ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/1108.02.10
За позовомПолтавського комунального автотранспортного підприємства 1628
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»
простягнення 12 690,95 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Обставини справи:
Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 12 690,95 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача відповідно до Договору № К 01606 від 16.03.2007 року.
Ухвалою від 20.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.02.2010 року.
В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача не з'явився, проте подав через канцелярію суду клопотання в якому просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання 08.02.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 08.02.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
16 березня 2007 року між Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628, іменоване надалі «Клієнт»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт», іменоване надалі «Компанія»(відповідач) був укладений договір №К 01606, відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ПК видається клієнту після надходження на розрахунковий рахунок компанії всіх платежів в розмірі, зазначеному в пункті 4.1 Договору. При отриманні ПК уповноважений представник клієнта (Додаток №1) повинен мати оформлений Договір та додатки до нього, копію свідоцтва платника ПДВ, паспорт або інший документ, який засвідчує особу. При підписанні Договору особою за дорученням -копії статуту (Положення) та доручення.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на стиснений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно. При проведені взаєморозрахунків сторони керуються цінами, вказаними на чеках.
На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти за поставку природного газу, однак відповідач свої зобов'язання щодо обслуговування автотранспорту позивача виконав частково, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 11 955,74 грн. на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 15.09.2009 року.
Відповідно до частини 2 пункту 10.2 договору, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.
26 травня 2009 року позивач повернув відповідачу платіжні картки, на доказ чого надано лист № 303 від 26.05.2009 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити існуючу заборгованість, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист, проте вищезазначені претензії залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 955,74 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 11 955,74 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 209,16 грн. та 526,05 грн. інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору та дати підписання акту зірки взаєморозрахунків, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, перерахунок яких здійснено відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (місцезнаходження: 36008, м. Полтава, Октябрський р- н, вул. Кагамлика, буд. 84, код ЄДРПОУ 03351823) 11 955 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп. - основного боргу, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 05 коп. -інфляційних втрат, 209 (двісті дев'ять) грн. 16 коп. -3% річних, 126 (сто двадцять шість) грн. 91 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00. коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
09.02.2010 року