Справа № 715/1400/19
Провадження № 2/715/590/19
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2019 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренка В.А.
секретаря судового засідання Оршевська С.М.
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,-
ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником квартири, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2013 року №15022021. Однак, у вказаній квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка перебуває з позивачем в зареєстрованому шлюбі. На даний час позивач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, оскільки більше року вони не проживають разом як сім'я. Із 28.06.2019 року відповідачка не проживає в квартирі позивача, залишивши сім'ю, забрала всі свої особисті речі, проте з реєстрації будинку не знялася, що підтверджується довідкою та актом обстеження на предмет проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно для того, щоб зняти її з реєстрації з належного йому на праві власності житлового будинку, оскільки вона вибула із членів його сім'ї, відсутня більше одного року та її реєстрація у належній йому квартирі становить перешкоду у користуванні та розпорядженні вказаним нерухомим майном. У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідачка не бажає знятися з реєстрації в його квартирі, він змушений звернутися до суду з захистом свого права власності згідно ст.386 ЦК України, тому просить суд, ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 грудня 2013 року №15022021.
Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Вiдповiдач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомила і не просила суд відкласти розгляд справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослiдивши матерiали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко врахувати правовідносини, які виникають між власником та колишніми членами його сім'ї. Так власник житла має право вимагати визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 грудня 2013 року, ОСОБА_1 , являється власником квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з акту обстеження факту відсутності ОСОБА_2 по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 виданого 08 липня 209 року виконавчим комітетом Глибоцької селищної ради Чернівецької області №193, ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 28 червня 2018 року у квартирі, яка належить ОСОБА_1 .
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтвердили обставини викладенні в позовній заяві.
Наведені докази підтверджують те, що відповідач не проживає у вказаному будинку з червня місяця 2018 року, тому суд вважає, що вона втратила право користування вказаним житлом.
На підставі наведеного, ст. 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 - такою, що втратила право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 19 серпня 2019 року.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.