ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2135/17
провадження № 2/753/2588/18
"07" листопада 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Даниленка В.В.,
з участю секретаря Пасько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором безвідсоткової позики грошей від 12.06.2015 року в розмірі 65705,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 9 881,16 грн., 3 % річних в розмірі 1082,73 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 12.06.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у позику грошові кошти у розмірі 65705,00 грн. Згідно умов договору позики, позичальник взяв на себе зобов'язання повертати позику до 26.07.2015 року у наступному порядку: з 12.06.2015 року по 14.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 15.06.2015 року по 21.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 22.06.2015 року по 28.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 29.06.2015 року по 05.07.2015 року -10500,00 грн.; з 06.07.2015 року по 12.07.2015 року - 10500,00 грн.; з 13.07.2015 року по 19.07.2015 року - 10500,00 грн.; з 20.07.2015 року по 26.07.2015 року - 2705,00 грн. Від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики відповідач ухиляється, внаслідок чого позивач на підставі ст.ст. 1046,1047 ЦК України звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.02.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2017 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 04.05.2018 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
В судовому засідання 20.06.2017 року представником відповідача були надані заперечення щодо вимог позивача, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наявний в матеріалах справи договір він не підписував, а підписував інший договір 15.05.2015 року та на виконання якого гроші ОСОБА_1 повернув у повному обсязі, але останній не надав йому розписки.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.
12.06.2015 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 65705,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцю на умовах, у порядку та строки, визначені договором (а.с. 15).
Відповідно до положень п.2.2 договору позики, сума позики, визначена договором, отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі в готівковій формі 12.06.2015 року; факт передання позикодавцем позичальнику та отримання позичальником від позикодавця суми позики, визначеної договором, в повному обсязі сторони підтверджують підписанням договору позики та розпискою (а.с.17).
Розділом 3 договору позики передбачено порядок повернення позики.
Відповідно до додатку до договору позики умов якого позика повертається позикодавцем позичальнику частинами (траншами) а саме: з 12.06.2015 року по 14.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 15.06.2015 року по 21.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 22.06.2015 року по 28.06.2015 року - 10500,00 грн.; з 29.06.2015 року по 05.07.2015 року -10500,00 грн.; з 06.07.2015 року по 12.07.2015 року - 10500,00 грн.; з 13.07.2015 року по 19.07.2015 року - 10500,00 грн.; з 20.07.2015 року по 26.07.2015 року - 2705,00 грн.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі і повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів законодавства.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Судовим експертом складено повідомлення від 30.10.2017 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.
Пояснення представника відповідача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не були підтвердженні будь-якими доказами, а тому судом не можуть взяті до уваги.
Судом встановлено, що ані у термін, передбачений договором, ані в подальшому відповідач отримані у позику грошові кошти не повернув. Внаслідок чого на момент звернення до суду з даним позовом за відповідачем рахується заборгованість за договором позики у розмірі 65705,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 9 881,16 грн., 3 % річних в розмірі 1082,73 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 12.06.2015 року у розмірі 76 668,89 грн., у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 766,70 грн.
Керуючись ст.ст. 536, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (іпн - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 12.06.2015 року у розмірі 76 668 (сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (іпн - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 766,70 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: