ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/57805.02.10
За позовом Приватного підприємства «Голден-Фарм»
до Малого приватного підприємства «Фармація Верде»
про стягнення заборгованості в сумі 2 444,96 грн.
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Кочугуров О.В. (довіреність № 8 від 01.09.2008р.);
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 05.02.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Приватне підприємство «Голден-Фарм»(надалі ПП «Голден-Фарм», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства «Фармація Верде»(надалі МПП «Фармація Верде», відповідач) боргу в розмірі 2 444, 96 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов'язань по оплаті поставлених товарів за договором № 153 від 01.04.2007р., у зв'язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка станом на 01.12.2009р. наявна у матеріалах справи).
Провадження у справі порушено ухвалою від 05.10.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
01 квітня 2007р. між ПП «Голден-Фарм»та МПП «Фармація Верде»укладено договір № 153 за умовами якого продавець продавав, а покупець (відповідач у справі) купував товар у кількості та на суму згідно накладних.
Поставка товарів (косметичні засоби), щодо оплати яких виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними від 19.12.2008р. № 13593 на суму 1 811, 26 грн., від 24.12.2008р. № 13767 на суму 633, 70 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідно до заявлених вимог, позивач при поданні позовної заяви зазначав про несплату відповідачем товару на загальну суму - 2 444, 96 грн. у зв'язку з чим з посиланням на умови договору (п. 3.1) та настання строку оплати просив стягнути вказану суму з відповідача.
Як встановлено в ході розгляду справи, у п. 5.3 договору № 153 від 01.04.2007р. сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, діє на протязі року та вважається чинним до повного взаєморозрахунку сторін.
Враховуючи, що поставки продукції згідно накладних, які неоплачені відповідачем та сума за якими заявлена до стягнення, здійснювались у грудні 2008р., тобто після припинення дії договору від 01.04.2007р., підстави керуватись умовами вказаного договору, зокрема щодо настання строку виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару відсутні.
На вимоги суду (ухвали від 05.10.2009р., 03.12.2009р.) позивачем не надано доказів які б підтверджували продовження дії договору від 01.04.2007р., не надано відповідної додаткової угоди, чи письмового погодження на продовження терміну дії укладеного договору між сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України), серед яких договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Видаткові накладні які підтверджують здійснення поставки продукції після закінчення строку дії договору від 01.04.2007р. свідчать про виникнення між сторонами правових відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поставка товарів на користь відповідача, прийняття товару останнім, свідчить про наявність між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В ухвалах суду від 05.10.2009р., від 03.12.2009р. з метою встановлення обставин щодо направлення вимоги про оплату поставлених товарів за накладними згідно яких виник спір, було витребувано від позивача докази звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар, зобов'язано надати вимогу з доказами направлення до матеріалів справи.
Як про те встановлено під час вирішення спору, дія договору шляхом укладення відповідних угод між сторонами не продовжувалась, а у відповідності зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, у зв'язку з чим обов'язковим є виконання зобов'язань сторонами які виникли з договору та були вчинені в його межах, однак в даному випадку договір від 01.04.2007р. не може бути підставою виникнення нових зобов'язань у зв'язку із закінченням строку дії договору який чітко обмежений сторонами у п. 5.3. В подальшому сторонами укладено договір № 78 від 01.01.2009р., однак вказаний договір не містить погоджень щодо застосування його положень до відносин сторін які виникли раніше.
Підстави керуватись положеннями договору від 01.04.2007р. щодо настання строку оплати за товар поставлений згідно накладних від 19.12.2008р. № 13593, від 24.12.2008р. № 13767 з урахуванням наведеного відсутні, у зв'язку з чим такий має визначатись виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.
З вимогою про оплату товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався, а надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.
Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р., № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.
Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 444, 96 грн. обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов договору від 01.04.2007р., з якого зобов'язань по оплаті поставленого товару за накладними від 19.12.2008р. № 13593, від 24.12.2008р. № 13767 для відповідача не виникало, підстави для задоволення поданого позову відсутні, оскільки обов'язок по оплаті поставлених товарів станом на час звернення до суду не виник і прострочення оплати відповідачем не допускалось.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 09.02.2010