Справа № 752/8101/17
Провадження №: 2/752/536/19
08.08.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Рєзнік В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням,
встановив:
18.04.2017 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом , заявивши вимоги про усунення перешкод у користуванні частиною житлового будинку та вселення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обгрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_7 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді Ѕ частини будинку за адресою - АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого за заповітом був його син ОСОБА_8 . ОСОБА_8 помер орієнтовно ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкове майно у вигляді Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 успадкували його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . Батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 з семидесятих років і до дня смерті. Позивач зареєстрований та проживав у цьому ж будинку з 01.10.1998 року і по теперішній час, а з ним його дружина ОСОБА_4 та їх малолітня дочка. Родина позивача займає дві кімнати у будинку, регулярно сплачує платежі за комунальні послуги та здійснює поточний ремонт.
Спочатку власником 1/2 частини будинку за адресою - АДРЕСА_1 був ОСОБА_7 , а його сини ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були зареєстровані та проживали в цьому ж будинку. Коли власником 1/2 частини будинку став ОСОБА_8 , то його брат ОСОБА_6 був зареєстрований з ним та проживав разом із ним, як член його родини. Після смерті ОСОБА_9 позивач продовжував проживати в будинку разом зі своєю родиною, іншого житла немає. Однак у вересні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали створювати йому та членам його родини перешкоди для доступу та користування будинком за адресою АДРЕСА_1 , у такий спосіб порушувати його права, його виклики працівників поліції не призвели до вирішення цього питання, а тому він був змушений звернутися до суду.
Послався також на те, що він, з 01.10.1998 року зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 зі згоди його власників, не маючи права власності щодо цього ж будинку, за проживання ним сплачувалися комунальні платежі, здійснювався ремонт та обслуговування цього ж будинку. Стверджував, що він фактично є членом сім'ї власників будинку, а також є наймачем частини цього ж будинку з усіма правами. Однак відповідачі неправомірно обмежують його законні права на проживання та користування частиною будинку разом із дружиною та малолітньою дочкою, просив усунути перешкоди у користуванні житлом, а саме частиною житлового будинку за адресою - АДРЕСА_2 йому разом із дружиною та малолітньою дочкою, які здійснюються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом зобов'язання забезпечити безперешкодний доступ до житла та заборонити створювати ці перешкоди у майбутньому. Також просив вселити його ОСОБА_1 разом із дружиною та малолітньою дочкою до частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
25.05.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 , позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони є співласниками 1/2 частини житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 . Право спільної часткової власності на житловий будинок набуте ними в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_8 , який їм приходився батьком та чоловіком відповідно. За життя ОСОБА_8 зареєстрував у будинку місце проживання свого племінника ОСОБА_1 , якому дозволив користуватися частиною будинку. В свою чергу ОСОБА_1 має інше фактичне місце проживання, де проживає разом зі своєю дружиною, а частина житлового будинку, яким йому було дозволено користуватись була доведена до занедбаного стану та наразі є непридатною для проживання. Посилаючись на те, що в будинку на тепер проживає сім'я ОСОБА_3 до складу якої входить і його мати ОСОБА_2 , а також дружина і малолітня дитина, відповідачу було запропоновано забрати його речі, а також заборонено відвідувати будинок за їх відсутності. Крім того, відповідачу було запропоновано у добровільному порядку вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання у житловому будинку. Проте відповідач ОСОБА_1 не змінив реєстрацію свого місця проживання, нехтуючи забороною власників, разом зі своєю дружиною за їх відсутності потрапили до будинку та виносили свої речі з приводу чого він був змушений звертатися до правоохоронних органів. Також, стверджуючи, шо відповідно до вимог ст.ст. 319,321,328 ЦК України, вони, як власники житлового будинку мають всі необхідні права, в тому числі і щодо заборони користуватися їхнім житлом та вимагати від відповідача вчинення дій щодо зняття з реєстрації його місця проживання у житловому будинку, а за умови невиконання відповідачем їх вимог, що свідчить про порушення їх же прав власників житлового бдинку, просили позбавити ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 права користування цим же житловим будинком, що належить їм ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.
Ухвалою суду від 17.07.2017 року було об'єднано в одне провадження справу №752/8101/17 за позовом ОСОБА_5 , від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення зі справою №752/10557/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням.
30.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 02.10.2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення, а також за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням, у частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заявлені до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до будинку АДРЕСА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з тих підстав, що місце проживання позивача ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та зі згоди власника цього ж будинку було зареєстровано з 01.10.1998 року за адресою - АДРЕСА_1 . Він же зі своєю родиною займав дві кімнати у будинку АДРЕСА_1 , регулярно сплачував комунальні платежі, виконував ремонтні роботи щодо утримання цієї ж частини будинку. Власник будинку мав намір оформити право власності позивача ОСОБА_1 на частину будинку, однак не вчинив цього з тих причин, що не була приватизована земельна ділянка на якій розташований будинок. Після смерті ОСОБА_8 , відповідачі успадкували належне останньому житлове приміщення та стали чинити перешкоди ОСОБА_1 та його родині користуватися частиною будинку, що перебувала фактично у його користуванні. Іншого житла ОСОБА_1 не має, просили суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_1 та його родині в користуванні частиною будинку за адресою - АДРЕСА_2 та вселити його разом із дружиною та малолітньою дочкою до цього ж будинку.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали. У той же час, відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала, що ОСОБА_1 був зареєстрований на житловій площі спірного будинку зі згоди власника ОСОБА_8 , що був її чоловіком. Останній мав намір зареєструвати право власності ОСОБА_1 на частину будинку, з цього приводу вони зверталися до нотаріуса, однак договір не було оформлено через відсутність документів на землю. Позивач ОСОБА_1 до 2008 року в будинку не проживав, оскільки у будинку не було умов для проживання, а потім стали приїжджати до будинку, як на дачу. Також стверджувала, що позивач ніколи не був членом їх сім'ї, а тому вони як власники заперечують щодо його проживання. Будинок потребує ремонтних робіт.
Будучи присутнім у судовому засіданні ОСОБА_3 , який є відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 з тих підстав, що на теперішній час спірна частина будинку перебуває у його та його матері ОСОБА_2 власності. Позивач не є його членом сім'ї, він не мав з ним ніяких домовленостей щодо користування спірним житловим приміщенням, а тому має намір використати його для своєї родини. У той же час ОСОБА_3 не заперечував, що його батько ОСОБА_8 надав ОСОБА_1 дозвіл на проживання у будинку та мав намір оформити за ним право власності на частину будинку. Стверджував, що на даний час частину будинку в якій проживав ОСОБА_1 перебуває у непридатному для проживання стані, наразі тією частиною ніхто не користується, оскільки вона потребує ремонту.
Третя особа ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , стверджувала, що її чоловік та вона проживали у будинку, що по АДРЕСА_1 , однак на теперішній час проживають у гуртожтитку, оскільки з 2017 року відповідачі не впускають їх до будинку. Також пояснила, що вважає вимоги її чоловіка ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірним будинком є обгрунтованими тому, як відповідачі чинять йому перешкоди, примушують забрати з будинку його речі. Вважає, що вони мають право на проживання у спірному будинку, оскільки проти цього не заперечував попередній власник та давав згоду на передачу йому у власність частини будинку.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник підтримали позовні вимоги до ОСОБА_1 щодо позбавлення останнього права користування частиною будинку АДРЕСА_1 з тих підстав, що з 2016 року вона та її син ОСОБА_3 є співвласниками Ѕ частини зазначеного будинку, а відповідач ОСОБА_1 ніколи не був та не є членом її сім'ї, не несе витрат по утриманню цього ж будинку.
Відповідач за позовними вимогами ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , заявлені до нього вимоги про позбавлення права користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1 не визнав. Стверджував, що він зі згоди попереднього власника ОСОБА_8 був зареєстрований у цьому ж будинку та користувався тією частиною будинку, що перебувала у розпорядженні його батька. Він же сплачував комунальні послуги та утримував частину будинку, яка перебувала у його користуванні. Ним було відремонтовано дах будинку, замінені вікна у кімнатах у яких він проживав. ОСОБА_8 мав намір і були підготовлені всі документи для оформлення за ним права власності на частину будинку, якою він користувався, однак договір не було укладено не з причин, які залежали від його волі. Після смерті власника ОСОБА_8 , його спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували належну спадкодавцю частину будинку, після чого стали перешкоджати йому у проживанні в тій частині будинку, що була в його користуванні. Стверджуючи, що він не має іншого житла, утримував частину спірного будинку, що перебувала у його користуванні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо позбавлення його права користування житловим приміщенням з адресою - АДРЕСА_1 .
Як третя особа за заявленими ОСОБА_2 вимогами про позбавлення ОСОБА_1 права користування будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вважав позов обгрунтованим, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав.
Заслухавши учасників розгляду справи, допитавши в якості свідка ОСОБА_2 , дослідивши докази наявні у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню судом, а позовні вимоги ОСОБА_2 мають бути залишені без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до правил статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності, а правилами ст. 12 цього Кодексу встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.1998 року зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , станом на 17.10.2008 року власником особового рахунку на цю житлову площу був ОСОБА_8 , форма власності житла приватна, документ, що підтверджує власність житла - спадщина №32776 від 07.04.1997 року. На цій житловій площі зареєстровані чотири особи: ОСОБА_8 - власник, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_1 - племінник, що підтверджено довідкою №1358 від 17.10.2008 року, виданою КП «Голосіївприватсервіс». (а.с.16).
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №76226810, сформованої 19.12.2016 року житловий будинок загальною площею 188,2 кв.м., житловою площею 93,1 кв. м. за адресою - АДРЕСА_1 зареєстрований державним нотаріусом Литвиненко Л.В. Другої київської державної нотаріальної контори на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом серії та номер - 7-512, 7-513 виданих 08.09.2016 року на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 - ј частки, ОСОБА_3 - ј частки (а.с.17).
Відповідно до правил статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 156 ЖК України встановлено, права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири), відповідно до яких: члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх повнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Правилами ч. 2 ст. 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, що у будинку АДРЕСА_1 та вселення до цього ж житлового приміщення позивач посилається на те, що його місце проживання у будинку АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано зі згоди власника ОСОБА_8 , останнім надано дозвіл на проживання у будинку, він же зі своєю родиною займав дві кімнати. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , позивач продовжив проживати у будинку зі своєю родиною, де також проживали і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а з весни 2017 року останні стали створювати йому перешкоди у проживанні.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали, що вони, як нові власники спірного будинку заперечують щодо проживання у ньому позивача зі своєю родиною, оскільки він не є члеом їх сім'ї, пропонували останньому забрати свої речі, оскільки бажають використовувати належну їм частину будинку виключно для своєї сім'ї.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також допитана в якості свідка відповідачка ОСОБА_2 підтвердили в судовому засіданні, що попередній власник спірного будинку зареєстрував місце проживання ОСОБА_1 , як сина свого брата та надав йому дозвіл на проживання у будинку. Позивач проживав у будинку періодично, після смерті попереднього власника ОСОБА_8 вони успадкували спірний будинок, а тому бажають його використовувати в інтересах своєї сім'ї. Також підтвердили, що попередній власник ОСОБА_8 мав намір подарувати позивачу частину будинку, вони ж проти цього не заперечували, оскільки це було його бажання і він мав право у такий спосіб розпоряджатися будинком, однак такий договір не був укладений з тих причин, що були проблеми з приватизацією земельної ділянки.
Наразі, приймаючи до уваги, встановлені судом обставини, що позивач зареєстрований, а також проживав у спірному будинку зі згоди його власника, то дії відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо створення перешкод у проживанні ОСОБА_1 у будинку, що перейшов у їх власність після смерті ОСОБА_8 який дав згоду на проживання позивача у цьому ж будинку є протиправними.
Незважаючи на те, що вони не вважають ОСОБА_1 членом своєї сім'ї, це не позбавляє права ОСОБА_1 проживати у спірному будинку та використовувати ту частину будинку, що була в його користуванні за життя попереднього власника цього ж будинку ОСОБА_8 .
Заперечуючи право позивача ОСОБА_1 на проживання у будинку АДРЕСА_1 , відповідачі звернулися, а ОСОБА_2 , як співвласник спірного житлового будинку підтримала у судовому засіданні, позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_1 права на проживання у житловому приміщенні за адресою - АДРЕСА_1 з тих підстав, що останній має інше фактичне місце проживання, а частина житлового будинку, якою він користувався зі згоди попереднього власника була доведена ним до занедбаного стану та є фактично непридатною для проживання, знятися з реєстрації його місця проживання у належному її на праві спільної часткової власності з ОСОБА_3 житловому будинку ОСОБА_1 не бажає, чим порушує її права власника використовувати майно яким володіє в інтересах своєї сім'ї.
Так, відповідно до правил статтей 321,383,391 ЦК України, на які посилалась ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 права користування належним їй на праві спільної часткової власності житловим будинком: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб; власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Проте, за встановлених судом обставин, що відповідачі створюють перешкоди ОСОБА_1 у проживанні у будинку АДРЕСА_1 , підтримані ОСОБА_2 вимоги про позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 , у випадку задоволення яких судом та на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» буде підставою для зняття його з реєстрації місця проживання підлягають вирішенню судом із застосуванням правил статті 157 ЖК України, якою передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до частини першої статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
На підтвердження зазначених ОСОБА_2 підстав для позову про позбавлення ОСОБА_1 права користування спірним житловим приміщенням - доведення останнім частини будинку, якою ОСОБА_8 дозволив йому користуватися до занедбаного стану, яка наразі є непридатною для проживання суду не надано належних та допустимих доказів, оскільки досліджені в судовому засіданні світлини на яких представник ОСОБА_2 зафіксував зовнішній вигляд будинку та житлові приміщення якими користувався ОСОБА_1 на думку суду не свідчать про те, що ці житлові кімнати є непридатними для проживання в них.
Оглянуті у судовому засіданні світлини на яких зафіксовано членів родини позивача ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні, що не було заперечено відповідачкою ОСОБА_2 , свідчать, що твердження останньої, про те, що житлове приміщення доведене ОСОБА_1 до стану непридатного для проживання є безпідставними.
Досліджені у судовому засіданні акти опитування адвокатом Качурою О.А. громадян ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не підтверджують зазначені ОСОБА_2 підстави для позову щодо позбавлення ОСОБА_1 користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 , оскільки опитувані особи підтверджували тільки факт непроживання останнього у цьому житловому приміщенні, що не зазначено позивачкою в обгрунтування зазначених позовних вимог.
У той же час, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було надано суду копії договорів на виконання ремонтних робіт у будинку за адресою - АДРЕСА_1 від 12.11.2008 року та 09.09.2009 року, що були замовлені ОСОБА_1 (а.с.133-138).
Надані позивачем ОСОБА_1 докази, що зазначені вище, в тому числі і рахунки на оплату комунальних послуг, що на аркушах справи №№39 - 52 свідчать про те, що він приймав участь в утриманні житлового приміщення, що перебувало в його користуванні.
Отже, за встановлених судом обставин, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 створюють перешкоди та заперечують щодо проживання позивача ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні за адресою - АДРЕСА_1 , а останній був зареєстрований та проживав у цьому ж житловому прміщенні зі згоди попереднього власника, відсутність підстав для висновку, що ОСОБА_1 занедбав житлове приміщення, що перебувало безпосередньо в його користуванні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та задоволення вимог про зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні цим же житловим приміщенням та вселення до нього.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням разом із членами його родини та вселення із ними ж до квартири АДРЕСА_3 не можуть бути задоволенні судом з тих підстав, що для вселення неповнолітніх дітей до їх батьків згоди власника не потребується, а дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 таких вимог не заявляла, ОСОБА_1 не уповноважувала.
Питання щодо відшкодування сторонам судових витрат по сплаті судового збору суд не вирішує, оскільки кожна зі сторін заявила про порушені права та інтереси, заявлені вимоги потребували оцінки суду та вирішені в судовому порядку, а тому на думку суду понесені судові витрати, незважаючи на те, що позовні вимоги однієї сторони знайшли своє підтвердження мають бути покладені на кожну зі сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321,383,391 ЦК України, ст.ст. 64,116,150,156 ЖК України, ст.ст. 4,10, 12,13, 81,141, 258, 263, 265, 273,ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуваанні частиною житлового будинку за адресою - АДРЕСА_2 .
Вселити ОСОБА_1 до житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк