Справа № 757/32508/18
"08" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 757/32508/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
ОСОБА_1 04.07.2018 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про стягнення з ОСОБА_2 коштів у відшкодування упущеної вигоди у розмірі 1 070 451 дол. США, що в гривневому еквіваленті на час проведення експертної оцінки становить 27 831 726 грн., та судового збору (т. 1 а.с. 4-12).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва (т. 1 а.с. 30).
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2018 р. без змін (т. 1 а.с. 58-60).
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Шевченко В.М. від 25.10.2018 року заява ОСОБА_1 залишена без руху з наданням триденного строку для усунення недоліків (т. 1 а.с. 70-72).
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 08.11.2018 р. подана позовна заява до ОСОБА_2 , за вимогами якої позивач просить стягнути з відповідача кошти на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України у відшкодування упущеної вигоди у розмірі 1 070 451 дол. США, або в гривневому еквіваленті, що становить на час проведення експертної оцінки 27 831 726 грн., та стягнути судовий збір, також просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті незаконною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2005 року шляхом зняття арешту з автомобіля «Джип Гранд Черроки», н.з. НОМЕР_1 ; автомобіля «Хонда Стреам», н.з. НОМЕР_2 ; карткового рахунку в «Райфайзенбанку» на ім'я позивача та квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 75-84).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 квітня 2005 року відповідач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 , та позовом про розірвання шлюбу і поділ майна з порушенням вимог про підсудність.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2005 року за заявою ОСОБА_2 в забезпечення позову всупереч вимогам ст. ст. 114, 115 ЦПК України накладено арешт на автомобілі «Гранд Черроки», н.з. НОМЕР_1 , «Хонда Стріам», н.з. НОМЕР_2 ; на кошти на картковому рахунку на ім'я позивача в «Райфайзенбанку» та квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу. Також ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2005 року було накладено арешт гаражний бокс АДРЕСА_5.
Через порушення підсудності справу було скеровано до Печерського районного суду м. Києва
Позивач зазначає, що незважаючи на його багаточисельні звернення про зняття арешту з майна, який незаконно накладено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2005 р., арешт не знято по теперішній час.
Вказує, що ОСОБА_2 після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 дитиною повноліття також подано заяву до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на спірну квартиру, яка була задоволена, арешт вдруге накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2014 р.
Зазначає, що відповідач та її мати у шахрайський спосіб і за допомогою суддів заволоділи значною кількістю особисто належним йому майном. Спірна квартира була придбана за його власні кошти у той час коли вони з відповідачем разом не проживали та не вели спільне господарство.
Позивач вказує, щоб зменшити навантаження від дій ОСОБА_2 він пропонував, що зможе продати квартиру і придбати собі та дитині інші. Для цього 22.05.2007 року він підписав попередній договір про купівлю/продаж спірної квартири, вартість якої на той час відповідно попереднього договору становила 1 400 000 дол. США.
Проте відповідач на такі дії не погоджувалась, так як шляхом обману і шахрайських дій намагається у примусовому порядку позбавити його всього майна, яке ним придбано одноосібно.
У відповідності до висновку експерта № 14019 від 15.11.2007 року, вартість спірної квартири становила 1 501 291 дол. США.
Згідно висновку судово-будівельної експертизи № 593/594/595 від 17.04.2009 р., складеного на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2007 р., вартість квартири становила 1 192 574 дол. США.
Станом на 07-08 грудня 2017 р. на час проведення оцінки вартість квартири становила 8 930 800 грн., що в доларовому еквіваленті - 329 549 дол. США.
Позивач вказує, що упущена вигода від арешту квартири станом на 07-08 грудня 2017 р. становить 1 070 451 дол. США, що еквівалентно 27 831 726 грн. (т. 1 а.с. 75-84).
Ухвалою суду від 12.11.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування коштів в порядку пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, в іншій частині відмовлено; призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 11.12.2018 р. (т. 1 а.с. 97-102).
18.02.2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, вказуючи, що справа підлягає закриттю, оскільки ОСОБА_1 вже звертався з такими ж вимогами, за якими рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2017 р. було відмовлено в позові. Відповідач зловживає своїми правами, не виконує рішення судів, поданий позов є необґрунтований, нелогічний та недоведений жодними доказами. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.10.2012 р. визнано за нею та ОСОБА_1 по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 за кожним. Квартира зареєстрована за позивачем, який їй вчиняє перешкоди в оформленні технічних документів для реєстрації права власності, не впускаючи в квартиру, з 2005 року по теперішній час позивач одноособово проживає та користується цим житлом, у тому числі належною їй Ѕ часткою на праві власності квартири, погрожує фізичною розправою, агресивно себе поводить (т. 1 а.с. 156-158).
Позивачем подана відповідь від 05.03.2019 р. на відзив, у якій просить задовольнити позов (т. 1 а.с. 174-183).
Ухвалами суду від 05.03.2019 р. та від 19.03.2019 р. відповідно продовжено строк підготовчого судового засідання та відкладене підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 186, 187).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 р. справу передано в провадження судді Виниченко Л.М. (т. 1 а.с. 219).
Ухвалою суду від 24.05.2019 р. підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засідання (т. 1 а.с. 251, 252).
В судовому засіданні позивач підтримав позов та викладені у ньому обставини.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, суду подавала заяви про розгляд справи без її участі з проханням врахувати подані нею пояснення та документи.
Ухвалою суду від 08.08.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі.
У зв'язку з поданням ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2005 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірне майно подружжя, в перелік якого включена квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20, 21).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2014 року забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності, стягнення компенсації вартості Ѕ частини, про стягнення коштів за відсутності присудженої речі та визнання права власності у цивільній справі № 757/31618/14-ц, відповідно якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2004 р. (т. 1 а.с. 22, 23).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.10.2012 р. за позивачем та відповідачем було визнано право власності кожного на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 114-116).
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, статті 611, 623, 1166 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування вимог позивач посилається на положення пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
При цьому позивач зазначає, що внаслідок накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 було порушеного його право на розпорядження майном, що призвело до знецінення квартири, яку він мав намір продати за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 22.05.2007 р. за ціною 1 400 000 дол. США, проте не зміг цього зробити через накладення судом за заявою відповідача заборони відчуження майна. У подальшому станом на 07-08 грудня 2017 р. вартість квартири становила 8 930 800 грн., що в доларовому еквіваленті (за 1 дол. США - 27,10 грн.) - 329 549 дол. США. (т. 1 а.с. 94). Позивач посилається на те, що цим фактично йому завдано збитки (упущену вигоду), що становить різницю зазначеної вартості майна у розмірі 1 070 451 дол. США.
Суд критично ставиться до наданого ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22.05.2007 р., укладеного між позивачем та ПП «Ангара» (т. 1 а.с. 90-92), оскільки він не є належним та допустимим доказом, так як нотаріально не посвідчений, відповідно вимог ст. ст. 209, 635, 640, 657 ЦК України.
При цьому суд також враховує приписи норм ст. ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України стосовно обов'язку позивача доказувати наявність збитків, їх розміру та загальні принципи теорії права щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діями заподіювача шкоди та настанням самої шкоди, як результату таких дій.
Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України визначають правовий режим майна, що є особистою приватною власністю, та підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, регламентують порядок поділу майна подружжя.
За правилами частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як зазначено вище, між сторонами у справі був наявний спір про поділ майна подружжя, що вирішувався в судовому порядку, за яким ухвалою суду позов був забезпечений шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Обставина наявності арешту на спірну квартиру накладеного судом в порядку вжиття заходів забезпечення позову за наслідком вирішення відповідної заяви сторони у справі ОСОБА_2 є результатом реалізації особою її законних прав встановлених цивільним процесуальним законом та не може входити до складу цивільного правопорушення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 р. у справі № 757/31618/14-ц.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за недоведеністю.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 14, 15, 16, 22, 209, 635, 640, 657, 1166 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 19 серпня 2019 року
Суддя Л.М.Виниченко