Справа № 2-125-10
4 лютого 2010 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі Харьковій Л.М.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника третьої особи: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мар'їнка, Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представників позивача за довіреністю: ОСОБА_7, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Красногорівська міська рада Мар'їнського району Донецької області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та виселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди в користуванні квартирою № 8 в будинку № 1 по вул. Калініна в м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, а саме: зобов'язати відповідачів надати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері зазначеної квартири; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 30 березня 2009 року за ОСОБА_1 визнано право на проживання в квартирі №8 в будинку по вул. Калініна в м. Красногорівка. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 30 березня 2009 року в частині визнання за ОСОБА_1 права на проживання в квартирі залишено без змін. В спірній квартирі на теперішній час постійно мешкають відповідачі без будь-яких правових підстав. Квартира належить до державного житлового фонду. Рішення про надання Красногорівською міською радою квартири відповідачам не видавався, ордер на зайняття квартири відповідачам не надавався. Відповідачі перешкоджають ОСОБА_1 в користуванні квартирою, оскільки самі фактично мешкають в квартирі, тобто не надають доступу до квартири, замінили замки на вхідних дверях. Позивач не може проживати у даній квартирі, оскільки відповідачі відмовляються залишити квартиру.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, надав наступні пояснення. В період з грудня 2004 року по лютий 2009 року він відбував покарання у вигляді позбавлення волі в пенітенціарному закладі, відповідно до вироку Мар'їнського районного суду Донецької області від 17 лютого 2006 року. Звільнившись після відбуття покарання позивач повернувся до квартири АДРЕСА_2, оскільки розраховував на закріплене за ним житлове приміщення. Він мешкав в зазначеній квартирі з 2000 року разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8, яка померла в 2008 році. Оскільки в зазначеній квартирі мешкає сім'я ОСОБА_3, позивач змушений був поновлювати своє право на проживання в квартирі шляхом судового захисту. Рішенням Мар'їнського районного суду від 30 березня 2009 року, залишеного по суті без змін Апеляційним судом Донецької області15 липня 2009 року, за ним визнано право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Але відповідачі перешкоджають позивачу в користуванні житловим приміщенням, оскільки самі фактично мешкають в квартирі, та не дають доступу до квартири, змінили замки на вхідних дверях, відмовляються залишити квартиру, комунальні платежі ними не сплачуються. На теперішній час позивач позбавлений будь-якого житла, а тому просить суд виселити відповідачів із спірної квартири, тим самим захистивши його право на житло.
Представник позивача ОСОБА_2 (згідно довіреності від 03 липня 2009 року) у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, надавши суду пояснення аналогічні викладеним позивачем в позові, зокрема зазначила наступне. Законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 71 ЖК України закріплено право збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, зазначене право позивача ОСОБА_1 поновлене рішенням суду від 30 березня 2009 року, яке набрало сили 15 липня 2009 року. Відповідачі вважаються такими, що самоуправно зайняли жиле приміщення, тобто вселились в нього самовільного без будь-яких правових підстав, а тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення згідно положення ч. 3 ст. 116 ЖК України.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з'явилась, позовні вимоги не визнала надала суду наступні пояснення. У спірній квартирі вона разом зі своєю сім'єю мешкають з квітня 2004 року, уклавши угоду з ОСОБА_9, відповідно до якої останній були передані гроші в сумі 3 000 доларів США, та сплачені борги за комунальні послуги в сумі 4 000 гривень. ОСОБА_9 не приватизувавши квартиру померла у 2008 році. Відповідач зазначила, що на протязі понад 5 років вона разом з синами експлуатує спірну квартиру, платить комунальні послуги, зробили капітальний ремонт, а тому вважає житло належне її родині на законних підставах. Окрім того зазначила, що одразу після звільнення та по теперішній час позивач мешкає у своєї дівчині, а отже має житло.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, зокрема надав такі пояснення. У 2003 році у квартирі АДРЕСА_2 відбулась пожежа, в квартирі ніхто не мешкав, ніхто не заходив, оскільки вона була в незадовільному стані, непридатна до проживання, була відсутня вода, каналізація, електропроводка, сантехніка. Саме вони, відповідачі по даній справі, сплативши ОСОБА_9, матері позивача, обговорену вартість квартири, вважаючи її приватизованою, привели її до житлового стану, а тому на теперішній час дійсно перешкоджають позивачу в користуванні житлом, оскільки останній фактично в квартирі ніколи не мешкав.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, надав пояснення аналогічні наданим ОСОБА_3, ОСОБА_4
Представник Красногорівської міської ради Донецької області ОСОБА_6 (згідно довіреності № 728 від 16 вересня 2009 року) у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, надавши наступні пояснення. Згідно записів в книзі видачі ордерів на житлове приміщення, ордер на заселення квартири АДРЕСА_2 видане на ім'я діда позивача ОСОБА_10, але на теперішній час не приватизована, квартира належить до державного житлового фонду, і оскільки відповідачі тривалий час користуються житловим приміщенням вони не можуть бути виселенні, оскільки згідно ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Свідок ОСОБА_11 (за клопотанням відповідачів) у судовому засіданні надала наступні показання. Вона є рідною тіткою відповідача ОСОБА_3 17 серпня 2004 року в її присутності, та в присутності ОСОБА_12, ОСОБА_13, відповідач та ОСОБА_14 уклали угоду при купівлю квартиру, помилково вважаючи її приватною власністю. Дізнавшись про те, що квартира АДРЕСА_2 не приватизована безрезультатно намагались розшукати ОСОБА_14, до смерті останньої. Чи звертався позивач до відповідачів з вимогою надати йому можливість користуватися житловим приміщенням їй не відомо.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши в сукупності всі матеріали справи (рішення Мар'їнського районного суду Донецької області № 2-148-09 від 30 березня 2009 року, ухвала Апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року, довідка Красногорівського міського комбінату комунальних підприємств № 1241 від 6 серпня 2009 року, розписка ОСОБА_12 від 19 лютого 2008 року, заява ОСОБА_15 від 20 лютого 2008 року, акт про фактичне мешкання від 14 серпня 2006 року, акт обстеження від 16 вересня 2009 року, заява про зняття з реєстрації місця проживання від 24 липня 2007 року, лист № 1228 від 4 серпня 2009 року, розписка ОСОБА_9 від 17 серпня 2004 року, пояснювальна записка ОСОБА_11 від 10 вересня 2009 року, ), вважає, що позовні вимоги підлягають з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлена, що квартира АДРЕСА_3 відноситься до державного житлового фонду, що підтверджується листом Красногорівського міського комбінату комунальних підприємств «Віта» № 1228 від 4 серпня 2009 року. На теперішній час в спірній квартирі ніхто не зареєстрований.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року за ОСОБА_1, позивачем по даній цивільній справі визнано право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Розглядаючи питання про усунення перешкод в користуванні квартирою, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 постилається на підстави для виселення відповідачів, передбачені ч. 3 ст. 116 ЖК України, тобто як особи, які самоуправно зайняли жиле приміщення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року такими, що самоуправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення.
Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачі вселились в № 8 в будинку № 1 по вул. Калініна в м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області без отримання ордеру - єдиної підстави для заселення даного жилого приміщення, а тому вважається самоуправним. Суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні відповідачами не було надано доказів, що їх вселення на жилу площу без ордеру відбулось з відома органів, що винесли рішення про надання жилого приміщення або з дозволу відповідних посадових осіб. Посилання відповідачів на укладену угоду між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (наявність розписки, пояснення свідка) суд вважає в даному випадку безпідставним, оскільки по-перше, угода не може бути визнана договором купівлі-продажу квартири, оскільки ОСОБА_9 не була власником квартири, а по-друге угода не може бути визнана судом договором найму житлового приміщення, оскільки ордер на зайняття квартири виданий на ім'я ОСОБА_10, що не оспорюється жодною стороною.
Посилання відповідачів на те, що вони з 2004 року експлуатують житлове приміщення, суд не приймає, оскільки довго тривалість користування самоуправно зайнятим жилим приміщенням не надає особі будь-яких прав на нього, навіть коли житлові органи фактично вступають в договірні відносини, з особами що самоуправно вселилися на жилу площу (приймають квартирну плату, плату за комунальні послуги).
Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватися ним інакше як з підстав і в порядку передбачених законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Витрати, пов'язані з виселенням осіб, які самоуправно зайняли жиле приміщення, покладаються на них.
На підставі ст. 9, ч. 3 ст. 116 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа Красногорівська міська рада Мар'їнського району Донецької області задовольнити повністю.
Усунути перешкоди в користуванні квартирою № 8 в будинку №1 по вул. Калініна в м. Красногорівка, Мар'їнського району, Донецької області, а саме: зобов'язати відповідачів надати позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ключі від вхідної двері зазначеної квартири.
Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 із квартири АДРЕСА_4.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя