Справа №:755/3458/19
Провадження №: 2/755/2448/19
"15" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоду, -
28.02.2019 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоди, у якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив суд: стягнути солідарно з власників квартири АДРЕСА_1 , відповідачів у справі, на користь позивача завдану майнову шкоду у розмірі 74562,80 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.; покласти на відповідачів судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2013 року. 03.07.2018 року мешканцями квартири АДРЕСА_1 було здійснено залиття водою квартири позивача. 11.09.2018 року суб'єктом оціночної діяльності в особі експерта-оцінювача Гамаріса О.П. було здійснено огляд та фіксацію пошкоджень кімнат квартири від залиття. Під час огляду була присутня особа, яка представилась позивачу адвокатом Сміян Тетяною Іванівною, що представляє відповідача ОСОБА_2 та пред'явила позивачу ордер серії КВ №429787 від 10.09.2018 року. За результатами огляду було складено дефектний акт №15440. Позивач вказує, що у день залиття квартири - 03.07.2018 року він звертався до КолЦентру 1551 зі скаргою на залиття своєї квартири мешканцями квартири відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується листом №194-1357/04 від 09.10.2018 року КБУ «Контактний центр міста Києва». Крім того, 03.07.2018 року позивачем було здійснено відеофіксацію залиття квартири. Листом №103/45-6039 від 04.10.2018 третя особа у справі повідомила, що інформація про залиття квартири позивача надійшла до підприємства 03.07.2018 року від КБУ «Контактний центр міста Києва». Третя особа у своєму листі зазначила, що причиною залиття став вихід з ладу вентиля подачі холодної води пральної машини в квартирі відповідача ОСОБА_2 , однак підприємству не відомі причини виходу з ладу згаданого вентиля пральної машини, підключення пральної машини проводилось без залучення працівників підприємства. Окрім того, підприємство повідомило, що скарги про залиття також надходили від мешканців квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6. До листа підприємство надало акти залиття квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6. Отже, мешканці квартири відповідача ОСОБА_2 допустились залиття не тільки квартири позивача, а ще двох квартир восьмого та сьомого поверху. Квартира позивача розташована на дев'ятому поверху, тож постраждала найбільше. Зі змісту пояснювальної записки сантехніка ЖЕД-412 ОСОБА_6 вбачається, що він 03.07.2018 року безпосередньо усував причини залиття та засвідчує, що у квартирі відповідача ОСОБА_2 був самостійно встановлений вентиль подачі холодної води до пральної машини. 09.07.2018 року комісією у складі працівників ЖЕД-412 було складено акт залиття квартири позивача у якому зазначено, що причиною залиття квартири позивача є вихід з ладу вентиля подачі холодної води до пральної машини у квартирі відповідача ОСОБА_2 , встановлення зазначеного вентиля мешканці квартири відповідача ОСОБА_2 здійснювали без залучення працівників ЖЕД-412. Згідно звіту №15440 від 30.10.2018 року, вартість збитку з урахуванням технічного стану квартири складає 73582,80 грн. Крім того, позивач був вимушений здійснити негарантійний ремонт своєї мікрохвильової печі на суму 980,00 грн., у зв'язку із потраплянням води на пристрій. Загальна сума матеріального збитку становить 74562,80 грн. Стосовно стягнення завданої моральної шкоди позивачка зазначає, що у квартирі вона проживає з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми. Позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, працює лише чоловік позивачки, тому бюджет сім'ї є плановим. Ремонт у коридорі квартири був зроблений лише у 2017 році і протягом 2018-2019 років у плани позивача не входило проведення ремонту вартістю понад сімдесят тисяч грн., у позивача не було навіть коштів закінчити ремонт у кухні. На даний час в квартирі позивача наявний нестерпний запах вологи та цвілі, який є не лише неприємним, а й шкідливим для здоров'я усієї сім'ї. На сьогодні позивач не має можливості здійснити ремонт власними силами з подальшим стягненням збитків, тому живе у вище описаних умовах. Крім того, позивач зазначає, що бюджетом сім'ї не був передбачений раптовий ремонт побутової техніки, тому у міру фінансових можливостей позивач зміг відремонтувати мікрохвильову піч лише 15.08.2019 року. Тобто більше місяця позивач не міг користуватись пристроєм для підігрівання їжі. Також позивач вказує, що повністю був мокрим матрац і він вже не підлягав, ані ремонту, ані заміні, ані будь-якому гарантійному сервісу. За обставин, в яких опинився позивач через залиття квартири, він не в змозі навіть мінімально відновити той рівень життя, який у нього був до дня залиття, а матрац на теперішній час має неприємний запах цвілі і величезні плями, відпочивати на ньому неможливо. Сам факт того, що позивач змушена витрачати свій час на судовий розгляд спору, завдає їй моральних страждань, а незаконні дії призвели та продовжують призводити до значних негативних змін в життя позивача та її родини. Весь процес спору призводить до постійного хвилювання позивача. Моральну шкоду завдану залиттям квартири позивач оцінює у 15000,00 грн. Судові витрати позивача складаються з судового збору, витрат на правову допомогу, оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності та послуг поштового зв'язку.
Ухвалою суду від 07.03.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, задоволено частково клопотання сторони позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.03.2019 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
05.04.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволення позову посилаючись на те, що 03.07.2018 року сталося залиття як квартири позивача (АДРЕСА_2), так і квартири відповідача (АДРЕСА_1), що розташовані у АДРЕСА_1 . На час залиття квартири відповідач разом зі своєю сім'єю перебував за кордоном, проте ключі від квартири мала знайома, яка в день залиття і надала доступ сантехнікові до квартири і відповідно були здійснені дії для припинення залиття і мінімізацію негативних наслідків у зв'язку з цим. Оскільки відповідач та вся його родина були відсутні, відповідно ніхто в квартирі не користувався водою взагалі, і відповідно відсутня вина відповідача у затопленні квартири позивача. Згідно акту про залиття від 09.07.2018 року причиною залиття зазначено: «вихід з ладу вентиля подачі холодної води до пральної машини» у квартирі відповідача. Проте, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач був відсутній в квартирі в день залиття, пральною машиною ніхто в цей день не користувався і фактично в акті зазначена не причина залиття квартири, а наслідок - вихід з ладу вентиля подачі холодної води. Якби відповідач в цей день користувався пральною машиною, то ймовірно, що саме через його дії могло статися залиття, а оскільки відповідач взагалі не користувався водою, але при цьому вийшов з ладу вентиль, який був встановлений ще у 2010 році, то даний наслідок стався через перенапругу води в трубах, відповідальність за які несе житлово-експлуатаційна компанія. Оскільки відповідач не був присутній під час складання акту залиття, він був позбавлений права на заперечення даних вказаних в акті, житлово-експлуатаційна компанія вказала саме цю причину залиття аби не нести відповідальність перед позивачем, а позивач належним чином не переконався в причині залиття квартири і хто саме є винним у цьому. В акті про залиття квартири позивача не зазначена причина залиття, а зазначений наслідок, відтак не встановлена вина відповідача у залитті і відповідно нанесенні позивачеві збитків. Акт про залиття складений 09.07.2019 року, в той час як сама подія мала місце 03.07.2019 року. Тож, на думку відповідача, не можливо зафіксувати збитки, якщо комісія фіксує їх через тиждень від дати настання події. Фактично комісія зафіксувала стан ремонту квартири позивача, недоліків наявних в ній на дату складання акту, а чи спричинені ці недоліки саме залиттям, що мало місце 03.07.2019 року, чи мали місце інші події встановити неможливо. Складання акту залиття квартири через тиждень від фактичної дати, не дає можливості стверджувати, що збитки спричинені саме через цю подію, що мала місце 03.07.2019 року. Відповідач також вказує, що у змісті пояснювальної записки сантехніка, на яку посилається позивач, зазначено також: «…Після чого я піднявся у квартиру АДРЕСА_1 і відкрив квартирні вентилі і побачив як із врізки подачі холодної води на пральну машину де мав знаходитись вентиль потекла вода, а сам поламаний вентиль зі шлангом лежить на підлозі». З вказаної пояснювальної записки вбачається, що в квартирі відповідача вентилі подачі води були перекриті, відсутня інформація про використання пральної машини, відповідно вона не використовувалась, вентиль зірвало, що має місце у зв'язку з перенапругою води, за яке відповідач не має нести відповідальність. На думку відповідача, акт про залиття складений ЖЕД-412 09.07.2018 року не відповідає формі, визначеній законодавством і не містить необхідної інформації. В акті не встановлено хто саме винний у тому, що вийшов з ладу вентиль подачі холодної води, фактично не встановлено винну особу, хто заподіяв шкоду позивачеві, через чиї винні дії або бездіяльність. Тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. З доданих до позовної заяви документів не вбачається встановлення особи, винної у залитті квартири позивача, а відповідно і особи, яка завдала шкоди. В акті не визначено завданої фактичної шкоди, а лише зазначені обміри квартири, вказані матеріали, які є на стінах та підлозі та вказані дані зі слів власниці квартири про те коли проводився ремонт. В акті відсутня інформація про заподіяння шкоди будь-якому майну позивача. Також сторона відповідача зазначає, що адвокат відповідача звернувся до ТОВ «Експертно-консультаційний центр» і відповідач уклав відповідний договір про проведення рецензування звіту №15440. 02.04.2019 року було складено Рецензію висновком якої є: «Звіт класифікується за ознакою абзацу 3 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою зазначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків». Відповідно звіт №15440 має значні недоліки і не може прийматись до уваги, оскільки розмір збитку розрахований з порушенням нормативів з оцінки. В Рецензії (п. 15) зазначено: «У Звіті наведено припущення, які не є коректними при розрахунку вартості майна. У Звіті вказано вид вартості - вартість збитку. Такої вартості немає. Необхідно визначити, вартість відновлення - яка являє собою, оцінку вартості витрат на створення (придбання) в сучасних ринкових умовах нового об'єкта, який є ідентичним до оцінюваного». У звіті №15440 навіть не професіоналу видно кошторис на проведення ремонтних робіт кожного приміщення, при цьому до затоплення приміщення мало відповідний фізичний знос, а не замір пошкодження. Фіксацію оцінювач здійснював 11.09.2018 року, а подія затоплення сталась 03.07.2018 року. Стверджувати, що всі виявлені в квартирі позивача недоліки (наслідки) є саме через подію затоплення 03.07.2018 року неможливо. Звіт №15440 і всі фотоматеріали фіксують лише стан квартири на момент її огляду оцінювачем. Відповідач зазначає, що в жодному з документів доданих до позовної заяви не зазначено, що через залиття квартири було пошкоджено мікрохвильову піч та матрац, це майно було в використанні, має відповідний фізичний знос, в результаті якого і мали місце відповідні наслідки, оскільки інше не зафіксовано. Посилання на душевні страждання спричинені неможливістю тривалий час вирішити ситуацію через відповідача не є дійсністю, оскільки саме через активні дії позивача наразі питання вирішується в судовому порядку. Відповідач вважає, що моральний збиток зазначений у позовній заяві не підтверджений жодним доказом та обґрунтований неправдивими звинуваченнями відповідача, а відтак не підлягає задоволенню. Відповідач активно вів перемовини з позивачем щодо врегулювання питання в позасудовому порядку, натомість позивач свідомо обрав позицію звернення до оціночної компанії та в подальшому до суду, у зв'язку із чим і поніс судові витрати. Маючи можливість зв'язку з представником відповідача, позивач проігнорував цю можливість і були направлені адвокатські запити щодо інформації, яку можна було дізнатись у представника відповідача. Маючи можливість позасудового вирішення питання між сторонами, відповідач вважає, що відсутні підстави для сплати відповідачем судових витрат позивача. Загалом сторона відповідача вказує, що не встановлена вина відповідача у залитті квартири позивача, не зафіксовано збитків завданих залиттям квартири позивача 03.07.2018 року, відсутній розрахунок збитків спричинених саме залиттям квартири позивача 03.07.2018 року, відсутні документальні підтвердження нанесення моральної шкоди позивачеві, відсутні підстави для задоволення компенсації судових витрат за рахунок відповідача. За наведених обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.
10.05.2019 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_2. зі змісту яких вбачається, що представник просить відмовити у задоволення позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у розмірі 16500,00 грн. Представник зазначає, що з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву, розмір збитку фактично встановлено не було, при цьому відповідач звернувся до ТОВ «Експертна служба України» для підготовки звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, зі змісту якого вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню оздоблювальних покриттів стін, стелі, покриття підлог становить 13900,00 грн. При цьому, у звіті зазначено, що збиток в такому розмірі міг виникнути не тільки з причин залиття. Представник зазначає, що враховуючи інші матеріали справи, несвоєчасно складений акт житлово-експлуатаційною компанією, що не містить зазначення конкретного пошкодження квартири, несвоєчасне складання звітів про оцінку завданого збитку, можна зробити висновок про відсутність належним чином підтвердженого розміру збитку завданого винними діями відповідача.
Ухвалою суду від 28.05.2019 року частково задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі, в якості співвідповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
24.06.2019 року до суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог щодо спрямування позовних вимог у солідарному порядку до всіх відповідачів у справі.
24.06.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, підписана представником позивача, зі змісту якої вбачається, що представник підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити посилаючись на те, що у своєму відзиві відповідач ОСОБА_2 зазначає своє бачення обставин залиття. Відповідач ОСОБА_2 , на думку представника позивача, надав суду доказ його відсутності у своїй квартирі в день залиття, який не є належним та достатнім. У документі проставлені два штампи виконані невідомою мовою без будь-якого перекладу, тому цей доказ не підтверджує факту відсутності відповідача у своїй квартирі у день залиття, і взагалі не може бути взятий судом до уваги як допустимий. Сторона позивача не погоджується із думкою відповідача ОСОБА_2 про те, що його відсутність у день залиття в квартирі виключає відповідальність, адже ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди і звільнення від відповідальності можливе лише у разі доведення ним, що шкода завдана не з його вини. Заподіяну в результаті залиття квартири позивачу шкоду, останньому повинні відшкодувати відповідачі солідарно. Користування, або не користування пральною машиною, ніяким чином не має відношення до непрацюючого водозапірного пристрою. Доводи сторони відповідача щодо акту залиття квартири спростовуються доводами та доказами наданими позивачем суду у позові. Реальність збитків не передбачає пошуку позивачем у всіх магазинах міста шпалер, або лінолеуму та інших пошкоджених матеріальних цінностей, які на момент завдання шкоди вже можуть бути, і як правило, зняті з виробництва. Керуючись логікою відповідача, позивач який зробив у своїй квартирі ремонт, який знищено через дії (бездіяльність) відповідача, повинен шукати в магазинах міста бувші у використанні шпалери або лінолеум та інші будівельні матеріали. Однак, в даному випадку, мова йде про втрати (вартість з урахуванням зносу) і про витрати (які необхідно здійснити фактично придбавши аналогічні будівельні матеріали). На думку представника, висновок рецензії на звіт про оцінку, що був замолений відповідачем, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зокрема ст. 22 ЦК України. На думку рецензента, ще треба було застосувати дохідний підхід, однак за твердженням представника позивача, тоді не зрозуміло за скільки ж можна потім продати квартиру після ремонту. Такого обов'язку для даного звіту оцінювач не має. Оцінювач здійснює оцінку в залежності від поставлених перед ним завдань. Оцінювачу було поставлене завдання по проведенню підрахунку та складанню кошторисного розрахунку вартості ремонтних робіт, які необхідно провести по відновленню облицювальних робіт в приміщеннях кімнат квартири, які були пошкоджені в наслідок залиття. Оцінювач, який склав звіт, особисто виконав процедури з огляду пошкоджених приміщень квартири, визначив обсяги необхідних ремонтних робіт, склав дефектний акт. Звіт виконано у повній відповідності до приписів ст. 22 ЦК України. На думку сторони позивача, рецензент зробив вигляд у своїй рецензії, що ніби не бачив сторінки 11 звіту де визначено фізичний знос на рівні 15%. Вартість збитків позивача без урахування фізичного зносу складає 86568,00 грн., вартість збитків позивача з урахуванням фізичного зносу складає 73582,80 грн. в поточних цінах та відповідає вартості завданого збитку з урахуванням технічного стану пошкодженого майна. На думку представника, очевидним є те, що для рецензії звіт було подано адвокатом у довільній формі, саме тому рецензент побачив лише те, що хотів адвокат. Належним підтвердженням оплати є підтвердження надходження коштів на рахунок адвоката, а у випадку оплати готівкою, зазначена сума повинна бути занесена до книги обліку доходів та витрат. На думку представника, витрати відповідача на замовлення рецензії та звіт на підготовку власного звіту вартості збитку не підлягають відшкодуванню за будь-яких обставин через їх неналежність, недопустимість та безпідставність як доказів. Витрати відповідача можуть бути відшкодовані лише у порядку ст. 141 ЦПК України. У запереченні, відповідач, який вважає, що він взагалі не винен у завданні матеріальної та моральної шкоди позивачу, все ж таки вирішив з'ясувати можливий розмір збитку, який йому був би прийнятним. Датою завершення звіту замовленого відповідачем є 12.04.2019 року, а дата оцінки здійснена станом на 03.07.2019 року, однак такий підхід є суб'єктивним, адже на момент залиття видно лише явні дефекти, тож коли здійснювався огляд оцінювачем Гамарісом О.П. , останній виявив усі реально нанесені пошкодження викликані залиттям квартири. Ні відповідач, ні його представник не звертались до суду, позивача, його представника, оцінювача Гамаріса О.П. про отримання офіційної інформації, яка могла б бути використаною для здійснення роботи по звіту на замовлення відповідача. Оцінювач у звіті підготовленому на замовлення відповідача, зазначає середньозважені дані про квартиру позивача, цей оцінювач ніколи не був у квартирі позивача та не бачив всієї картини нанесених збитків. Висновки оцінювача будуються на фрагментарних даних, які суб'єктивно надані оцінювачу відповідачем. На думку представника позивача, звіт підготовлений на замовлення відповідача, це неофіційний документ, підготовлений як оповідання зі слів та суб'єктивної думки відповідача. У матеріалах справи міститься протокол огляду приміщення від 05.04.2019 року у якому відсутні жодні згадки про те, що позивач як власник квартири залучався до цього огляду. Немає жодної згадки про те, що оцінювач власними очима бачив всю сукупність та системність пошкоджень майна позивача у його квартирі в результаті залиття.
Третя особа у справі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами 14.03.2019 року, однак своїм процесуальним правом щодо надання пояснень з приводу пред'явленого позову у визначений судом строк не скористалось.
Інші співвідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїм процесуальним правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались, судова кореспонденція направлена на їх адресу повернулась до суду без вручення, за закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові та електронні докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2013 року належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т. 1, а.с. 31).
За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 - відомості відсутні (Т. 1, а.с. 136).
При цьому, відповідно до змісту листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-4307 (И-2019) від 19.03.2019 року, згідно даний реєстрових книг комунального підприємства, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Дніпровською районною держадміністрацією 23.12.1998 року наказ №45-487 (Т. 1, а.с. 231).
09.07.2018 року комісією у складі інженера ІІ категорії, старшого майстра та слюсаря-сантехніка був складений акт, затверджений начальником ЖЕД-412, про те, що в присутності позивача був проведений візуальний огляд квартири АДРЕСА_2 , після залиття, яке відбулось 03.07.2018 року. У Акті щодо дати та причини залиття вказано, що 03.07.2018 року в вище розташованій квартирі №АДРЕСА_1 вийшов з ладу вентиль подачі холодної води до пральної машини (влаштування вентиля і підключення пральної машини мешканці виконували самостійно, без втручання працівників ЖЕД). При візуальному огляді квартири комісія виявила, що в наслідок залиття пошкоджено: коридор (загальна площа 16,3 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум); кімната (загальна площа 12,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, пошкоджена електропроводка); кухня (загальна площа 8,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум, пошкоджена електропроводка). Зі слів власниці квартири ремонт в кімнаті проводився у 2013 році, в коридорі в 2017 році, кухня в стадії ремонту (Т. 1, а.с. 160).
За змістом пояснювальної записки слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 на ім'я начальника ЖЕД-412: «З приводу залиття, яке відбулося 03.07.2018 року за адресою АДРЕСА_1 пояснюю слідуюче: 03.07.2018 року в 15 год. 25 хв. із центральної диспетчерської надійшла заявка про залиття АДРЕСА_7 . В 15 год. 59 хв. я перекрив в підвалі холодну воду на будинок і піднявся в квартиру АДРЕСА_7 двері мені ніхто не відкрив, а на 11-му поверсі в квартирі сантехобладнання було в робочому стані і квартира не була залита. Пізніше мені на мобільний телефон подзвонили з кв. АДРЕСА_2 і сказала, що її залило з вище поверхом. Після чого я піднявся в квартиру АДРЕСА_1 , двері мені відкрили і я побачив, що в квартирі на підлозі було багато води. Я закрив у кв. АДРЕСА_1 крани, і попросив мешканців не чіпати їх, а сам спустився в підвал і відкрив холодну воду. Після чого я піднявся в квартиру АДРЕСА_1 і відкрив квартирні вентилі, і побачив як із врізки подачі холодної води на пральну машину, де мав знаходитись вентиль, потекла вода, а сам поламаний вентиль зі шлангом лежав на підлозі. Вентиль та шланг підключення пральної машини, встановлювався мешканцями квартири самостійно, без втручання працівників ЖЕД» (Т. 1, а.с. 158-159).
Згідно результатів звіту №15440 від 31.10.2018 року з визначення вартості збитку завданого власнику через пошкодження майна, для визначення вартості нанесеного збитку оцінювачем був застосований витратний підхід як єдиний підхід, що відповідає меті оцінки. Вартість збитку внаслідок залиття квартири 03.07.2018 року, з урахуванням технічного стану складає 73582,80 грн. в т.ч. ПДВ (Т. 1, а.с. 38-49).
У додатках до вказаного звіту міститься Дефектний акт №15440 від 11.09.2018 року складений оцінювачем Гамарісом О.П. зі змісту якого вбачається, що під час огляду та обстеження встановлено слідуюче: в результаті затоплення, що сталося 03.07.2018 року з вище розташованої квартири №АДРЕСА_1, були пошкоджені кімнати квартири №АДРЕСА_2 , які для відновлення потребують проведення ремонтних робіт, а саме: І. кімната згідно технічного плану №1 (коридор великий та малий) 1) пошкоджено стелю кімнати, яка має плями жовтого та чорного кольору від потоків води та схожі на грибкові. Потрібно шпаклювання та фарбування по периметру стелі; 2) стіни обклеєні шпалерами флізеліновими в кімнаті великого коридору та флізелінові в малому коридорі - потребують повної заміни по периметру стін кімнати, так як мають потьоки від води та плями, відстають від стін; 3) підлога вкрита лінолеумом - повністю після залиття підлягає заміні по периметру кімнат. ІІ. Кімната згідно технічного плану №5 (кухня) 1) пошкоджено стелю кімнати, яка має плями жовтого та чорного кольору від потоків води та схожі на грибкові, в деяких місцях відпадає фарба та шпаклівка. Потрібно шпаклювання та фарбування по периметру стелі; 2) стіни обклеєні флізеліновими шпалерами потребують повної заміни, так як мають потоки від води та плями, відстають від стін; 3) підлога вкрита лінолеумом - повністю після залиття підлягає заміні по периметру кімнати. ІІІ. Кімната згідно технічного плану №4 (Спальня) 1) пошкоджена стеля кімнати, яка має плями жовтого та чорного кольору від потоків води та схожі на грибкові. Потрібно шпаклювання та фарбування по периметру стелі; 2) стіни обклеєні шпалерами флізеліновими потребують повної заміни так як мають потьоки від води та плями, відстають від стін; 3) підлога вкрита паркетом старого зразку, який пошкоджений по периметру кімнати, від намокання водою має сліди здуття та тріщини - потребує повної заміни по периметру кімнати; 4) балконні та віконні відкоси в кімнаті та на кухні потребують шпаклювання та фарбування по периметру пройомів; 5) потребують заміні лампи світильника на кухні та в кімнаті, які від затоплення водою перегоріли (Т. 1, а.с. 55-56).
За змістом наявної в матеріалах справи рецензії на Звіт №15440 з визначення вартості збитку завданого власнику через пошкодження майна, рецензент ОСОБА_8 (ТОВ «Експертно-консультативний центр») зазначила, зокрема, що зібраної та проаналізованої інформації для здійснення оцінки було достатньо. У звіті проведено ідентифікацію об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав - огляд ушкодженого затопленням майна. У Звіті оцінювачем не обґрунтовано аналіз стану Об'єкта оцінки, а саме не визначено коефіцієнт фізичного зносу, який обумовлюється тим, що під час проведення розрахунку відновлювальних робіт необхідно враховувати попередній стан оздоблення. Наприклад, оздоблювальні покриття до моменту їх ушкодження мали значну величину фізичного зносу. Визначати вартість проведення ремонтних робіт та закупівлю будівельних матеріалів, базуючись на ринкову вартість, недоцільно, оскільки це буде проведення поліпшень, а не визначення відновної вартості. Величина фізичного зносу об'єкта оцінки (конструктивних елементів і т.п.) визначається у відповідності з вимогами діючих нормативних документів. Наведені у звіті розрахунки не обґрунтовані, не відповідають методичним підходам, методам та оціночним процедурам. Розрахунок вартості проводився одним, витратним підходом. В даному випадку для достовірності нанесення збитків необхідно провести розрахунок дохідним або порівняльним підходами. Дохідний підхід базується на застосуванні принципів очікування і найбільш ефективного використання нерухомості: вартість об'єкта прирівнюється до сумарної вартості майбутніх прибутків, очікуваних від його використання найбільш ефективним чином, включаючи прибуток від можливого продажу об'єкта. Порівняльний підхід чітко вкаже можливість продажу об'єкта оцінки в занедбаному стані і вартість продажу Аналога об'єкта оцінки, без ушкоджень. У Звіті наведено припущення, які не є коректними при розрахунках вартості майна. У Звіті вказано вид вартості - Вартість збитку. Такої вартості немає. Необхідно визначити, вартість Відновлення - яка являє собою, оцінку вартості витрат на створення (придбання) в сучасних ринкових умовах нового об'єкта, який є ідентичним до оцінюваного. Висновок про вартість майна не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у зв'язку з проведенням помилкового розрахунку вартості Об'єкта оцінки. Розрахунок вартості проводився одним, витратним методом, що в даній ситуації є недостатнім. Так як в даному випадку необхідно використовувати витратний, дохідний або порівняльний підходи. У Звіті відсутній розрахунок коефіцієнта фізичного зносу. Визначення вартості об'єкта оцінки без врахування Кфзн в даному випадку не можливий. Під час проведення оцінки, результати якої викладені у звіті, методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовані не відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна». Звіт класифікується за ознакою абз. 3 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою зазначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (Т. 2, а.с. 27-31).
Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття кв. АДРЕСА_2 , що визначений витратним підходом на дату оцінки - 03.07.2018 року, вартість ремонтно-будівельних робіт по відтворенню оздоблювальних покриттів стін, стелі, покриттів підлог, які були пошкоджені, станом на 03.07.2018 року становить 13900,00 грн. з врахуванням ПДВ (Т. 2, а.с. 45-67).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно положень ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Положеннями ст. ст. 319, 321 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить.
Частиною 3 статі 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Доводи сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що акт про залиття квартири №АДРЕСА_2 від 09.07.2018 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 суд вважає необґрунтованими, оскільки акт від 09.07.2018 року складений уповноваженими особами ЖЕД-412 у складі комісії. В акті зафіксовано дату залиття, причини залиття квартири, відображені виявлені і зафіксовані обставини (факт та обсяг залиття квартири позивача), які мають значення для предмету доказування у цій справі, а сам по собі факт невідповідності складеного акту затвердженому зразку не може бути визнаний підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та не спростовує факту залиття квартири позивача. Само по собі складання акту про залиття полягає у фіксуванні виявлених явищ та природи їх походження. З акту убачається, що комісія перебувала в квартирі №АДРЕСА_2 , зафіксувала факт залиття, дату залиття, причини залиття та обсяг пошкоджень, що також підтверджується наявними в матеріалах справи фотографіями та відеозаписом, що міститься на диску доданому до позовної заяви.
Цивільне законодавство в делікатних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу.
У даному випадку факт залиття квартири позивача підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачами в ході розгляду справи. Останніми не доведено, що майнова шкода, завдана залиттям квартири позивача, заподіяна не з їх вини. Жодних доказів в обґрунтування цього матеріали справи не містять.
Згідно з п. 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 року № 572, власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартири та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей в квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.
Посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на те, що під час залиття квартири він разом зі своєю сім'єю був відсутній у квартирі та водою не користувався, тому відсутня його вина у залитті, суд до уваги не приймає, оскільки в даному випадку цивільно-правова відповідальність за нанесені збитки настає як при вчиненні активних дій, так і бездіяльності, адже власність зобов'язує. При цьому, матеріали справи містять докази про те, що вентиль, який вийшов з ладу, був встановлений мешканцями квартири №АДРЕСА_1 самостійно, без участі працівників ЖЕД. Крім того, як зазначає сам відповідач ОСОБА_2 , вентиль був встановлений ще у 2010 році, тож власники квартири мали слідкувати за технічним станом вентиля, який перебував у користуванні майже 8 років перед виходом з ладу, а його строк використання вочевидь не є необмеженим.
Також суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на те, що вентиль вийшов з ладу через перенапругу у трубах холодної води і за це має нести відповідальність житлово-експлуатаційна організація, оскільки у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, натомість стороною відповідачів жодним доказом у розумінні положень ст. 76 ЦПК України не доведено того, що вентиль подачі холодної води до пральної машини вийшов з ладу через перенапругу у трубах.
Безпідставними є і посилання на те, що за змістом доповідної сантехніка крани подачі води до квартири №АДРЕСА_1 були перекриті, адже у цій доповідній чітко зазначено, що прибувши на місце аварії сантехнік перекрив крани у підвалі на весь дім, після встановлення квартири у якій сталося протікання сам сантехнік перекрив крани подачі до цієї квартири, потім спустився у підвал та відкрив крани подачі на будинок, піднявшись назад сантехнік відкрив кран подачі води до квартири АДРЕСА_1 і таким чином виявив де саме у квартирі сталося протікання.
Загалом за встановленими судом обставинами та з огляду на викладені норми чинного законодавства України, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо відсутності вини в заподіянні шкоди, оскільки в процесі розгляду справи презумпція вини не спростована, належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що збитки завдано не з вини відповідачів, суду не надано.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
У даному випадку суд дійшов висновку про наявність вини відповідачів, як власників квартири з якої сталося протікання води, у завданні матеріальної шкоди позивачу внаслідок залиття належної позивачу квартири водою з квартири відповідачів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та уточнень до неї, позивач обрав способом захисту відшкодування йому завданих збитків. При цьому, стосовно розміру заподіяних позивачу збитків у наслідок залиття квартири, суд приходить до наступного висновку.
Позивачем визначений розмір завданих збитків на підставі звіту з визначення вартості збитку №15440 у сумі 73582,80 грн.
Натомість відповідач ОСОБА_2 подав суду Рецензію на Звіт №15440 у загальному висновку якої вказано, що звіт класифікується за ознакою абз. 3 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою зазначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Відповідно до положень п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:
- звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;
- звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;
- звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;
- звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.
Як вбачається зі змісту Рецензії, рецензент класифікував Звіт №15440 за абз. 3 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та навів у рецензії перелік виявлених недоліків відповідного звіту, зокрема зазначивши, що у звіті відсутній розрахунок коефіцієнту фізичного зносу.
Натомість, ознайомившись зі змістом звіту №15440 судом встановлено, що його сторінці 11 вказано наступне: «Згідно кошторису, що додається, вартість відновних будівельно-ремонтних робіт в поточних цінах складає 86568,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14428,00 грн. Фізичний знос окремих конструктивних елементів може оцінюватися за укрупненою шкалою оцінки зносу конструктивних елементів (Таблиця 5.1.). На підставі візуального обстеження оцінювач прийшов до висновку, що стан конструктивних елементів житлового приміщення у цілому оцінюється як «Добрий» - пошкоджень та деформацій немає; присутні окремі несправності, які не впливають на експлуатацію конструктивного елементу та усуваються в період поточного ремонту. Ремонтні роботи в кімнатах квартири, за даними власника, проводились 2013-2014 роках, в коридорі та кухні (кухня перебуває в стадії незакінченого ремонту, а саме відсутні шпалери в районі кухонних тумб та навісних шаф) в 2017 року до цього випадку (див. також фото). Фізичний знос приймається на рівні 15%. На підставі вищезазначеного та наданих документів розрахункова вартість завданих збитків складає: 86568,00 * (1-0,15) = 73582,80 грн. в т.ч. ПДВ в поточних цінах та відповідає вартості завданого на дату оцінки збитку з урахуванням технічного стану пошкодженого майна».
Таким чином, судом встановлено, що зазначений у Рецензії на Звіт №15440 як недолік - відсутність розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, насправді в цьому звіті міститься. За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість урахування Рецензії на Звіт №15440 при вирішенні спору по суті, як такої, що не є достатнім доказом в розумінні положень ст. 80 ЦПК України неможливості використання Звіту №15440, як такого що має значні недоліки, які вплинули на достовірність оцінки. До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що в рецензії не вказано за яким абзацом п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» мав би класифікуватись звіт у разі наявності в ньому розрахунку коефіцієнту фізичного зносу. Адже, вже абз. 2 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» в повній мірі дозволяє використовувати звіт про оцінку з зазначеною у ньому метою (абз. 2 п. 67 - звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки).
Стосовно поданого стороною відповідача ОСОБА_2 Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків №193, за яким вартість ремонтно-будівельних робіт визначена у розмірі 13900,00 грн., суд приходить до наступного висновку.
В матеріалах справи містяться два звіти про вартість завданого збитку, що подані стороною позивача на суму 73582,80 грн. та стороною відповідача ОСОБА_2 на суму 13900,00 грн.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши зміст Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків №193, поданого стороною відповідача ОСОБА_2 , суд звертає увагу на наступні його положення:
- усі інформація фінансового, економічного і технічного характеру, надана замовником в усній або письмовій формі, підтверджена або не підтверджена документально, приймається як достовірна;
- оцінювач не проводив спеціальної перевірки її достовірності, у зв'язку із тим, що відповідальність за достовірність інформації, що надається, несе замовник;
- об'єкт оцінки, матеріальні збитки, визначався шляхом візуального огляду, замірів, обстежень заподіяних збитків, вивчення необхідної технічної документації, планів і специфікацій;
- в ході оцінки проведено натурне обстеження житлової квартири, збір даних про технічний стан та елементів конструкцій, вивчена відповідна технічна та правова документація;
- оцінювач проводив оцінку, що базується на переконанні достовірності інформації наданої замовником, так як спеціальних перевірок цієї інформації не проводилось, експерт не несе відповідальність за її достовірність;
- оцінювач не несе відповідальність за дефекти і ушкодження майна, що оцінюється, які неможливо виявити при візуальному огляді;
- при візуально-інструментальному обстеженні покриття стін, стель і покриттів підлог встановлено, зокрема, що електропроводка під час огляду спеціаліста функціонувала;
- після вивчення документації щодо житлового приміщення квартири №АДРЕСА_2 , експерт робить висновок, що ремонтні роботи в квартирі не проводились з моменту її придбання;
- виходячи з даних наведених у таблиці та результатів огляду, оцінювачем виявлено, що об'єкт оцінки знаходиться у непридатному до експлуатації стані;
- залиття квартири через несправність пральної машини не дає підстави для проведення капітальних ремонтних робіт. Також, не можна стверджувати, що розмір нарахованого збитку є наслідком залиття.
За змістом Протоколу огляду технічного стану приміщень та майна внаслідок залиття від 05.04.2019 року, що є додатком до зазначеного звіту №193, під час проведення огляду постраждалого майна, видно, що після нотаріального підписання договору купівлі-продажу власницею квартири, проведення капітальних ремонтних робіт в житловій квартирі №АДРЕСА_2 - не проводилось (Т. 2, а.с. 90).
Наведена інформація, що міститься у звіті та протоколі огляду вказує на необхідність критичного ставлення суду до зазначеного звіту і загалом неможливості його застосування при розгляді спору по суті, оскільки із матеріалів справи вбачається, що оцінювач фактично особисто квартиру позивача не оглядав, а оцінка збитку проведена на підставі наданих стороною відповідача документів, фотографій та відеофіксації і оцінювач підкреслює, що не несе відповідальності за достовірність наданої замовником інформації.
У звіті №193 оцінювач декілька разів зазначає про здійснений візуальний огляд об'єкту оцінки, натуральне обстеження житлової квартири, натомість позивач стверджує і це не спростовано стороною відповідача, що оцінювач, який готував звіт на замовлення відповідача ОСОБА_2 , квартиру позивача не оглядав. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оцінювач, який готував звіт на замовлення позивача дійсно особисто оглядав квартиру позивача, тож за таких умов суд приходить до висновку, що ступінь достовірності розміру нанесеного збитку за звітом наданим стороною відповідача, який підготовлений за документами, фотографіями та відеофіксацією буде нижчою ніж за звітом наданим стороною позивача, який підготовлений, в тому числі на підставі особистого огляду оцінювачем квартири позивача в натурі.
До необхідності критичної оцінки наданого стороною відповідача ОСОБА_2 звіту про оцінку завданого звіту призводить і зазначення у цьому звіті про те, що електропроводка під час огляду спеціаліста функціонувала. Натомість у акті про залиття від 09.07.2018 року, складеному комісією з працівників ЖЕД-412, чітко зазначено про пошкодження проводки у постраждалих від залиття кімнатах, а саме кухні та спальні. Суд, може припустити, що у своєму звіті оцінювач вказував щодо справності електропроводки в інших частинах квартири, однак згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може гуртуватись на припущеннях, тож відсутність у звіті №193 необхідної деталізації призводить до наслідку критичної оцінки цього звіту як доказу у справі.
Посилання оцінювача у звіті №193 на те, що об'єкт оцінки знаходиться в непридатному до експлуатації стані, а ремонтні роботи у квартирі не проводились з моменту її придбання суд оцінює як недостатньо обґрунтовані, адже натурального огляду квартири оцінювачем не відбувалось, а оцінювач, який фактично оглядав квартиру до таких висновків не прийшов. Крім того, відсутнє мотивування висновку оцінювача про те, що після підписання договору купівлі-продажу ремонтних робіт у квартирі не здійснювалось, адже до таких висновків можна було б прийти у разі наявності хоча б фотографій квартири на час підписання договору купівлі-продажу, які можна порівняти із фотографіями квартири за наслідками залиття, однак таких посилань звіт оцінювача не містить.
Загалом, на думку суду, зазначення оцінювачем у звіті про те, що не можна стверджувати, що розмір нарахованого збитку є наслідком залиття, вказує на неможливість застосування його результатів для визначення розміру нанесеного збитку ураховуючи, що суд дійшов висновку про наявність факту залиття квартири, нанесенні збитків та винності у цьому відповідачів.
Враховуючи викладені обставини, суд при вирішенні питання про розмір заподіяних позивачу збитків внаслідок залиття квартири виходить із даних звіту про оцінку №15440, який наданий суду стороною позивача. Однак проаналізувавши зміст цього звіту в сукупності з іншими письмовими доказами, суд не може погодитись з його результатами у повній мірі в частині переліку необхідних для виконання робіт і матеріалів, що призводить до необхідності зменшення заявленого розміру збитку, з огляду на наступне.
Найпершим визначальним документом, яким було зафіксовано факт залиття квартири, причини залиття та встановлено місця пошкодження є акт про залиття від 09.07.2018 року, який затверджений начальником ЖЕД-412. Вказаний акт позивачка підписала власноручно та жодних зауважень щодо змісту цього акту не зазначала.
Так, у акті зазначено, що при візуальному огляді квартири комісія виявила, що внаслідок залиття пошкоджено: кімната, загальна площа 12,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, пошкоджена електропроводка.
Будь-яких інших пошкоджень в кімнаті не зафіксовано.
Натомість у дефектному акті оцінювача з приводу кімнати згідно технічного плану №4 (спальня), окрім пошкодження стелі, також вказується пошкодження стін, підлоги, балконних та віконних відкосів.
Поскільки такі пошкодження не були зафіксовані актом ЖЕД про залиття від 09.07.2018 року, а огляд квартири оцінювачем відбувся 11.09.2018 року, у суду відсутні належним чином обґрунтовані підстави вважати, що ці пошкодження теж є наслідком залиття квартири, що мало місце 03.07.2018 року, адже доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність виключення із суми збитку зазначеної у звіті, вартості матеріалів та робіт щодо вказаних пошкоджень. Також, враховуючи, що у дефектному акті оцінювача щодо пошкодження стелі вказано «схожі на грибкові», однак в подальшому не вказано чи було здійснено відповідне дослідження для підтвердження наявності грибку на стелі, суд вважає за необхідне виключити з розміру збитку роботи з антисептування.
Таким чином, з локального кошторису суд виключає по відділу 3 (Спальня) позиції 63, 65-71, 77-82, 84-89 та відповідно зменшує витрати на ґрунтування поверхонь і необхідної ґрунтовки глибокопроникаючої до площі стелі. У зв'язку із зазначеними виключеннями підлягають зменшенню загальновиробничі витрати по відділу 3 (Спальня). За проведеним судом розрахунком всього по відділу 3 (Спальня) збиток становить 4394,36 грн. замість зазначеного у локальному кошторисі 20899,00 грн.
Стосовно розміру збитку до відділу 1 (Кухня), суд зазначає, що згідно акту про залиття від 09.07.2018 року, комісією зафіксовано пошкодження стелі, стін, підлоги та електропроводки. При цьому, всупереч змісту дефектного акту оцінювача, комісією не зафіксовано пошкоджень відкосів, тож з урахування вищенаведеного обґрунтування суд виключає з локального кошторису такі роботи та матеріали. Також із вищенаведених підстав суд виключає і антисептувальні роботи. Крім того, у першому дефектному акті оцінювача від 11.09.2018 року останнім не зазначалось про необхідність шпаклювання стін у кухні. На думку суду, необхідність проведення таких робіт мала бути зафіксована оцінювачем саме при першому огляді квартири в натурі і необхідність їх проведення не може бути обґрунтованою при їх зазначенні у наступному дефектному акті оцінювача та локальному кошторисі, тож вартість таких робіт теж має бути виключена з вартості завданого збитку.
Таким чином, з локального кошторису суд виключає по відділу 1 (Кухня) позиції 11, 17, 18, 20 та відповідно зменшує загальновиробничі витрати по відділу 1 (Кухня). За проведеним судом розрахунком всього по відділу 1 (Кухня) збиток становить 10825,60 грн. замість зазначеного у локальному кошторисі 12353,00 грн.
Стосовно розміру збитку до відділу 2 (Коридор), суд враховуючи вищезазначене з аналогічного питання обґрунтування, виключає антисептувальні роботи. Крім того, у першому дефектному акті оцінювача від 11.09.2018 року останнім не зазначалось про необхідність шпаклювання стін у коридорі. На думку суду, необхідність проведення таких робіт мала бути зафіксована оцінювачем саме при першому огляді квартири в натурі і необхідність їх проведення не може бути обґрунтованою при їх зазначенні у наступному дефектному акті оцінювача та локальному кошторисі, тож вартість таких робіт теж має бути виключена з вартості завданого збитку.
Таким чином, з локального кошторису суд виключає по відділу 2 (Коридор) позиції 41 та 48 і відповідно зменшує загальновиробничі витрати по відділу 2 (Коридор). За проведеним судом розрахунком всього по відділу 2 (Коридор) збиток становить 33182,44 грн. замість зазначеного у локальному кошторисі 36096,00 грн.
Остаточний розрахунок завданого залиттям квартири збитку є наступним: 595,00 грн. (прибирання та виніс сміття) + 4394,36 грн. (вартість збитку по спальні) + 10825,6 грн. (вартість збитку по кухні) + 33182,44 грн. (вартість збитку по коридору) = 48997,40 грн. 48997,40 грн. + 1534,4 грн. (відповідно зменшений підсумок прибутку та коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій) = 50531,80 грн. 50531,80 грн. + 10106,36 грн. (ПДВ) = 60638,16 грн. 60638,16 грн. - 9095,73 грн. (15% коефіцієнт фізичного зносу) = 51542,44 грн. (розмір збитку завданого залиттям квартири).
Стосовно вимог позивача про відшкодування за рахунок відповідачів вартості ремонту мікрохвильової печі у сумі 980,00 грн., суд приходить до висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відсутні належні, достатні та достовірні докази того, що піч вийшла з ладу у зв'язку з попадання на неї води саме при залитті квартири 03.07.2018 року. Про пошкодження мікрохвильової печі від залиття квартири 03.07.2018 року не зазначено ні в акті комісії ЖЕД-412 від 09.07.2018 року, ні в дефектному акті оцінювача від 11.09.2018 року. Документи, що свідчать про ремонт печі у зв'язку з попаданням води у прилад датовані 15.08.2018 року, тобто більше ніж через місяць після події залиття квартири, та не містять даних на підтвердження обставин попадання води у пристрій, натомість доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а докази в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на дійсне підтвердження відповідного факту в матеріалах справи відсутні.
Стосовно стягнення з відповідачів завданої позивачу моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням належного її майна, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням її майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди з 15000,00 грн. до 5000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За змістом ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
За таких обставин, суд, встановивши факт залиття квартири позивачки, причину та розмір завданої шкоди її майну та враховуючи, що відповідачі як співвласники квартири на час виникнення спірних правовідносин не довели відсутність їх вини у заподіянні шкоди, дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.
З урахуванням вимог ст. 1190 ЦК України, завдана матеріальна шкода у розмірі, доведеному позивачем та моральна шкода, у розмірі, визначеному судом підлягає стягненню з трьох відповідачів солідарно.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про: стягнення матеріальної шкоди у розмірі 74562,80 грн., що складається із суми визначеної у звіті №15440 та ремонту печі у сумі 980,00 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн., а також позовні вимоги містять прохання покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.
За проведення оцінки завданого збитку по звіту №15440 позивачем сплачено 3000,00 грн. та 30,00 грн. комісії. Вказані кошти віднесені стороною позивача на судові витрати із зазначенням - витрати пов'язані зі збором доказів.
Однак, понесені позивачем додаткові витрати, пов'язані із залученням оцінювача для здійснення оцінки розміру матеріального збитку, завданого залиттям квартири, до подання позову до суду. У розумінні положень статті 22 ЦК України дані витрати, які понесла позивачка для відновлення свого порушеного права є збитками, а тому не можуть бути відшкодовані в межах здійснення судом розподілу судових витрат між сторонами. Вимоги щодо відшкодування зазначених витрат мали б бути визначені у змісті позовних вимог про стягнення завданої матеріальної шкоди/збитків, однак позовні вимоги такого прохання не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведених положень чинного цивільного процесуального закону України, сплачений позивачкою судовий збір у загальному розмірі 2816,63 грн. покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і до стягнення з відповідачів присуджується сума судового збору у розмірі 1774,48 грн., яка має бути стягнута у рівних частках із кожного з відповідачів.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача було здійснено витрати на послуги поштового зв'язку для пересилання запитів до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», Житлово-експлуатаційної дільниці №412, Клінічної лікарні «Феофанія», КБУ «Контактний центр м. Києва», Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а також стороною позивача сплачено 46,00 грн. за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав. Всього на заявлену суму 207,00 грн. (Т. 1 а.с. 137-149, 190-191).
Як зазначено у клопотання про долучення доказів, витрати пов'язані зі збором доказів - 3237,00 грн. Із вище зазначених підстав з вказаної суми судом вирахувано 3000,00 грн. сплата за проведення звіту та 30,00 грн. комісії.
Із суми у залишковому розмірі 207,00 грн. слід вирахувати витрати на послуги поштового зв'язку для пересилання запитів до Клінічної лікарні «Феофанія», Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, оскільки такі витрати в даному випадку не пов'язані з розглядом справи, враховуючи, що місце роботи відповідача ОСОБА_2 не мало жодного правового впливу на результат розгляду справи, а встановлення місця реєстрації відповідача та його ідентифікаційного коду є повноваженням та обов'язком суду при розгляді справи у відповідності до положень ч. 6 ст. 187 та п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, тож у сторони позивача не було необхідності нести відповідні витрати для розгляду справи. Інша сума у розмірі 138,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 86,94 грн. в рівних частках із кожного з відповідачів.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача підтверджено сплату позивачем на користь адвоката Мішутушкіна О.В. наступних сум коштів за надання правничої допомоги: 1103,00 грн., 6831,00 грн., 5378,00 грн., 2849,00 грн., всього на суму 16161,00 грн. (Т. 2, а.с. 182-190, Т. 1, а.с. 189).
При цьому, дійсна сплата відповідачем ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у сумі 5500,00 грн. не підтверджена, в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг, однак відсутні будь-які документальні підтвердження про дійсну сплату відповідачем зазначеного розміру витрат на правничу допомогу, отже відсутнє підтвердження фактичного понесення відповідачем витрат на правову допомогу.
З урахуванням вимог пропорційності стягнення судових витрат у разі часткового задоволення позову, витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 16161,00 грн. суд пропорційно до задоволеної частини позову зменшує до суми 10181,43 грн., яка має бути стягнута із кожного відповідачів у рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 319, 321, 360, 386, 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, ст. 151 ЖК УРСР, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 року № 572, Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Мністраів України від 10.09.2003 року №1440, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду у розмірі 51542 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 44 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 49 коп., пов'язані з наданням доказів у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 98 коп., пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 81 коп., а всього 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 49 коп., пов'язані з наданням доказів у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 98 коп., пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 81 коп., а всього 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 49 коп., пов'язані з наданням доказів у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 98 коп., пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 81 коп., а всього 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 28 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.08.2019 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_12 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код. ЄДРПОУ 39606435).
Суддя -