухвалу судді від 02 квітня 2019 року 08 квітня 2019 року, що не відповідає дійсності, оскільки у період часу з 31 березня по 28 квітня 2019 року перебував у службовому відрядженні за програмою академічної мобільності у Китайській Народній Республіці, що підтверджується запрошенням приймаючої сторони, посадковими талонами до авіаквитків на рейси 29 квітня 2019 за маршрутом Пекін-Стамбул, Стамбул - Київ, візою КНР виданою на ім'я ОСОБА_1 категорії Р (академічні обміни) та відмітками прикордонної служби КНР у його паспорті.
З дня постановлення ухвали до моменту закінчення програми академічної мобільності він не міг ознайомитися із змістом ухвали від 02 квітня 2019 року у зв'язку з тим, що сервіс ЄДРСР у КНР недоступний, відтак до моменту отримання 30 квітня 2019 року копії вказаної ухвали не міг усунути недоліки, які в ній наведено та був позбавлений можливості відреагувати на позицію судді суду апеляційної інстанції, відповідно до якої відмовлено у задоволенні його заяви про звільнення від сплати судового збору. Зокрема не зміг надати додаткові документи, а також дати додаткові пояснення, чим було порушено (обмежено) право ОСОБА_1 на доступ до справедливого правосуддя та судовий захист.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.
15 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Не погоджуючись з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на неї та клопотанням про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року відмовив. Апеляційну скаргу залишити без руху, встановив апелянту п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в мотивувальній частині ухвали, а саме сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року визнав неподаною та повернув скаржнику, оскільки він отримавши копію ухвали від 02 квітня 2019 року 08 квітня 2019 року не виконав в установлені строки її вимоги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.
Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Саме на суд покладається зобов'язання щодо забезпечення особі доступу до правосуддя через відкриті та зрозумілі процедури з дотриманням рівності учасників спорів та права на доведення своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підтвердження доводів касаційної скарги про перебування його з 31 березня по 28 квітня 2019 року у службовому відрядженні у Китайській Народній Республіці, ОСОБА_1 надав докази, а саме: запрошення приймаючої сторони, посадковий талон до авіаквитків на рейси 29 квітня 2019 року за маршрутом Пекін - Стамбул, Стамбул - Київ, візу КНР видану на ім'я ОСОБА_1 категорії Р (академічні обміни) та відмітками прикордонної служби КНР у паспорті ОСОБА_1 .
З наведених підстав, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про неможливість виконання заявником в установлений апеляційним судом строк вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, оскільки він не міг її отримати та, відповідно, виконати.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Верховний Суд бере до уваги, що суду апеляційної інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали не були відомі обставини викладені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, однак залишення ухвали Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року без змін, призведе до порушення прав ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, та, відповідно, статті 6 Конвенції.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило