ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/4203.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко"
Про стягнення 56 171,72 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Зотова Л.Г. -предст. (дов. № 120 від 20.05.2009 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" про стягнення грошових коштів у розмірі 56 171,72 грн. (4 210,48 грн. -3% річних, 20 228,28 грн. -збитки від інфляції, 31 732,96 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Дистриб'юторського договору № 8 від 02.01.2007 р.
Ухвалою суду від 18.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/42 та призначено розгляд справи на 03.02.2010 р.
Відповідач 01.02.2010 р. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 18.12.2009 р., якою порушено провадження у справі № 12/42 за позовом ТОВ "Інтермаркет" до ТОВ "Даніко" про стягнення 56 171,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представник відповідача в судове засідання 03.02.2010 р. не з'явився, натомість 03.02.2010 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача Заяву в якій представник відповідача Мельниченко А.О. просить суд не розглядати справу № 12/42 03.02.2010 р. у зв'язку з подачею відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду від 18.12.2009 р.
Клопотання представника відповідача, викладене у зазначеній вище Заяві, не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд приходить до висновку, що наявні матеріали справи дають можливість вирішити спір по суті за наявними матеріалами справи в даному судовому засіданні.
Крім того, суд зазначає, що викладена у зазначеній вище Заяві представника відповідача обставина усунена, а саме ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 03.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
02.01.2007 р. між сторонами у справі укладено Дистриб'юторський договір № 8, на підставі якого позивач здійснював поставку кондитерської продукції відповідачу.
Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов'язався здійснити оплату одержаної кількості продукції протягом 21 календарного дня з моменту її отримання.
Відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов'язання, здійснив оплату за поставлений товар лише частково, таким чином утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 131 352,46 грн.
Зазначені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. у справі № 12/285, а відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Даніко»на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Інтермаркет»131 352,46 грн. - основного боргу, 7 348,02 грн. -втрат від інфляції, 2 126,96 грн. -3 % річних, 16 889,72 грн. -пені, 28 558,67 грн. -штрафу, 1 951,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ "Даніко" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. у справі № 12/285 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. у справі № 12/285 залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Даніко" - без задоволення.
Ухвалою Верховного суду України від 30.07.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2009 р. у справі № 12/285.
10.09.2009 р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
03.11.2009 р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
14.12.2009 р. Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
Станом на день розгляду спору -03.02.2010 р. несплачений відповідачем позивачу борг за поставлену продукцію по Дистриб'юторському договору № 8 від 02.01.2007 р., який підлягає стягненню з ТОВ «Даніко»на користь ТОВ «Інтермаркет»згідно рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2010 р., складає 131 352,46 грн.
За таких обставин, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача пені, що згідно розрахунку становить 31 732,96 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 4 210,48 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 20 228, 28 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено (рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. у справі № 12/285).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
В п. 7.3 Договору зазначено, що при затримці з оплатою товару дистриб'ютор виплачує продавцю пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 31 732,96 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 31 732,96 грн. підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 4 210,48 грн., збитків від інфляції -20 228,28 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 210,48 грн. та збитків від інфляції у розмірі 20 228,28 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»(03151, м. Київ, вул. Аеродромна, 14, п/р № 260080102926 у ЗАТ „ПроКредитбанк”, МФО 320984, код ЄДРПОУ 33492298, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого, рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Інтермаркет»(61066, м. Харків, вул. Ясенева, 6, код 31797841, п/р 26007032513 в філії № 2 Банка "Грант" м. Харків, МФО 351630) 4 210 (чотири тисячі двісті десять) грн. 48 коп. -3% річних, 20 228 (двадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 28 коп. -збитки від інфляції, 31 732 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 96 коп. - пеня, 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя Л.В.Прокопенко
Дата підписання 09.02.2010 р.