ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/32902.02.10
За первісним позовомПриватного підприємства «Веста-сервіс»
До
Третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»
Приватне підприємство «Будівельна компанія «Олександрія»
Про
За зустрічним позовом
До
Про стягнення 698 629, 76 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»
1) Приватного підприємства «Веста-сервіс»
2) Приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія»
визнання недійсним договору № 02-06/14 від 02.06.2007 року
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача (за первісним позовом): Олійник В.В. -представник за довіреністю від 20.10.2008 року;
Від відповідача (за первісним позовом): Шакірова Т.В. -представник за довіреністю від 18.01.2010 року;
Від відповідача 2 (за зустрічним позовом): Олійник В.В. -представник за довіреністю від 25.10.2007 року;
Від третьої особи (за первісним позовом): Олійник В.В. -представник за довіреністю від 25.10.2007 року
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Веста-сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 11/2005-01 від 01.11.2005 року у розмірі 610 000, 00 грн. -основного боргу, 68 324, 28 грн. -індексу інфляції, 20 305, 48 грн. -3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що згідно із договором відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року, позивач набув права вимагати від боржника сплати заборгованості за договором № 11/2005-01 від 01.11.2005 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія», яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Також, позивач зазначив, що за договором відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року первісний кредитор передав новому кредитору право вимагати не лише оплату заборгованості за договором підряду, а й право вимагати заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2007 року порушено провадження у справі (суддя Дідиченко М.А.), розгляд справи призначено на 17.08.2007 року.
Позивач до позовної заяви додав клопотання про забезпечення позову, у якому просить суд накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Русь-Інтернешнл»(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.4, код ЄДРПОУ 32380281) в сумі 705 734,06 грн., що складають 610 000,00 грн. -основного боргу, 68 324,28 грн. -індексу інфляції, 20 305,48 грн. -3% річних, 6986,30 грн. -державне мито, 118,00 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що знаходяться на рахунках останнього, які зазначені позивачем у вказаній заяві, або на будь-якому іншому рахунку виявленому органами державної виконавчої служби в ході виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2007 року клопотання Приватного підприємства «Веста-сервіс»було задоволено та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл». Дана ухвала Господарського суду м. Києва залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 року № 27/329, а також постановою Вищого господарського суду м. Києва від 01.11.2007 року № 27/329.
За резолюцією заступника Голови Господарського суду м. Києва справу № 27/329 було передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 21.01.2008 року розгляд справи було призначено на 11.02.2008 року та виправлено допущену описку в ухвалі Господарського суду м. Києва № 27/329 від 06.08.2007 року.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.02.2008 року оголошувалась перерва.
11.02.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»звернулося до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до приватного підприємства «Веста-сервіс»про визнання недійсним договору № 11/2005-01 від 01.11.2005 року, укладеного між приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»та товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2008 року зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»було повернуто заявнику без розгляду на підставі ст.ст. 60, 63 Господарського процесуального кодексу України з підстав порушення порядку його подання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»не погодившись з прийнятою судом ухвалою, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 27/329 від 02.04.2008 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.02.2008 року залишено без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»-без задоволення. Матеріали справи повернуто до Господарського суду м. Києва.
За резолюцією заступника Голови Господарського суду м. Києва справу № 27/329 передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2008 року розгляд справи було призначено на 13.05.2008 року.
08.05.2008 року справа № 27/329 була направлена до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги до Київського апеляційного господарського суду на постанову від 02.04.2008 року.
Постановою Вищого господарського суду України № 27/329 від 07.08.2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2008 року залишено без змін, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»-без задоволення.
За резолюцією заступника Голови Господарського суду м. Києва справу № 27/329 передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2008 року розгляд справи було призначено на 15.09.2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Вищого господарського суду України №27/329 від 07.08.2008 року відповідач звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на вищезазначену постанову.
Ухвалою Верховного Суду України від 25.09.2008 року відмовлено у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.08.2008 року у справі № 27/329. Матеріали справи повернуто до Господарського суду м. Києва.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.11.2008 року вказану справу передано для подальшого розгляду судді Дідиченко М.А.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2008 року розгляд справи було призначено на 24.11.2008 року, зобов'язано сторін надати додаткові документи по справі.
До судового засідання 24.11.2008 року через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд визнати договір відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року, укладений між приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»та приватним підприємством «Веста-сервіс»недійсним.
У судовому засіданні 24.11.2008 року оголошено перерву до 03.12.2008 року для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2008 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву по справі № 27/329, залучено до участі у розгляді первісної позовної заяви у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та до участі у розгляді зустрічної позовної заяви у якості відповідача 2 приватне підприємство «Будівельна компанія «Олександрія».
У судовому засіданні 03.12.2008 року представник відповідача подав клопотання про колегіальний розгляд справи № 27/329. Для вирішення питання щодо колегіального розгляду справи, у судовому засіданні оголошено перерву.
05.12.2008 року листом № 06-26.1/877 заступник Голови Господарського суду м. Києва повідомив сторін про відмову у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи у зв'язку із відсутністю складності даної справи та враховуючи велику завантаженість суддів розглядом інших справ.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2008 року розгляд справи призначено на 24.12.2008 року.
У судовому засіданні 24.12.2008 року оголошено перерву до 30.12.2008 року.
30.12.2008 року у судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Проти зустрічної позовної заяви заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
Представник відповідача 2 за зустрічним позовом та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 30.12.2008 року розгляд справи було відкладено на 21.01.2009 року.
У судовому засіданні 21.01.2009 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечував проти позовних вимог, проте докази, витребувані ухвалою суду від 30.12.2008 року суду не надав. Крім того, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що 23.12.2008 року було порушено провадження у справі № 8/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» про визнання договору № 11/2005-01 від 01.11.2005 року недійсним. Оскільки договір № 11/2005-01 від 01.11.2005 року є доказом, на який посилається позивач у справі № 27/329, відповідач вважає дану справу та справу № 8/16 пов'язаними між собою.
Представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача 2 за зустрічним та третьої особи за первісним позовом позовом у судове засідання 21.01.2009 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 21.01.2009 року розгляд справи було відкладено на 04.02.2009 року.
У судовому засіданні 04.02.2009 року представник відповідача підтримав подане 21.01.2009 року через загальний відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі № 27/329.
Представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача 2 за зустрічним позовом та третьої особи за первісним позовом підтримав заперечення позивача проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 року зупинено провадження у справі № 27/329 до вирішення пов'язаної з нею справою № 8/16, яка знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва, та набрання рішенням суду законної сили.
21.12.2009 року до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява від Приватного підприємства «Веста-Сервіс»про поновлення провадження у справі № 27/329 у зв'язку із тим, що 03.06.2009 року Постановою Київського апеляційного господарського суду № 8/16, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія»задоволено, рішення Господарського суду міста Києва № 8/16 від 26.03.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва поновлено провадження у справі № 27/329 та призначено до розгляду на 19.01.2010 року.
У судовому засіданні 19.01.2010 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із поданою апеляційною скаргою на ухвалу суду про поновлення провадження у справі.
Беручи до уваги, що ухвала про поновлення провадження у справі не підлягає оскарженню, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 19.01.2010 року оголошено перерву до 02.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2010 року підтримав первісний позов у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2010 року заперечував проти задоволення первісного позову. Зустрічний позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
02.06.2007 року між Приватним підприємством «Веста-сервіс»(надалі - новий кредитор) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»(надалі -первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 02-06/14 (надалі договір відступлення права вимоги), за умовами якого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав.
Відповідно до п. 1.2 договору відступлення права вимоги, новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості, у розмірі 610 000, 00 грн., за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором № 11/2005-01 від 01.11.2005 року у тому числі з урахуванням штрафних санкцій та інфляційних витрат.
Сторони узгодили, що право вимоги перейшло до нового кредитора з моменту набуття чинності договором відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року, тобто з 02.06.2007 року.
01.11.2005 року між Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»(надалі - виконавець) в особі директора Маклакова Аркадія Аркадійовича, який діяв на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(надалі - замовник) в особі головного інженера Білойвана Анатолія Григоровича, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2005 року, був укладений договір № 11/2005-01 (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору виконавець на власний ризик відповідно до умов цього договору надає послугу з прибирання від снігу території готельного комплексу «Русь»у період з 2 листопада 2005 року по 31 січня 2006 року, а замовник приймає та оплачує надані послуги відповідно до умов договору.
Загальна вартість послуг за цим договором складає 610000 грн. з якої: вартість послуг 508333, 33 грн., ПДВ 101666, 67 грн. (п. 4.1 договору).
В пункті 6.1. договору передбачено, що виконавець надає послуги протягом 60 днів з моменту підписання договору з правом дострокового виконання.
Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом прийому-передачі наданих послуг (п. 8.1. договору).
Між сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2006 року за послуги з прибирання від снігу території готельного комплексу “Русь”. В пункті 3 акта зазначається, що сторони не мають жодних претензій щодо виконання договору від 01.11.2005 року № 11/2005-01.
Відповідно до п. 5.1. договору замовник оплачує надані послуги протягом 90 днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Враховуючи зазначене, відповідач повинен був здійснити розрахунок за надані послуги у строк до 01.05.2006 року.
Спір по справі виник внаслідок того, що боржник не сплачує новому кредитору заборгованість за надані послуги за договором № 11-/2005-01 від 01.11.2005 року, оскільки відповідач зазначає, що він не уповноважував головного інженера Білойвана Анатолія Григоровича на підписання данного договору та не видавав головному інженеру довіренності від 12.01.2005 року. Крім того, повідомив, що відповідно до п. 10.6.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»генеральний директор без попередньої згоди зборів учасників товариства має право на вчинення правочинів, укладання договорів (угод) на суму, що не перевищує 500 000, 00 грн. Сума договору № 11-/2005-01 від 01.11.2005 року склала 610 000, 00 грн., проте збори учасників відповідача згоди на укладання такого договору не надавали.
Так, згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Довіреність, видана директором ТОВ «Русь Інтернешнл»на ім'я головного інженера Білойвана А.Г., була скріплена печаткою товариства.
У відповідності до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» саме генеральний директор видає доручення (довіреності) та інші документи від імені товариства.
Отже, право директора товариства на видачу такої довіреності відповідає вимогам чинного законодавства та положенням статуту товариства.
Пунктом 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557 передбачено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.
Будь-яких доказів підробки печатки або передачі її іншій особі суду надано не було. Також суду не було надано підтверджень того, що головного інженера Білойвана А.Г. або іншу особу підприємства було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки ТОВ «Русь Інтернешнл».
Таким чином, генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»повинен був знати, на який документ (договір, акт, довіреність) ставиться печатка. Отже, він знав або мав знати про укладення головним інженером Білойваном А.Г. договору від 01.11.2005 року № 11/2005-01 та виникнення заборгованості перед ПП «Будівельна компанія «Олександрія»за надані послуги, оскільки на акті приймання-передачі наданих послуг також є відбиток печатки товариства.
Проаналізувавши вказане вище, колегія суддів прийшла до висновку, що договір від 01.11.05 № 11/2005-01 укладений сторонами з дотримання вимог ст.203 ЦК України, правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
Таким чином, суд вважає, що головний інженер Білойван А.Г. діяв від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»в межах наданих йому повноважень.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Пунктом 42 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»також зазначається, що на підставі ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 року (68/151/ЄЕС).
Відповідачем не доведено, що позивач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про існуючи обмеження, передбачені статутними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»щодо повноважень генерального директора.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що договір №11/2005-01 від 01.11.2005 року укладено сторонами з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки головного інженера Білойвана А.Г. довіреністю від 12.01.2005 року керівництво відповідача уповноважило на підписання зазначеного договору, що свідчить в свою чергу про схвалення замовником і прийняття до виконання основного договору.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими.
Також, відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною вимогою, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року укладений між Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія»та Приватним підприємством «Веста-сервіс».
Обгрунтоваючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що договір відступлення права вимоги за грошовими зобовязаннями з попередньою або наступною компенсанцією вартості такого боргу слід кваліфікувати як договір факторингу. Водночас фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Враховуючи те, що позивач не є установою, яка може надавати фінансові послуги, так як він не є банком або фінансовою установою, тому не мав права підписувати укладати договір відступлення права вимоги.
Однак суд не може погодитися з даними твердженнями позивача враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 350 ГК України, факторингові послуги банків - це придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах та договірній основі. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою. Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.
Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто, факторингом є фінансування клієнта банком, шляхом купівлі фактором права грошової вимоги. Банк набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
В той же час, договір відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року було укладено на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні.
Зокрема підстави заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою передбачені ч. 1 ст. 512 ЦК: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
При заміні кредитора у зобов'язанні іншою особою, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Обмеження, відповідно до яких заміна кредитора не допускається, регулюються ст. 515 ЦК України. Згідно цієї статті заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України про недійсність правочину, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України перелічені всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, це: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Відповідачем не надано жодних доказів визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 року недійсним.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
З огляду на зміст укладеного договору № 11/2005-01 від 01.11.2005 року він є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Стаття 514 ЦК України регламентує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором №11/2005-01 від 01.11.2005 року в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості наданих робіт від відповідача не надходило.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті ним не спростовано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у повному розмірі у сумі 610 000, 00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №11/2005-01 від 01.11.2005 року, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у сумі 20 305, 48 грн. та 68 324, 28 грн. інфляційних витрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг у строк до 01.05.2006 року, таким чином нарахування 3% річних повинно починатися з 02.05.2006 року.
Розрахунок 3% річних:
610 000, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 405 (з 02.05.2006 року по 10.07.2007 року) / 365 = 20 305, 48 грн.
Отже, 3% річних за перерахунком суду становить 20 305, 48 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Розмір втрат від інфляції становить:
610 000, 00 грн. (заборгованість) * 111, 2% (зведений індекс за період з травня 2006 року по травень 2007 року) -610 000, 00 грн. = 68 320, 00 грн.
Таким чином, за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 68 320, 00 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 514, 837, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 4; код ЄДРПОУ 32380281) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Веста-сервіс»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10; код ЄДРПОУ 35134978) заборгованість у розмірі 610 000 (шістсот десять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 20 305 (двадцять тисяч триста п'ять) грн. 48 коп., збитки від інфляції у розмірі 68 320 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 979 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп., та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. У зустрічному позові відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 08.02.2010 року