ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7919/18
провадження № 2/753/1482/19
"10" червня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У травні 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач) про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований такими обставинами. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яку вона придбала 05.07.2004. У вказаній квартирі зареєстровані три особи, а саме: позивач, дитина позивача від першого шлюбу - ОСОБА_4 , відповідач - колишній чоловік позивача. Починаючи з лютого 2012 р. відповідач не проживає у вказаній квартирі, не сплачує жодних комунальних та інших платежів, зв'язку з ним немає, місцезнаходження його невідоме, жодного разу за останні шість років його не було, а ні взагалі навіть телефонних дзвінків від нього та будь-якого іншого зв'язку, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться.
Представник позивач подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач викликався в судове засідання у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем його проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте до суду він не з'явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав.
Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та неподання відзиву на позов, суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Нез'явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
На підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
За наданою інформацією Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб у квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання трьох осіб, в тому числі і відповідача ОСОБА_3 .
Із заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.08.2012 вбачається, що відповідач не проживає у спірній квартирі з лютого 2012 р.
З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що позивач являється йому матір'ю, а відповідач вітчимом. 28 серпня 2012 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, але відповідач виїхав з квартири ще до розірвання шлюбу. Після того як відповідач виїхав з квартири, він один раз телефонував і потім пропав.
Вирішуючи даний спір, суд керується положеннями цивільного законодавства, які визначають зміст права власності, основні способи його захисту.
Так, за приписом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.
Сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування житлом, а також підстави та умови, за яких член сім'ї власника втрачає право на користування житлом, врегульовані нормами статті 405 ЦК України та статті 156 Житлового кодексу УРСР, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 Житлового кодексу УРСР), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина 2 статті 405 ЦК України).
Доказів, які б підтверджували, що відповідач цікавився чи цікавиться житловою площею, сплачує комунальні послуги та намагається вселитися у спірну квартиру, а також поважності причин його відсутності у житлі, суду не надано.
Суду також не надано доказів укладення сторонами угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом.
За приписом статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Отже зважаючи на встановлені обставини, вищенаведені положення матеріального законута ураховуючи, що реєстрація місця проживання відповідача у спірній квартирі перешкоджає її власнику в повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном, суд вбачає підстави для захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб - шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 640 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя:
Повне заочне рішення складене 10.06.2019.