16 серпня 2019 р. № 400/1135/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання протиправними дій, стягнення заборгованості в сумі 28047,91 грн.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача заборгованість за час затримки розрахунку в сумі 28 047 (двадцять вісім тисяч сорок сім) грн. 91 коп.;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Ухвалою суду від 25.04.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року відповідачем не нарахована та не виплачена позивачу індексація грошового забезпечення. Сума індексації грошового забезпечення як зазначив позивач в позові, є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Проте в порушення вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), відповідач не виплатив відповідної суми коштів. Крім того, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому суму заборгованості 28047,91грн. за час затримки розрахунку, тобто відповідну суму за несвоєчасний розрахунок відповідача з позивачем при звільненні другого зі служби.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, клопотань чи будь-яких заяв по справі до суду не надавав, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому суд розцінює, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
У період з 13.06.2016 року по 31.10.2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
29.10.2018 року позивач був звільнений з військової служби в запас згідно наказу № 256 від 29.10.2018 року. Як зазначає позивач в позовній заяві, у вказаному вище наказі було встановлено виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби, за роботу з матеріальними носіями секретної інформації в період з 01 по 31 жовтня 2018 року.
Також у наказі було зазначено, що позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та підйомну допомогу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45 (а.с.16).
Відповідачем було надано довідку №56 від 25 жовтня 2018 року про вартість речового майна, що належить до видачі (а.с.17), згідно якої відповідач повинен виплатити позивачу у грошову компенсацію в розмірі 8 273,85грн. за неотримане речове майно.
Відповідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Позивач стверджує, що на день його звільнення з військової служби відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 4 778 ( чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 97 коп, матеріальна допомога на оздоровлення за 2018 рік у розмірі 7 978 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 95 коп., компенсація за неотримане речове майно у розмірі 8 273 (вісім тисяч двісті сімдесят три ) грн. 85 коп., а також підйомна допомога на мене та членів моєї родини у двократному розмірі місячного грошового забезпечення - 15 990 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 16 коп.
25.02.2019 року позивач направив відповідачу заяву про надання довідки про стан заборгованості на день його звільнення, в якій просив зазначити загальну суму, яка підлягала виплаті на день звільнення та окремо вказати розміри її складових (заробітна плата, матеріальна допомога на оздоровлення, підйомна допомога на мене та членів моєї сім'ї, компенсація за неотримане речове майно).
09.04.2019 року було отримано відповідь від відповідача, в якій зазначалось, що до виплати належить лише заробітна плата та грошова допомога на оздоровлення (довідка дод.9). Тобто в довідці відповідач не вказав компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 8 273 (вісім тисяч двісті сімдесят три ) грн. 85 коп., а також підйомну допомогу на мене та членів моєї родини у двократному розмірі місячного грошового забезпечення - 15 990 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 16 коп.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином, з аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Однак, в день звільнення позивача 31.10.2018 р., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.
Згідно довідки відповідача від 01.04.19 року №350/301/1955/пс у зв'язку із звільненням позивача було нараховано до виплати: посадовий оклад - 2 730 грн.; оклад за військове звання - 600 грн.; надбавка за вислугу років - 832,5 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 416,25 грн.; надбавка за роботу з таємними документами - 273 грн.; грошова допомога на оздоровлення - 8100,45 грн. Всього нараховано - 12 952,20 грн. Податок, який утримано (військовий збір) - 194,28 грн.
До матеріалів справи позивач додав копії довідок з АТ КБ «Приват Банк» , відповідно до яких на картковий рахунок позивача надходили відповідні суми з рахунків відповідача, а саме: 09.11.2018 року на платіжну картку позивача надійшла сума 4778,97 грн. (заробітна плата з урахуванням військового збору); 22.11.2018 року надійшла сума 7978,95 грн. (матеріальна допомога на оздоровлення з урахуванням військового збору); 30.01.2019 року надійшла сума 15 990, 16 грн. (підйомна допомога на мене та членів моєї родини); 15.02.2019 року надійшла сума 8 149,74 грн. (компенсація за неотримане речове майно), (а.с. 20-21).
Виходячи з матеріалів справи, датою фактичного розрахунку є 15.02.2019 року (довідка АТ КБ "Приват банк", що міститься в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Згідно ч.2 ст.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Середньомісячна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи (серпень - вересень) склала 7 995,08грн.
За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 262,13 грн. ((7 995,08 грн. *2) / 61 к.д.).
У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку пройшло 107 днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 28 047,91 грн. (262,13 грн. * 107 днів).
Крім того, судом встановлено, що за період проходження військової служби, з 13.06.2016 року до 28.02.2018 року нарахування позивачу грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, без врахування індексації.
Жодного доказу про виплату грошового забезпечення позивачу з урахуваннім індексації за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року до матерілах справи відповідачем не надано.
З 01.03.2018 року відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців Збройних Сил України, тому з 01.03.2018 року по 31.10.2018 року розмір індексації склав 0,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 року №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Поняття індексації грошових доходів населення, як механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, надано у ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон України № 1282).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок).
Згідно п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме - Порядку.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Нормами Закону № 1282 та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 є порушенням вимог Закону № 1282, Порядку № 1078 та порушує права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірності не проведення нарахування та виплати позивачу сум індексації за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість за час затримки розрахунку в сумі 28 047 (двадцять вісім тисяч сорок сім) грн. 91 коп.
3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 13.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов