Справа №:755/1960/19
Провадження №: 1-кс/755/5256/19
"02" серпня 2019 р.
м. Київ
слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2018 за № 22018101110000244, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 328 КК України, встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання старшого слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у рамках цього провадження у зв'язку із здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин, визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.
Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження
П'ятим відділенням СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області (адреса відділення (Дніпровський район м. Києва) - м. Київ, вул. Ю. Поправки, 14-А, згідно наказу начальника ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 від 02.11.2018 № 624) проводиться досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 328 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що що з початку жовтня 2018 року по лютий 2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за співучасті із невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами Дочірнього підприємства «Захист і автоматизація об'єктів «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» ПАТ «Акціонерне товариство «Науково- дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (код ЄДРПОУ 2518536) за грошову винагороду, здійснював збір та передачу стороннім невстановленим особам - представникам іноземної держави, документальних матеріалів щодо результатів розробки наземного інформаційного комплексу космічних систем, відомості про які становлять державну таємницю в сфері безпеки і оборони України, що може спричинити тяжкі наслідки.
Так, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та за участі невстановлених досудовим розслідуванням, службових осіб Дочірнього підприємства «Захист і автоматизація об'єктів «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» ПАТ «Акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» було отримано доступ до матеріалів роботи «ОКР ЗЕМЛЯ-М. Эскизный проект. Создание сегмента наземного информационного комплекса космических систем ДЗЗ. АФКЕ.464532.014 ПЗ ЭП1» (зроблено копії), яка має гриф секретності «Таємно», з метою їх подальшої передачі за грошову винагороду представникам іноземної держави.
В ході проведення слідчих (розшукових) заходів встановлено, що ОСОБА_6 , мав намір передати копію вищевказаних документальних матеріалів громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_7 .
Так, 31.10.2018 та 01.12.2018 ОСОБА_6 , використовуючи особисту електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надіслав на електронну поштову скриньку громадянина Ісламської Республіки Іран Рези Намолесламі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » частину матеріалів роботи «ОКР ЗЕМЛЯ-М. Эскизный проект. Создание сегмента наземного информационного комплекса космических систем ДЗЗ.АФКЕ.464532.014 ПЗ ЭП1», за що 20.0L2019 приблизно з 16.00 по 18.15 у приміщенні кафе «Варенична «Катюша», за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, буд. № 2, отримав від представника Рези Намолесламі - ОСОБА_8 частину грошової винагороди у сумі 4 000 доларів США.
В подальшому, згідно з домовленістю, досягнутою між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 шляхом обміну повідомленнями за допомогою електронних поштових скриньок, 12.02.2019 ОСОБА_6 зобов'язувався прибути на територію одного з іноземних посольств для передачі матеріалів не встановленій на даний час особі.
12.02.2019, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України проведено затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
13 лютого 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
14.02.2019 р. Дніпровським районним судом м. Києва, за результатом розгляду поданого клопотання постановлено ухвалу про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який продовжено, у встановленому законом порядку, до 04.08.2019.
При цьому строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження, у встановленому законом порядку, продовжено до 12.08.2019.
В ході досудового розслідування, встановлено, що відповідно до листа виконуючого обов'язки голови Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація) ОСОБА_10 , отриманого на запит слідчого в порядку ч.2 ст. 93 КПК України, у Судновій книзі України від 01.04.2003 зареєстровано прогулянкове судно моделі «Дон» №171727, реєстраційний номер «УХР-485-К», власником/судновласником якого є ОСОБА_6 .
На підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає конфіскацію майна або без такої, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, керуючись вимогами ст.ст. 40, 167, 170 та 171 КПК України, заявник просить це клопотання задовольнити.
Позиція сторін
Прокурор групи прокурорів - прокурор прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.
В свою чергу, ураховуючи норми ч. 2 ст. 172 КПК України, яка регламентує, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчим суддею, з огляду на фактичні обставини на доводи наведені автором звернення з даного питання, та у ракурсі норм частини 1 тієї ж статті, статей 22, 26 зазначеного Кодексу щодо того, що неприбуття інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання за даної явки, без участі власника майна.
Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У цій справі установлено, що 12.02.2019, в порядку ст. 208 КПК України проведено затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
13 лютого 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Санкція злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді конфіскації майна (або без такої).
З листа виконуючого обов'язки голови Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація) Д. Балибердіна №1531/03/15-19 від 05.04.2019, вбачається, що у Судновій книзі України від 01.04.2003 зареєстровано прогулянкове судно моделі «Дон» №171727, реєстраційний номер «УХР-485-К», власником/судновласником якого є ОСОБА_6 , місце проживання на дату реєстрації судна м. Харків, вул. Космічна.
Тим самим, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті третьому частини другої статті 170 цього Кодексу.
Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя постановив:
клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного у кримінальному провадженні №22018101110000244 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: прогулянкове судно моделі «Дон» №171727, реєстраційний номер «УХР-485-К», шляхом заборони його відчуження та користування.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 та прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: ОСОБА_1