Справа 2-262-10
4 березня 2010 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Лушніковій А.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров'я отриманим професійним захворюванням та виробничої травми, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 37 500, 00 гривень, завданої в наслідок отриманого професійного захворювання. 21 січня 2010 року на адресу суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області в порядку відшкодування моральної шкоди 37 500,00 гривень, як таку, що завдана йому внаслідок отриманої виробничої травми та розвитого професійного захворювання в сукупності.
ОСОБА_1, позивач по даній цивільній справі, з 1984 року по 2001 рік перебував в трудових відносинах з «Шахтою імені ОСОБА_3» (працював на посаді підземного електрослюсаря), що підтверджується копією його трудової книжки.
Робота в шахті, під землею, є джерелом підвищеної небезпеки. Це робота з особливими природними, географічними, геологічними умовами підвищеного ризику і небезпеки для здоров'я, яка пов'язана з шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Здійснення трудової діяльності в шахті створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками.
При виконанні своїх трудових обов'язків 21 жовтня 2001 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого було травмовано поясничний відділ позвоночника, за результатами травми складено акт про нещасний випадок форми Н-1 від 21 жовтня 2001 року. Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 032590 від 25 травня 2005 року позивачу ОСОБА_4 встановлено 25 % втрати професійної працездатності, внаслідок травмування на виробництві 21 жовтня 2001 року.
Окрім того, стаж роботи на підприємстві, більш ніж 18 років, став основною причиною виникнення та розвитку у позивача професійного захворювання, а саме: «хронічного обструктивного бронхіту другого ступеню, легеневої недостатності», яке виявлено у 2005 році. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 20 квітня 2005 року професійне захворювання позивача (хронічний обструктивний бронхіт другого ступеню, легенева недостатність) виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, неефективності засобів боротьби з пилом та індивідуальних засобів захисту органів дихання від пилу, постійного впливу шкідливих виробничих факторів: концентрація вугільного та породного пилу, фізичних навантажень, локальної вібрації.
За результатами медичного освідчення в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії, з 25 травня 2005 року позивача ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи, причиною інвалідності є професійне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 002588 від 25 травня 2005 року.
Під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має 55 % втрати професійної працездатності по сукупності: 30 % - з причини професійного захворювання; 25 % - в наслідок перенесеної травми 2001 року. Саме за сукупності отриманого відсотку втрати професійного захворювання позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду.
Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 55 %, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, травмування, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 37 500 гривень.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позові, просить їх задовольнити.
Представник відповідача, ОСОБА_2 (довіреність № 2115/07 від 07 грудня 2009 року) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що заявлені вимоги суперечать законодавству. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п. 27 ст. 77 якого зупинив норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» про відшкодування моральної шкоди, а тому фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не має правових підстав та фінансових можливостей для відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві. У наданих суду запереченнях відповідач зазначив, що винним у нещасному випадку з позивачем є підприємство, яке у відповідності до Закону України «Про охорону праці» не забезпечило безпечні умови праці позивачу, а тому в даному випадку необхідно застосувати норми закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України. Провина відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у спричинені позивачу шкоди відсутня. Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області нарахувало і виплатило позивачу одноразову допомогу, яка компенсує і моральні страждання позивача. Без обмеження відділення фонду відшкодовує витрати на лікування і втрачений позивачем заробіток. Окрім того, представник відповідача зазначила, що відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області нарахувало і виплатило позивачу одноразову допомогу, яка компенсує і моральні страждання позивача у розмірі 3 840 гривень. Без обмеження відділення фонду відшкодовує витрати на лікування і втрачений позивачем заробіток, позивач отримує щомісячні страхові виплати у розмірі 967,99 гривень (станом на 31 березня 2009 року), отримує санітарно-курортне лікування, витрати на яку компенсуються Фондом.
Суд, послухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи (копія паспортних даних позивача, копія трудової книжки позивача, акт розслідування хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2005 року, акт про нещасний випадок на виробництві № 44 від 21 жовтня 2001 року, довідка МСЕК серії ДОН-04 від 002588, довідка МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 032590, виписки з історії хвороби позивача, копія медичної картки позивача, епікризи, висновки невропатолога, висновки ревматолога), вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із виробничою травмою 2001 року та професійним захворюванням - «хронічний обструктивний бронхіт другого ступеню». Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодовувати позивачу виплаває із ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України моментом виникнення права на відшкодування моральної шкоди є висновок МСЕК, коли позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності. Незалежно від моменту звернення до суду, потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо право у нього виникло з 1 квітня 2001 року до 1 січня 2006 року. Як вбачається з довідки медико-соціальної експертної комісії № 032590 позивачу ОСОБА_1 вперше була встановлена 55 відсотків втрати працездатності безстроково, третя група інвалідності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік». Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд звертає увагу на те, що позивачу ОСОБА_1 збільшено процент втрати працездатності, але до 1 січня 2006 року, тобто до зупинення дії ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При вирішенні даного спору судом з'ясовано, що ОСОБА_1 раніше не відшкодовувалась моральна шкода за отриману у 2001 році виробничу травму.
Суд не приймає посилання відділення фонду на те, що для визначення факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу встановлена третя група інвалідності. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем ОСОБА_1 доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання від 20 квітня 2005 року, акт про нещасний випадок № 44 від 21 жовтня 2001 року, виписки з історії хвороби, медичні довідки, довідки МСЕК, пояснення представника відділення фонду, який не оспорює ні один із вказаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди виробничою травмою, професійним захворюванням.
Суд не враховує заперечення представника відділення фонду про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно було забезпечити безпечні умови праці і у відповідності до Закону України «Про охорону праці» є винним у спричиненні шкоди позивачу, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відділенням фонду врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», і саме на відділення фонду покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену в наслідок отриманого професійного захворювання.
Посилання представника відділення фонду на ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відділенням фонду в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я (ст. 268 ч. 1 п. 3 ЦК України).
Факти виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, призначення і виплата втраченого заробітку та витрат на лікування не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплати вказаних сум, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у якості самостійних виплат.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, тому суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках.
Суд не приймає посилання відділення фонду, що п. 27 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік зупинив на 2006 рік дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 25 травня 2005 року.
Приймаючи до уваги вищезазначене, а також враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає, що позовні вимоги позивача безпідставно завищені.
Відповідно до роз'яснень, викладений у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням: стану здоров'я ОСОБА_1 (55 % втрати професійної працездатності), тяжкість виробничої травми та професійного захворювання, наслідки виробничої травми та професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Так з наданих суду виписок з історії хвороби (№ 34024, 6697), епікризів (№ 2370, № 3763, № 8112, № 1215, № 337, № 4474, № 5095, № 4474, , № 1483, № 2476, № 130, № 8733, № 7633, № 1458, № 8536) встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні з причини отриманої виробничої травми та професійного захворювання. Окрім стаціонарного лікування позивач потребує тривалого обстеження в медичних закладах, періодичних консультацій лікарів.
Відповідно до глибини фізичних і душевних страждань (ступень втрати професійної працездатності позивача, обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, необхідність прикладання додаткових зусиль для організації свого життя), враховуючи принципи виваженості, розумності і справедливості, су вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного хахворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 23 вересня 1999 року), 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спиненої в результаті ушкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області на користь ОСОБА_1 одноразово 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя