Справа 2-249-10
26 січня 2010 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Харьковій Л.М.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров'я на виробництві, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, спричиненої в результаті ушкодження здоров'я на виробництві.
ОСОБА_1, позивач по даній цивільній справі перебував у трудових відносинах з ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське № 3» (працював за на посаді гірничого монтажника з повним робочим днем), що підтверджується копією його трудової книжки.
Робота в шахті, під землею, є джерелом підвищеної небезпеки. Це робота з особливими природними, географічними, геологічними умовами підвищеного ризику і небезпеки для здоров'я, яка пов'язана з шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Здійснення трудової діяльності в шахті створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками.
Стаж роботи на підприємстві, майже 20 років, став основною причиною виникнення та розвитку у позивача професійного захворювання, а саме: «хронічного обструктивного бронхіту пилевої етиології», яке виявлено у 2004 році. ОСОБА_4 розслідування професійного захворювання від 27 серпня 2004 року професійне захворювання позивача (хронічний обструктивний бронхіт пилевої етиології супутний) виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, неефективності засобів боротьби з пилом та індивідуальних засобів захисту органів дихання від пилу, постійного впливу шкідливих виробничих факторів: концентрація вугільного та породного пилу, фізичних навантажень, локальної вібрації.
За результатами медичного освідчення в Міжрайонній медико-соціальній експертній комісії, з 07 вересня 2004 року позивача ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи безстроково, причиною інвалідності є професійне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-02 № 083868 від 07 вересня 2004 року.
Внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я, унаслідок фізичної дії небезпечних і шкідливих умов праці (робота в шахті), позивачу заподіяно моральну шкоду. Ця шкода полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 40 %, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 50 000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, надав суду пояснення аналогічні своєму позову, просив суд задовольнити заявлені ним вимоги.
Представник позивача ОСОБА_2 (згідно усної угоди) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача, ОСОБА_3 (довіреність № 2116/07 від 07 грудня 2009 року) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що заявлені вимоги суперечать законодавству. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п. 27 ст. 77 якого зупинив норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» про відшкодування моральної шкоди, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не має правових підстав та фінансових можливостей для відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві. У наданих суду запереченнях відповідач зазначив, що винним у нещасному випадку з позивачем є підприємство, яке у відповідності до Закону України «Про охорону праці» не забезпечило безпечні умови праці позивачу, а тому в даному випадку необхідно застосувати норми закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України. Провина відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у спричинені позивачу шкоди відсутня. Окрім того, представник відповідача зазначила, що відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області нарахувало і виплатило позивачу одноразову допомогу, яка компенсує і моральні страждання позивача у розмірі 10 640 гривень. Без обмеження відділення Фонду відшкодовує витрати на лікування і втрачений позивачем заробіток, позивач отримує щомісячні страхові виплати у розмірі 1 305,04 гривень (станом на 31 березня 2009 року), отримує санітарно-курортне лікування, витрати на яку компенсуються Фондом.
Суд, послухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи (копія паспортних даних позивача, копія трудової книжки позивача, довідка МСЕК виписка з ОСОБА_4 огляду у МСЕК серії 2-18 АА № 031482, довідка МСЕК серії 2-18 АА № 031482, витяг із ОСОБА_4 огляду у МСЕК № 083868, довідка СЕС Петровського району № 119 від 17 червня 2004 року про санітарно-гігієнічні умови праці ОСОБА_1, ОСОБА_4 розслідування професійного захворювання від 27 серпня 2004 року, епікриз № 189, епікриз № 6351, довідка МСЕК серії ДОН-02 № 083868, епікриз № 547, епікриз № 314, висновок лікарняно-експерної комісії № 5150 від 13 серпня 2004 року, епікриз № 122, епікриз № 241, епікриз № 718, епікриз № 166, епікриз № 264, виписний епікриз № 97, виписний епікриз № 286, епікриз № 314, епікриз № 64, епікриз № 31, епікриз № 18, епікриз № 268, висновок Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, індивідуальна програма реабілітації інваліда № 191), вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням - «хронічний обструктивний бронхіт пилевої етиології». Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодовувати позивачу виплаває із ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України моментом виникнення права на відшкодування моральної шкоди є висновок МСЕК, коли позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності. Незалежно від моменту звернення до суду, потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо право у нього виникло з 1 квітня 2001 року до 1 січня 2006 року. Як вбачається з довідки медико-соціальної експертної комісії № 031482 позивачу ОСОБА_1 вперше була встановлена 40 відсотків втрати працездатності безстроково.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що для визначення факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу встановлена третя група інвалідності. ОСОБА_4 ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем ОСОБА_1 доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання від 27 серпня 2004 року, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці ОСОБА_1 від 17 червня 2004 року, виписки з історії хвороби, медичні довідки, довідки МСЕК від 07 вересня 2004 року, пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із вказаних письмових доказів, пояснення позивача, пояснення представника позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням.
Суд не враховує заперечення відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно було забезпечити безпечні умови праці і у відповідності до Закону України «Про охорону праці» є винним у спричиненні шкоди позивачу, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків.
Посилання відповідача на ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я (ст. 268 ч. 1 п. 3 ЦК України).
Факти виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, призначення і виплата втраченого заробітку та витрат на лікування не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплати вказаних сум, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у якості самостійних виплат.
ОСОБА_4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, тому суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках.
Суд не приймає посилання відповідача, що п. 27 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік зупинив на 2006 рік дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 07 вересня 2004 року.
Приймаючи до уваги вищезазначене, а також враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає, що позовні вимоги позивача безпідставно завищені.
Відповідно до роз'яснень, викладений у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням: стану здоров'я ОСОБА_1, тяжкість професійного захворювання, наслідки професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Так з наданих суду епікризів ( - Мар'їнської центральної районної лікарні: згідно епікризу № 189: з 06 травня 2004 року - 27 травня 2004 року; згідно епікризу № 547: з 10 жовтня 2003 року - по 24 жовтня 2003 року; згідно епікризу № 314: з 16 серпня 2004 року по 01 вересня 2004 року; згідно епікризу № 268: з 02 липня 2004 року - 16 липня 2004 року; - Єлизаветівської амбулаторії: епікриз № 122; згідно епікризу № 241: з 20 червня 2008 року по 1 липня 2008 року; згідно епікризу № 718: з 24 грудня 2007 року по 4 січня 2008 року; згідно епікризу № 166: з 10 квітня 2007року по 23 квітня 2004 року; згідно епікризу № 264: з 19 липня 2006 року по 31 липня 2006 року; - Новомихайлівської сільської лікарні: згідно епікризу № 97: з 30 березня 2005 року по 14 квітня 2005 року; згідно епікризу № 286: з 16 листопада 2005 року по 20 листопада 2005 року) встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні з причини отриманого професійного захворювання, на теперішній час не працездатний. Окрім стаціонарного лікування позивач потребує тривалого обстеження в медичних закладах, періодичних консультацій лікарів.
Відповідно до глибини фізичних і душевних страждань (ступень втрати професійної працездатності позивача, обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, необхідність прикладання додаткових зусиль для організації свого життя), враховуючи принципи виваженості, розумності і справедливості, су вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного хахворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 23 вересня 1999 року), 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров'я на виробництві.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар'їнському районі Донецької області на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя