Справа № 757/32508/18
"08" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі,-
установив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Відповідачем 30.01.2019 року подано суду заяву про закриття провадження у справі (т. 1 а.с. 112, 113).
Вимоги заяви ОСОБА_1 мотивує тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2017 року, яке набрало законної сили, відмовлено в повному обсязі у задоволенні прозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, стягнення компенсації, визнання права власності, стягнення упущеної вигоди та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків.
Відповідач зазначає, що з даним позовом ОСОБА_2 звернувся повторно з тих самих підстав та з аналогічним предметом, лише по іншому називаючи процесуальний документ, чим зловживає своїми процесуальними правами, не бажаючи виконувати рішення судів, вводячи суд в оману, тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В судове засідання відповідач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, суду подала заяву про розгляд справи без її участі з проханням врахувати подані нею пояснення до документи.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі, посилаючись на її безпідставність.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
За позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача кошти у відшкодування упущеної вигоди на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України у розмірі 1 070 451 дол. США, або в гривневому еквіваленті, що становить на час проведення експертної оцінки 27 831 726 грн., та судові витрати.
Як убачається із наявних у матеріалах справи доказів, під час розгляду цивільної справи № 757/31618/14-ц Печерським районним судом м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, стягнення компенсації, визнання права власності, стягнення упущеної вигоди ОСОБА_2 подавав зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків. У вказаній справі 12 вересня 2017 року ухвалене рішення, що набрало законної сили 05.03.2018 р. та залишене без змін постановою Верховного Суду від 04.06.2018 р., яким в задоволенні основного та зустрічного позову відмовлено в повному обсязі (т. 1 а.с. 117-119, 145-147).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зі змісту рішення суду у справі № 757/31618/14-ц убачається, що за вимогами зустрічного позову ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача 18 244 061 грн. та судові витрати у відшкодування завданих збитків, спричинених йому, як власнику квартири у зв'язку з накладення на неї арешту.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача коштів у відшкодування упущеної вигоди.
Отже, заявлені різні підстави позовних вимог, так як поняття збитків визначене положенням частини 2 ст. 22 ЦК України, відповідно якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно вказаної норми закону вбачається, що збитки поділяються на реальні та упущену вигоду.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги відмінності обґрунтувань та підстав позовів ОСОБА_2 , що регулюються різними нормами матеріального права, заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, так як не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 5, 13, 19, 255, 258, 260, 353 ЦПК України, суд-
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 13 серпня 2019 року.
Суддя Л.М.Виниченко