ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/40103.02.10
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", м. Київ
До Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго",
м. Київ
про тлумачення умов договору перестрахування
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Саєнко М.І., Сухорукова С.А. -пред. по довір.
Від відповідача Азорська Г.А. -пред. по довір.
Позивач звернувся з позовом про тлумачення умов Договору облігаторного перестрахування укладений сторонами на квотно-пропорційній базі № 206/01/07 від 01.03.2007р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.11.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2009р., розгляд справи було відкладено на 23.12.2009р.
В судовому засіданні 23.12.2009р. було оголошено перерву до 25.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009р., розгляд справи було відкладено на 21.01.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2010р., розгляд справи було відкладено на 29.01.2010р.
В судовому засіданні 29.01.2010р. було оголошено перерву до 03.02.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог (надійшла до суду 29.01.2010р.).
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та надали суду письмові заперечення. В запереченнях відповідач зазначив, що позов є необґрунтованим, незаконним та таким, що суперечить нормам закону. Одночасно звертав увагу суду на ті обставини ,що п.17.3 ст.17 Договору був розтлумачений Київським апеляційним господарським судом (справа № 33/155) та підтверджений Постановою Верховного Суду України .
В судовому засіданні 03.02.2010р., за згодою сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
01 березня 2007 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РОСНО Україна»(перестрахувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(перестраховик) було укладено Договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, за умовами якого позивач передає відповідачу ризик виконання позивачем частини обов'язків перед страхувальниками останнього за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які укладені від імені перестрахувальника посередниками (надалі - оригінальні договори страхування).
Відповідно до п. 1.1 статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РОСНО Україна».
Згідно Додаткової угоди № 7 від 31.03.2008 року сторони визначили строк дії договору перестрахування - з 01.03.2007 року до 30.04.2008 року.
За умовами п. п. 4.1, 4.2 ст. 4 Договору власне утримання перестрахувальника складає 1% від суми зобов'язань оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником. Відповідальність перестраховика за даним договором складає 99% від суми зобов'язань перестрахувальника згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником.
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Договору перестрахувальник надсилає перестраховику щомісячні бордеро застрахованих ризиків та премій одночасно з наданням бордеро заявлених та оплачених збитків та рахунків. В щомісячних бордеро застрахованих ризиків та премій перераховуються укладені протягом місяця оригінальні договори страхування із зазначенням перестрахової премії.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Договору перестрахувальник передає перестраховику бордеро заявлених збитків та бордеро оплачених збитків по ризиках, що були передані в перестрахування згідно бордеро ризиків та премій. Бордеро збитків направляються одночасно з наданням рахунків. В бордеро перераховуються відповідно заявлені та оплачені протягом звітного місяця збитки за оригінальними договорами страхування із зазначенням номера та дати місячних бордеро ризиків та премій, за якими ці ризики були передані в перестрахування.
Статтею 9 додатку 1 до Договору передбачено, що сторони до 10-го числа місяця, наступного за звітним, проводять погодження та підписують бордеро ризиків та премій, бордеро оплачених збитків та бордеро заявлених збитків. Перестраховик (позивач) до 12-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату своєї частки збитків на рахунок перестрахувальника.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування за період з квітня 2007 року по червень 2008 року в розмірі 9 921 723,36 грн.
В наступному, відповідач листами від 11 лютого 2009 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по договору перестрахування.
Враховуючи відмову відповідача виплатити страхове відшкодування по договору перестрахування, позивач вважає, що відповідач допускає різне тлумачення п. 17.3 ст. 17 договору перестрахування, а також неоднакове тлумачення поняття «страхового випадку»за договором перестрахування.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, не має можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, то до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17.3 ст. 17 Договору будь-які документи та повідомлення, що направляються сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, кур'єром або особисто за адресами, вказаними у ст. 18 даного Договору.
Згідно зі ст. 11 Додатку 1 до Договору «Повідомлення про настання збитків»передбачено повідомлення про настання страхової події протягом трьох робочих днів з дати її настання. Перестрахувальник також повідомляє про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання одного з перелічених документів: А) рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яке буде проводити ремонт пошкодженого ТЗ; Б) акту товарознавчої експертизи.
Позивач повідомляв відповідача про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування шляхом направлення листів електронною поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями електронних листів.
Відповідач листами від 11 лютого 2009 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування», посилаючись на неповідомлення позивачем відповідача в порядку, передбаченому ст. 11 Додатку № 1 до договору перестрахування, про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування, оскільки повідомлення про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування по електронній пошті є неналежним повідомленням в розумінні п. 17.3 договору перестрахування.
Як вбачається з тексту Договору, в ньому взагалі відсутня ст. 18, до якої відсилає п. 17.3 ст. 17 договору в частині адрес сторін договору. Належних доказів того , що сторони вносили зміни та доповнення до тексту цього розділу суду не представлено .
Адреси перестрахувальника та перестраховика вказані в розділі «Адреси та реквізити сторін», який не містить адрес електронної пошти сторін договору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо тлумачення п. 17.3 ст. 17 п. 17.3 ст. 17 Договору таким чином, що будь-які документи та повідомлення, які направляються сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, в тому числі, електронною поштою, кур'єром або особисто за адресами, вказаними у ст. 18 даного Договору.
Що стосується вимог позивача розтлумачити поняття страхового випадку за спірним договором перестрахування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту листів відповідача про відмову в виплаті страхового відшкодування по договору перестрахування, відзивів на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, доповнень до відзиву, відповідач ототожнює поняття страхового випадку по договору перестрахування та страхового випадку по оригінальним договорам страхування, укладеним перестрахувальником зі страхувальниками.
На думку позивача, за договором перестрахування страховим випадком є факт виконання ним як перестрахувальником обов'язку по виплаті страхового відшкодування страхувальнику за оригінальними договорами страхування, укладеними ТДВ «Альянс Україна»зі страхувальниками.
Таким чином, між сторонами договору перестрахування виник спір щодо тлумачення змісту договору в частині поняття страхового випадку за договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Тобто, поняття «страховий випадок»є тотожним поняттю «страхова подія».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Згідно зі ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. Тобто, перестрахувальник страхує у перестраховика свій ризик виплати страхового відшкодування за укладеними ним як страховиком договорами страхування.
З наведеного вбачається, що обов'язок перестраховика виплатити перестрахувальнику свою частку відповідальності по договору перестрахування виникає виключно за умови виконання перестрахувальником свого обов'язку перед страхувальником щодо виплати страхового відшкодування за оригінальним договором страхування.
Виходячи з викладеного та враховуючи визначення поняття страхового випадку, надане в ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком за договором перестрахування є факт виплати перестрахувальником страхового відшкодування страхувальнику за оригінальним договором страхування.
Аналогічне тлумачення поняття «страхового випадку»по договору перестрахування також вбачається безпосередньо з тексту спірного договору перестрахування.
Так, відповідно до п. 1.1 Договору перестрахувальник (відповідач) передає перестраховику (позивач), а перестраховик приймає в перестрахування ризик виконання перестрахувальником частини обов'язків перед страхувальниками за договорами страхування наземного транспорту (крім залізничного), які укладені від імені перестрахувальника посередниками (надалі -оригінальні договори страхування).
Згідно з п. 9.1 Договору перестрахувальник сплачує (або відмовляє в виплаті) страхові відшкодування за оригінальними договорами страхування, що передаються в перестрахування в рамках цього договору, таким чином, якби вони виплачувалися за його рахунок і не є перестрахованими. Перестраховик приймає пропорційну участь в межах частки своєї відповідальності, що становить 99% від суми виплаченого відшкодування, з якого вирахувана безумовна франшиза, розмір якої встановлено згідно умов оригінального договору страхування.
Відповідно до п. 9.5 Договору, якщо розмір збитку, завданого внаслідок настання страхового випадку за оригінальним договором страхування, перевищує розмір касового збитку, визначеного додатком № 1 до даного договору, перестраховик, після заяви перестрахувальника, перераховує перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з моменту виплату перестрахувальником страхового відшкодування страхувальнику.
Статтею 11 Додатку 1 до Договору передбачено повідомлення про настання страхової події протягом трьох робочих днів з дати її настання. Перестрахувальник також повідомляє про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яке буде проводити ремонт пошкодженого ТЗ, або акту товарознавчої експертизи.
Зі змісту наведеної ст. 11 Додатку 1 до Договору вбачається, що нею визначені строки повідомлення про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування.
Виходячи з норм чинного законодавства ,яке регулює правовідносини сторін та на підставі комплексного аналізу умов укладеного сторонами договору перестрахування, суд приходить до висновку, що страховим випадком за спірним договором перестрахування є факт виплати перестрахувальником страхового відшкодування страхувальнику за оригінальним договором страхування. Особливу увагу належить звернути на дотримання сторонами існуючого договірного порядку повідомлення, а саме, повідомлення перестраховика про наявність таких збитків і направлення йому документів, що підтверджують настання збитків .
Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду у справі 37/111 від 01 червня 2009 року, залишену без змін постановою Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року, оскільки за змістом вказаних рішень вбачається, що питання тлумачення поняття «страхового випадку»за договором перестрахування у справі № 37/111 судами не розглядалося.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судом прийнято до уваги і інші приклади сторін щодо судової практики з питань пов'язаних з даним спором.
Заслуговує на увагу суду пояснення позивача щодо усталеної практики, які склалися в страхових компаніях про порядок повідомлення одна одної щодо настання збитків. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існують елементи електронної переписки та надіслання поштових повідомлень, тому суд вважає за можливе уточнити подану редакцію спірного пункту позивача.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів обставини, на які посилається як на підстави необхідності тлумачення п. 17.3 ст. 17 договору перестрахування. Наведені позивачем в цій частині доводи є необґрунтованими і не спростовують вищенаведеного.
Водночас, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про необхідність тлумачення, що за договором перестрахування страховим випадком є факт виконання перестрахувальником обов'язку по виплаті страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування наземного транспорту (крім залізничного), який укладений від імені перестрахувальника посередниками (оригінальний договір страхування), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають уточненню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін порівну (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, ЗУ «Про страхування », ст.ст. 213, 637 ЦК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розтлумачити, враховуючи усталену практику сторін, що за Договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/07, укладеним 01.03.2007 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РОСНО Україна», правонаступником якої є позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», страховим випадком є факт виконання перестрахувальником обов'язку по виплаті страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування наземного транспорту (крім залізничного), за умови повідомлення у встановленій формі перестраховика про наявність збитків і направлення йому документів, що підтверджують настання збитків.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код 33831166) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код 32253696), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісмнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання рішення 09 лютого 2010 року.