ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 3/2509.02.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівавтотранс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «СІД Автотранс»
Про розірвання договору купівлі-продажу від 22.09.2008 та повернення майна
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Вус А.П. -по дов. № 01-43 від 08.02.2010
Від відповідача Златін С.В. -по дов. № б/н від 18.12.2009
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Львівавтотранс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІД Автотранс»про розірвання договору купівлі-продажу від 22.09.2008 та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт продажу -автостанцію за адресою: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Кринична, 5а.
Відповідач у поданих в судовому засіданні 26.01.2010 письмових запереченнях на позовну заяву зазначає наступне. Відповідно до чинного законодавства України у разі прийняття покупцем товару, продавець вправі вимагати від нього лише оплатити товар і не справі вимагати повернення товару через його неоплату покупцем. Виняток з цього правила діючим законодавстом України передбачений у статях 694 ЦК України (продаж товару у кредит) та 695 ЦК України (продаж товару з розстроченням платежу). Відповідач зазначає, що нерухоме майно автостанцій продавалось не у кредит, а умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна автостанції не передбачено умови про розстрочення платежу. Безпідставним є також посилання позивача на ч.2 ст. 697 ЦК України, оскільки остання не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, оскільки регулює питання здійснення розрахунків між покупцем та продавцем у разі, якщо договором купівлі-продажу передбачено збереження права власності на товар за продавцем до оплати товару. Умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна автостанції, що право власності у відповідача виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Відповідач вважає, що повністю розрахувався за придбане у позивача нерухоме майно автостанції шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з наступних причин. 11.08.2008 між TOB «Транс-Лізинг»та ВАТ «Львівавтотранс»підписано угоду про розстрочення боргу, у відповідності до якої ВАТ «Львівавтотранс»визнало заборгованість перед TOB «Транс-Лізинг»у розмірі 848 623,18 грн. та зобов'язувалось її погасити протягом шести місяців з моменту з моменту підписання угоди. Умовами угоди про розстрочення боргу передбачено, що TOB «Транс-Лізиг»вправі відступити право вимоги до ВАТ «Львівавтотранс»у розмірі 846 623,18 грн. третій особі у відповідності до статей 512-516 ЦК України. 22.08.2008 між TOB «Транс-Лізинг»та відповідачем підписано договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого TOB «Транс-Лізинг»відступило відповідачу право вимоги до ВАТ «Львівавтотранс»у розмірі 846 623,18 грн., яке належало TOB «Транс-Лізинг»на підставі угоди про розстрочення боргу від 11.08.2008. Таким чином, з 22.08.2008 відповідач став кредитором позивача на суму 846 623,18 грн. У встановлений угодою про розстрочення боргу строк ВАТ «Львівавтотранс»не розрахувалось із відповідачем. Після цього, 22.09.2008 відповідач придбав у позивача нерухоме майно автостанцій на загальну суму 715 750,00 грн., до складу якого входить також і нерухоме майно автостанції, яке позивач у позовній заяві просить суд повернути. Відповідно до статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. У зв'язку з існуванням зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача, останній направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 715 750,00 грн., тобто на загальну суму нерухомого майна автостанцій, які були придбані відповідачем, яку отримав представник ВАТ «Львівавтотранс». Таким чином відповідач вважає, що не має заборгованості перед позивачем.
Позивач у поданих в судовому засіданні 09.02.2010 письмових поясненнях зазначає наступне. У відповідності до п. 3 договору покупець зобов'язався перерахувати за об'єкт продажу -12 600 грн. протягом 30 днів з дати підписання договору та протоколу № 136-81Н від 04.09.2008. Факт повного розрахунку за продану нерухомість буде підтверджено фінансово-платіжними документами про перерахування її вартості на рахунок продавця. Однак, на сьогоднішній день кошти за об'єкт не сплачені, фінансово-платіжні документи не представлені. Щодо укладення угоди про розстрочення боргу від 11.08.2008 між ВАТ «Львівавтотранс»та ТОВ «Транс-Лізинг» та відповідно укладення договору про відступлення права вимоги між відповідачем та ТОВ «Транс-Лізинг»від 22.08.2008 зазначає, що на здійснення таких правочинів ВАТ «Львівавтотранс»не давав ніяким представникам відповідних довіреностей, а про їх існування вперше стало відомо лише з направленої ухвали суду. Крім того вважає, що не відповідають дійсності твердження представника відповідача про направлення зустрічних однорідних вимог на суму 715 750 грн., оскільки ніяких заяв позивач не отримував. Категорично заперечує про підписання представниками ВАТ «Львівавтотранс»зазначених вище угод.
Позивачем в судовому засіданні 09.02.2010 подано клопотання про об'єднання даної справи в одне провадження зі справами № 3/22, № 3/23, № 3/24 з однорідними вимогами та між тими ж самими сторонами.
Розглянувши подане клопотання про об'єднання справ суд відзначає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що
Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як вбачається з матеріалів справ № 3/22, № 3/23, № 3/24, вимоги заявлені позивачем не пов'язані між собою підставами виникнення, випливають із різних договорів з різними предметами.
У судовому засіданні 09.02.2010 представником позивача подано заяву про продовження строку вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк у не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотання обох сторін чи клопотання однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 цієї статті.
Враховуючи те, що представником відповідача погоджено заяву представника позивача про продовження строку вирішення спору, господарський суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Позивачем та відповідачем в судовому засіданні 09.02.2010 заявлено усне спільне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом.
Враховуючи те, що строк вирішення спору продовжений сторонами, а також заявлене сторонами клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає за можливе відкласти розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 69, 77, 86 ГПК України, -
1. Продовжити строк вирішення спору.
2. Розгляд справи відкласти на 02.03.2010 о 10:30. Зал судових засідань № 8.
3. Зобов'язати позивача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.01.2010 та ухвалі від 26.01.2010, а саме
- подати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви;
- довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств і організації України станом на день вирішення спору;
- подати, на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування, оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи; довідку з органів статистики про знаходження в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день вирішення спору; відомості про наявність рахунків в кредитних установах.
4. Втретє зобов'язати сторони подати суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.
5. Сторонам направити в судове засідання своїх повноважних представників.
6. Попередити сторони, що при невиконанні вимог суду та ухиленні від участі в засіданні суду до них будуть застосовані санкції передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
7. Попередити сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі в судовому засіданні справа буде розглянута відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
СуддяСівакова В.В.