Справа № 495/2694/19
№ провадження 2/495/1672/2019
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
15 серпня 2019 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря - Ткаченко О.М.,
Справа № 495/2694/19,
За участю позивача - особисто ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю земельної ділянки,
29 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Шабівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю земельної ділянки, просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що більше 15 років добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стверджує, що вказана земельна ділянка згідно виписки з рішення Шабівської сільської ради від 05.04.1990 року № 58 була надана у користування ОСОБА_2 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, після чого на підставі виписки рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів № 140 від 19.04.1990 року ОСОБА_2 був наданий дозвіл на будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці, виданий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та встановлені в натурі на місцевості межі ділянки.
Таким чином, з 1990 року вказана ділянка була сформована у відповідності до вимог Земельного Кодексу в редакції Закону від 1992 року, визначені межі ділянки, її площа та цільове призначення.
У грудні 1995 року ОСОБА_2 виїхав на заробіток до Російської Федерації.
Перед від'їздом ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 користуватись цією ділянкою.
Так, з 1995 року він користується вказаною ділянкою, провів її рекультивацію, побудував на ділянці господарські будівлі, проведено світло, посаджені багаторічні фруктові насадження, усі ці роки він сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою.
На теперішній час місце перебування ОСОБА_2 йому невідомо.
Разом з тим вважає себе таким, що має права на передачу йому вказаної земельної ділянки за набувальною давністю та бажає зареєструвати її в органах реєстрації .
За вказаних вище обставин він і звернувся до суду з даним позовом.
Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Відповідач Шабівська сільська рада в судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у відсутність.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома .
Зі згоди позивача, суд розглядає справу за відсутність відповідача та третьої особи належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що дійсно згідно виписки з рішення № 58 виконавчого комітету Шабівської сільської ради народних депутатів від 05.04.1990 року, вирішено затвердити рішення загальних зборів членів колгоспу № 1 від 10.02.1990 року про виділення громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,13 га за рахунок земель колгоспу ім. Леніна в с. Шабо по вул . Перемоги, 36. /л.с8/.
Згідно виписки з рішення № 140 виконавчого комітету Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 19.04.1990 року, дозволено громадянину ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку та госпбудівель для особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,13 га, виділеної рішенням загальних зборів членів колгоспу № 1 від 10.02.1990 року. /л.с.14/.
Згодом ОСОБА_2 був виданий паспорт на забудівлю садиби в сільському населеному пункті Українського РСР. /л.с.15-16/.
Згідно акту виносу в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника, встановлені в натурі межі присадибної ділянки, що виділена ОСОБА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 с.18/.
Позивач вказує, що у грудні 1995 року ОСОБА_2 виїхав на заробіток до РФ, наразі його місце перебування невідоме, однак, перед від'їздом ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 користуватись вказаною вище земельною ділянкою.
Так, позивачем було збудовані госпбудівлі, проведено світло, що підтверджується робочим проектом електропостачання житлового будинку по АДРЕСА_1 , що виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , договором № 1180/3039 про користування електричною енергією, що укладений з ОСОБА_1 / л.с.21-50/.
Матеріалами справи також встановлено регулярна оплата рахунку земельного податку. /л.с.51-53/.
Разом з тим, згідно листа Шабівської сільської ради № 1639/02-20 від 31.05.2018 року повідомлено, що згідно даних земельно-кадастрової книги Шабівської сільської ради за адресою: с.Шабо АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка, загальною площею 0,1300 га у користуванні ОСОБА_2 /л.с.54/.
Згідно акту обстеження побутових умов проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , комісія у складі депутата Шабівської сільської ради Браткевича О.О., у присутності сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановила, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 1993 року.
За ним була закріплена земельна ділянка, але не були зроблені документи /л.с.62/.
Позивач наполягає, що на протязі більш ніж 15 років він добросовісно, відкрито володіє майном ОСОБА_2 , що підтверджує заявами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 / л.с.55-61/
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом..
Згідно ст.119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. (набувальна давність). Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Земельна ділянка, яка раніше була передана у приватну власність, може бути передана іншій особі лише після її вилучення у визначеному законом порядку.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.
Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.
У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.
У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)
Проте, позивач, якому достовірно було відомо особу, якій належала на праві користування земельна ділянка не звертається з позовом до цієї особи, а ставить її третьою особою, що є процесуально невірним.
Більш того, позивач всупереч ст. 119 ЗК України не звертався до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або надання у користування спірної земельної ділянки, таким чином не дотримався порядку встановленого нормами діючого законодавства щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Жодних доказів того, що позивач добросовісно заволодів чужим майном суду не надано, оскільки він на момент заволодіння чужим майном /як вказує 1993 рік/ точно знав про відсутність у нього підстав для набуття за ним права власності, оскільки земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 була виділена громадянину ОСОБА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку та госпбудівель.
Суд ставиться критично також до стверджень позивача про те, що ОСОБА_2 виїхав за межі території України та надав дозвіл ОСОБА_1 у користуванні належної йому земельної ділянки, оскільки вказані ствердження не підкріплені жодними належними та допустимими доказами.
У Постанові пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» чітко вказано, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Варто зауважити, що ОСОБА_2 не набув права власності на вищевказану земельну ділянку, разом з тим вона не є безхазяйною, а отже у сенсі розуміння вимог чинного законодавства позивач також не набуває права власності на неї.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею ст.12 ЦПК України обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З урахуванням усього вищевикладеного, прийнявши до уваги те, що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом, яким зокрема передбачено звернення громадян, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування, чого позивачем зроблено не було, у зв'язку із чим порушено процедуру набуття права власності за набувальною давністю, враховуючи недоведеність факту добросовісності заволодіння майном, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні іншої особи, а не у власності, з огляду на положення вимог чинного законодавства, визнання права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю є неможливим, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю земельної ділянки є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16, 344 ЦК України, 119 ЗК України, 10, 12, 77-81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю земельної ділянки - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Шабівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04378043, що знаходиться за адресою: с. Шабо Білгород - Дністровського району Одеської області по вул. Центральна, 63.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 19 серпня 2019 року.
Суддя: