ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/9201.02.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”
доЖитлово-будівельного кооперативу “Журналіст-3”
простягнення 163 295,59 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники сторін:
від позивачаМарковська В.В. -представник за довіреністю від 31.12.2009 р. № Д07/2009/12/31-13
від відповідача Кошель О.П. -представник за довіреністю від 28.01.2010 р. № 5
01.02.2010 р. у судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Журналіст-3” 121 766,82 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.10.1999 р. № 510454, 10 804,64 грн. пені, 25 647,22 грн. інфляційної складової боргу та 5 076,91 грн. 3 % річних.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/92 від 28.12.2009 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2010 р.
У судове засідання, призначене на 18.01.2010 р., з'явилися представники позивача та відповідача, які надали для залучення до матеріалів справи додаткові докази.
Під час розгляду спору по суті представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем 121 766,82 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором від 01.10.1999 р., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та нарахування за прострочення грошового зобов'язання за ст. 625 Цивільного кодексу України підтримав.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 01.10.1999 р. № 510454 з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, довідку про застосовувані позивачем тарифів, відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії за спірний період.
Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити повністю, зважаючи на перерахування 29.12.2009 р. на корить позивача 121 766,82 грн. та відсутність вини кооперативу у порушенні строків оплати поставленої позивачем теплової енергії. За твердженнями відповідача у суду відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем сум пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки затримки платежів за договором від 01.10.1999 р. зумовлені різними факторами, що не залежать від відповідача, а саме: кооператив є неприбутковою організацією, а тому не має зайвих коштів на оплату витрат, інших ніж передбачені його потребами і які оплачуються за рахунок внесків його членів; кошти на оплату теплової енергії, що надходять від мешканців будинку, отримуються кооперативом протягом року, що зумовлює виникнення недоїмок під час опалювального сезону; мешканці будинку не завжди своєчасно вносять плату за житлово-комунальні послуги, надходження з бюджету компенсації за пільги і субсидії мешканців носить нерегулярний характер; розрахунки з особами, що користуються нежитловими приміщеннями будинку, витрати з опалення і водопостачання яких несе відповідач, здійснюються із запізненням.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.10.1999 р. Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Житлово-будівельного кооперативу “Журналіст-3” укладено договір № 510454, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату.
Відповідно звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору облік споживання і визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється за приладами обліку.
Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.
Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.
Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).
За твердженнями позивача станом на 01.12.2009 р. заборгованість відповідача за договором від 01.10.1999 р. становила 121 766,82 грн.
Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки фактичного споживання відповідачем енергії та відомості обліку споживання теплової енергії за період з грудня 2006 року по грудень 2009 року, акти звірки взаєморозрахунків від 30.11.2009 р. та від 31.12.2009 р., розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 511 026,40 грн., її часткової оплати в розмірі 389 259,58 грн. та виникнення заборгованості у відповідача у сумі 121 766,82 грн.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні, що відбулося 01.02.2010 р., представник відповідача надав суду докази перерахування Житлово-будівельним кооперативом “Журналіст-3” на користь позивача 121 766,82 грн. за договором від 01.10.1999 р. № 510454 (платіжне доручення від 29.12.2009 р. № 140 в матеріалах справи).
Під час розгляду спору по суті представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем вищевказаної суми, що також підтверджується актом звірки розрахунків від 31.12.2009 р., поданим представниками сторін для залучення до матеріалів справи.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.
Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії за договором від 01.10.1999 р., провадження у справі в частині стягнення 121 766,82 грн. основного боргу підлягає припиненню.
Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 10 804,64 грн. пені, 25 647,22 грн. інфляційної складової боргу, 5 076,91 грн. 3 % річних.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, зважаючи на наявність незалежних від нього факторів, що зумовили прострочення за договором. Розглядаючи даний спір, суд враховує такі заперечення відповідача, але не вважає їх підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки чинним законодавством визначено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України).
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору від 01.10.1999 р. сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація (позивач) нараховує абоненту (відповідачеві)пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок -здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на пояснення відповідача щодо відсутності у кооперативу, як неприбуткової організації, доходів та загальновідомі обставини прострочення оплати мешканцями будників житлово-комунальних послуг, в тому числі з теплової енергії, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої електричної енергії, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1 000,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.
У зв'язку з тим, що відповідач перерахував позивачеві суму боргу після звернення останнього до суду для відновлення своїх прав, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи викладене та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 121 766,82 грн. основного боргу припинити.
2. В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Журналіст-3” (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7, ідентифікаційний код 22908645) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 1 000 (одну тисячу) грн. пені, 25 647 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок сім) 22 грн. 52 коп. інфляційної складової боргу, 5 076 (п'ять тисяч сімдесят шість) грн. 91 коп. 3 % річних, 1 632 (одну тисячу шістсот тридцять дві) грн. 96 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Л.В. Омельченко
Дата підписання: 10.02.2010 р.