Справа № 727/1988/13-а
Провадження № 2-а/727/7/19
16 серпня 2019 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі судді Кодрян Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання рішень (розпоряджень) відповідача не чинними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсій (пенсійних виплат), як інваліду війни, як дитині війни, вчинити певні дії і відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання рішень (розпоряджень) відповідача не чинними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсій (пенсійних виплат), як інваліду війни, як дитині війни, вчинити певні дії і відшкодування шкоди.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2015 року адміністративну справу передано на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Слободян Г.М. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.12.2016 року провадження у справі було зупинено на час проведення судової економічної експертизи, здійснення якої доручено експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 червня 2019 року поновлено провадження у даній справі.
09 серпня 2019 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлено клопотання про відвід головуючому судді Слободян Г.М. з тих підстав, що існують інші обставини, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості в діях судді при судовому розгляді справи, оскільки він з 2017 року є присяжним Шевченківського районного суду м.Чернівці та безпосередньо неодноразово приймав участь з суддею в судових процесах. Зазначив, що обраний присяжним після того, як вищенаведену справу за позовом його довірителя - батька ОСОБА_1 було направлено за ухвалою суду 13.12.2016 року на судову економічну експертизу. Вказана заява підтримана іншими учасниками справи - представником позивача ОСОБА_3 та представником відповідача ОСОБА_4
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 серпня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючій судді Слободян Г.М. в даній справі задоволено. Справу передано для проведення її подальшого перерозподілу в автоматизованій системі документообігу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019 року адміністративну справу передано на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Кодрян Л.І.
Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід з наступних підстав.
Як встановлено при ознайомленні з матеріалами справи ОСОБА_2 , який представляє інтереси позивача у даній справі, є сином позивача - ОСОБА_1 та на даний час є присяжним Шевченківського районного суду м.Чернівці. З тих підстав, що ОСОБА_2 з 2017 року є присяжним Шевченківського районного суду м.Чернівці 09 серпня 2019 року в судовому засіданні судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Слободян Г.М., у провадженні якої перебувала дана справа, заявлено відвід, який ухвалою суду задоволено.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами ч.1 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно ч.ч.1,2 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
При постановленні даної ухвали суд дотримується рекомендацій Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 р. (далі-Висновок №1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Так, у п.12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Крім того, при постановленні даної ухвали, враховано й те, що відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, що затверджений ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 листопада 1997 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейського суд з прав людини у рішенні по справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), навівши наступні мотиви (пункти 47-55 рішення).
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28, 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 28 жовтня 1998 року (Wettstein v. Switzerland) п. 42).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v.Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v.Spain), від 28 жовтня 1998 року, п.45).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06 вересня 2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п.81).
При вищевказаних обставинах, з метою забезпечення судом достатніх гарантій справедливого відправлення судочинства, виключення будь-якого сумніву щодо безсторонності, неупередженості та об'єктивності судді Кодрян Л.І. на думку розсудливого та поінформованого спостерігача у контексті оціночного розуміння «інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», суд вважає, що заява судді про самовідвід підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 36, 39, 40, 41, 248 КАС України, суд, -
Заяву судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Кодрян Л.І. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання рішень (розпоряджень) відповідача не чинними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсій (пенсійних виплат), як інваліду війни, як дитині війни, вчинити певні дії і відшкодування шкоди - задовольнити.
Адміністративну справу (№ 727/1988/13-а, провадження № 2-а/727/7/19) передати до канцелярії Шевченківського районного суду м.Чернівці для повторного автоматизованого розподілу відповідно до ст.31,41 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І.Кодрян